Справа № 22ц-189/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Костенка А.М.
суддів: Фанди В.П., Харчука В.М.,
при секретарі: Гриньовій А.М.
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Новака Б.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, як представника ОСОБА_4 на рішення Волочиського районного суду від 30 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Робімакс-агро», третя особа на стороні відповідача - Зеленівська сільська рада Волочиського району Хмельницької області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РОБІМАКС-АГРО»(далі –ТОВ «РОБІМАКС-АГРО»), третя особа – Зеленівська сільська рада Волочиського району Хмельницької області (далі –Рада), про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 18 грудня 2004 року між сторонами і зареєстрованого Радою 17 січня 2005 року за № 83.
Також позивач просив скасувати реєстрацію оспорюваного договору. На думку позивача, цей правочин не відповідає вимогам Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322; далі –Типовий договір), і ст.ст. 1, 3 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV (далі –Закон № 161-ХІV), а тому він є недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна частка (пай) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай»(далі –КСП «Урожай) розміром 2,83 умовних кадастрових гектарів, яку він фактично передав відповідачу в оренду. Замість договору оренди земельної частки (паю) ТОВ «РОБІМАКС-АГРО»уклало договір оренди земельної ділянки, хоча на той момент вона не була виділена в натурі (на місцевості) і державний акт на право власності на землю йому не видавався. Оскільки сторони неправильно визначили об’єкт оренди та не склали акта приймання-передачі земельної ділянки, то оспорюваний правочин за формою і змістом не відповідає закону.
______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Ніколова С.В. Справа № 22ц –189
Доповідач –Фанда В.П. Категорія 23
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2011 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що вчинений правочин відповідає вимогам чинного законодавства і був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Представник апелянта ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити.
Представник сільської ради Новак Б.І. підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити.
ТОВ «РОБІМАКС-АГРО»у встановленому законом порядку оповіщене про день. час і місце судового засідання, до суду не направило свого представника.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0294580 від 10 квітня 1997 року позивач є власником земельної частки (паю) колишнього КСП «Урожай с. Зелена, Волочиського району, Хмельницької області розміром 2,83 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
18 грудня 2004 року між позивачем і приватним підприємством «РОБІМАКС»(далі –ПП «РОБІМАКС»), правонаступником якого є ТОВ «РОБІМАКС-АГРО», укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач фактично передав, а ПП «РОБІМАКС»прийняв у строкове платне користування вказану земельну частку (пай) вартістю 25057 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони визначили, що договір укладено на 10 років, а оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі –один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця і в натуральній формі (продукцією і наданням послуг) –до 20 числа останнього у звітному році місяця. Позивач і ПП «РОБІМАКС»домовились, що у 2005-2006 роках розмір орендної плати буде становити відповідно 200 грн. і 390 грн.
Реєстрацію цього договору проведено сільською радою 17 січня 2005 року за № 67.
Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 759 ч. 1 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1-5 статті 203 ЦК України (в редакції на час укладення оспорюваного правочину) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом Типового договору істотними умовами договору оренди земельної частки (паю) є: об’єкт оренди (розмір і вартість земельної частки (паю), її місце розташування); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; цільове призначення земельної частки (паю) та мету її використання; умови збереження стану об’єкта оренди; умови та строк повернення земельної частки (паю); відповідальність сторін. Даний нормативний акт не визначає складання обов’язкових додатків до договору оренди земельної частки (паю), у тому числі акта приймання-передачі об’єкта оренди.
Досліджені у справі докази вказують на те, що при вчиненні оспорюваного правочину сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки протягом тривалого часу відбувалося виконання сторонами умов договору. Даний правочин за своїм змістом відповідає Типовому договору та пройшов відповідну державну реєстрацію.
Укладаючи договір оренди, позивач і ПП «РОБІМАКС»у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов, у тому числі щодо об’єкта оренди та орендної плати.
Визначивши, що об’єктом оренди є земельна частка (пай), сторони зареєстрували договір оренди у відповідності до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.
Помилкове посилання в договорі на те, що об’єктом оренди є земельна ділянка, не змінює фактичне волевиявлення сторін.
Президент України своїм Указом від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (п.п. «а», п. 1) з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої статті 13 та керуючись статтею 102 Конституції України, доручив Кабінету Міністрів України, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю).
Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян –власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»(п. 1; в редакції на час виникнення спірних відносин) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Дані норми носять рекомендаційний характер. Неврахування їх сторонами при визначенні розміру орендної плати за 2005 рік не тягне за собою недійсність правочину в цілому.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що вчинений правочин був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків і не суперечить чинному законодавству, у тому числі нормам Закону № 161-ХІV. До того ж, цей Закон не регулює спірні відносини, оскільки позивачем передано ПП «РОБІМАКС»в оренду земельну частку (пай), а не належну йому на праві власності земельну ділянку (ст.ст. 2-4 Закону № 161-ХІV).
Посилання позивача на незаконність оспорюваного правочину не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Волочиського районного суду від 30 листопада 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий (підпис): Судді (підписи):
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду: В.П. Фанда