ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа № 20/68
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крутовських В.І. (доповідач)
суддів: Дмитренко Г.К. , Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Мандригель Р.С. представник, довіреність №313/102 від 29.12.05;
від відповідача: Рогоза Д.В. представник, довіреність №б/н від 08.02.06;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.06р. у справі №20/68
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України” м.Київ
до Комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа” м.Жовті Води
про стягнення 2 696 790,41 грн. за поставлений природний газ
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006 р. у справі № 20/68 суддя Пархоменко Н.В. позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ до Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» м. Жовті Води Дніпропетровської області про стягнення 2 696 790 грн. 41 коп. заборгованості за поставлений природний газ, пені, інфляційних втрат, річних і штрафу, вимоги позивача задовольнила частково, стягнувши з відповідача 2 069 466 грн. 31 коп. основного боргу, 7 516 грн. 10 коп. пені, 240 188 грн. 15 коп. інфляційних витрат, 64 163 грн. 93 коп. річних, 1 604 грн. 57 коп. витрат у справі. У решті позову відмовлено.
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ не погодившись з рішенням господарського суду, звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк подання апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні пені і прийняти нове рішення, яким вимоги позивача у частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі.
Комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» м. Жовті Води у відзиві на апеляційну скаргу посилався на необгрунтованість вимог позивача, викладених у скарзі, і просить рішення господарського суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, а також заперечення відповідача у відзиві на скаргу, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте без урахування практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України, з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому рішення господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.
Між Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» м. Київ і КП «Жовтоводськтепломережа» м. Жовті Води 31.12.2003 р. був укладений договір № 06/03-3806 ТЕ-18 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до якого позивач зобов'язався передати в січні-квітні 2004 року природний газ у власність відповідача, який зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.
Договором сторони встановили, що оплата здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем (п.6.1 договору).
Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором, поставив відповідачу природний газ у період січень - квітень 2004 р. у обсязі 25 138 тисяч 137 м3 на загальну суму 5 279 008 грн. 79 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін без заперечень (а.с. 23-26).
Відповідач свої зобов'язання по розрахункам за спожитий природний газ виконав частково, перерахувавши позивачу 3 209 542 грн. 48 коп., у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суму 2 069 466 грн. 31 коп.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, а також інфляції, пені і річних за прострочення в оплаті та штрафу.
Господарський суд вимоги позивача задовольнив частково, стягнувши основну суму боргу - 2 069 466 грн. 31 коп, пені - 7 516 грн. 10 коп., інфляційних витрат - 240 188 грн. 15 коп, річних - 64 163 грн. 93 коп. У решті позову (частково пеня і весь штраф) позивачу відмовлено.
В обгрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на те, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором доведений актами прийому - передачі природного газу, а сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий природний газ та його транспортування, витікаюча з недоплати відповідачем частини суми, підтверджена матеріалами справи, признається у відзиві на позовну заяву відповідачем, який не представив документів, які підтверджували б докази перерахування позивачу суми заборгованості. У частині стягнення пені господарський суд, виходив з норм Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 р. № 554-1У, тому для нарахування пені за прострочення в оплаті суд із загальної суми заборгованості 2 069 466 грн. 31 коп. виключив суму, на яку відповідачем було укладено договорів про реструктуризацію заборгованості з населенням - 1 980 906 грн. А із суми боргу, що залишилася, - 88 560 грн. 31 коп. здійснив розрахунок пені за період з 08.08.2004 р. по 07.02.2005 р., яка склала 7 516 грн. 10 коп. та стягнув її з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми, тому судом обгрунтовано задоволені вимоги позивача в цій частині і не оскаржуються відповідачем.
У задоволенні вимог про стягнення штрафу позивачу було відмовлено господарським судом з посиланням на те, що «… акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Договір № 06/03-3777 ТЕ-3 від 31.12.2003 р. на постачання природного газу укладений до набрання чинності Господарським кодексом України (з 01.01.2004 р.), а отже приписи ч. 2 ст. 231 щодо стягнення додаткового штрафу у розмірі 7% до зобов'язань по спірному договору застосовуватися не можуть…».
Позивач, оскаржуючи рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову частково по пені, посилається на те, що «… судом було неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права… Згідно прикінцевих положень Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 р. № 554-1У Закон набірає чинності з 01.07.2003 року. Тобто, відповідно до норм вищевказаного Закону, пеня не нараховується на суму реструктуризованої заборгованості, яка склалася на 01.07.2003 р. Однак, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за поставлений природний газ протягом січня-квітня 2004 року…Таким чином, застосування господарським судом до вказаних правовідносин положень Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 р. № 554-1У щодо часткової відмови в задоволенні пені за невчасне проведення Відповідачем оплат поставленого в 2004 р. природного газу, є неправомірним…».
Колегія суддів вважає, що в даному випадку вищевказане посилання позивача обгрунтовано і позивач не мав права, пославшись на Закон України від 20.02.2003р. № 554-1У, зменшувати суму заборгованості з якої підлягала нарахуванню пеня.
На думку суду, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені. Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що максимальний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання складає шість місяців, якщо інше не встановлене законом або договором, і цей строк обчислюється з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконано. Як видно з приведеної статті кодексу, сторони можуть у договорі встановити інший строк припинення нарахування штрафних санкцій, але не можуть перенести строки, з яких вони починають обчислюватися. Тому, якщо сторонами встановлено договором (п. 6.1), що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються до 10 числа, наступного за розрахунковим місяцем, то з 11 числа починається перебіг строку для нарахування пені і сторони не мають права переносити початок зазначеного строку за власним розсудом. Позивач звернувся до господарського суду 16.02.2005 р., тобто після закінчення строку позовної давності.
Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню повністю, у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає зміні.
Клопотання позивача про відновлення строку подання апеляційної скарги підлягає задоволенню, оскільки його пропуск пропущений з поважної причини.
Керуючись ст.ст. 53, 93, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відновити строк подання апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006 р. у справі № 20/68 змінити, виклавши резолютивну частину його в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» (52208. м. Жовті Води, вул. 8 березня, 42, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23645975) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03035. м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 31301827) 2 069 466 грн. 31 коп. основного боргу, 240 188 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 64 163 грн. 93 коп. річних, 1 496 грн. 40 коп. витрат по держмиту, 102 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ. У решті позову відмовити.».
4. У відповідності зі ст. 122 ГПК України припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 р., виданим на виконання рішення від 14.03.2006 р. у справі № 20/68 в частині 7 516 грн. 31 коп. пені, 5 грн. 52 коп. витрат по держмиту.
5. Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко