ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 року Справа № П7/1716
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів : Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С
при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н.В.
За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 15.06.2006 року:
від позивача: Тульських В.О. довіреність № 1 від 01.03.2006 року
від відповідача: у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного будівельно - монтажного комплексу "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2006 року у справі № П7/1716
за позовом: Приватного будівельно - монтажного комплексу "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудпрогрес", м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2006 року у справі № П7/1716 ( суддя Л.А.Коваль) повернуто на підставі п.4 ст. 63 позовну заяву Приватного будівельно - монтажного комплексу "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ і додані до неї документи без розгляду.
Оскаржуючи ухвалу, Приватний будівельно - монтажний комплекс "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ в апеляційній скарзі просить ухвалу у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права.
Скаржник вважає, що відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Згідно п.37 Інструкції про порядок обчислення та справлення державного мита, затвердженої наказом головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, з послідуючими змінами та доповненнями, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці.
Позовні вимоги Приватного будівельно - монтажного комплексу "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ, а саме визнання права власності на нежитлові будівлі –тимчасові складські приміщення загальною площею 375,7 кв.м. та майстерні приміщення загальною площею 110 кв.м, розташовані за адресою : м. Дніпропетровськ , вул. Новобудівельна, 5-б та визнання договору міни, укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством „будівельно –монтажний трест № 17” від 15 серпня 20005 року, дійсним не підлягають вартісній оцінці, і тому є вимогами немайнового характеру.
У судовому засіданні, що відбулося 15.06.2006 року, оголошувалась перерва до 22.06.2006 року.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав:
Приватний будівельно –монтажний комплекс „Будсервіс –2000” подав до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву, в якій просив визнати за ним право власності на нежитлові будівлі та визнати дійсним договір міни від 15.08.2005 року.
До позовної заяви було додано платіжне доручення № 103 від 09.03.2006 року про сплату державного мита в сумі 85 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93, в редакції, що була чинною на час подання позову, із позовних заяв майнового характеру , що подаються до господарського суду, ставки державного мита складають 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання повністю або частково актів ненормативного характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Інструкцією про порядок обчислення та справлення державного мита, затвердженого наказом Державної податкової Інспекції від 22.07.1993 року № 15 встановлено , що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці ( про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов’язані з примушуванням прийняти передаточний баланс, тощо) –п. 37.
Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Позивачем пред’явлений позов про майнові права, тобто позов про майно, яке підлягає вартісній оцінці, в зв’язку з чим вказаний позов в частині визнання права власності на майно є позовом майнового характеру.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те , що державне мито з поданого позивачем позову повинно бути оплачено державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв немайнового характеру.
Позивачем державне мито сплачене за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру, тобто державне мито у встановленому розмірі не сплачено.
З урахуванням наведеного місцевий господарський суд на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України правомірно повернув позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене оскаржувана ухвала прийнята господарським судом Дніпропетровської області з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного будівельно - монтажного комплексу "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення .
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2006 року у справі № П7/1716 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв