Справа № 0614/591/2012

В И Р О К

І м е н е м   У к р а ї н и

         29 березня 2012 року  Малинський районний суд Житомирської області в складі:

          головуючого судді  Ярмоленка В.В.

          при секретарі          Грищенко О.В.

          прокурора                Сокальської І.О.

          захисника                    ОСОБА_1          

          законного представника          ОСОБА_2

розглянувши на відкритому  засіданні в залі судових засідань в м. Малині кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чоповичі Малинського району громадянина України, учня 10-го класу Бородянської спеціалізованої школи №1, холостого, не інваліда, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,           

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

          10 листопада 2011 року близько 09-ї години в с. Пристанційне Малинського району, ОСОБА_3, з метою таємного викрадення чужого майна, зірвавши дужку навісного замку вхідних дверей, проник до будинку, належного ОСОБА_4, звідки таємно, умисно з корисливих мотивів,  викрав грошові кошти в сумі 2000 грн. з скляної банки, яка зберігалась в речовій шафі однієї з кімнат.

          Підсудний в судовому засіданні повністю визнав свою вину. Показав, що 10.11. 2011 року  разом з ОСОБА_4, яка є його рідною бабусею пішли з будинку на вокзал, з метою поїздки додому, після чого він пересвідчившись, що потерпіла залишилась на вокзалі, повернувся до будинку, та з допомогою залізної палиці, яку знайшов на подвір’ї, зірвав навісний замок на дверях будинку та проник до нього. Знайшовши скляну банку з під огірків, в якій зберігались грошові кошти, він забрав собі 2000 грн., а решту, кількість яких йому не відома залишив на місці, а банку сховав. Після чого поїхав в Коростень, а згодом в Київ, де витратив кошти на власний розсуд. Розкаявся у вчиненому.

          Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, подавши заяву, що претензій до онука не має, всі збитки їй відшкодовано.

          Крім повного визнання своєї вини підсудним, його винність у вчиненні інкримінованому суспільно небезпечному діянні стверджується зібраними по справі і дослідженими  в судовому засіданні письмовими доказами:

          рапортом оперативного чергового Малинського МВ УМВС в Житомирській області про те, що до чергової частини надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_4 про те, що її онук викрав у неї особисті речі; (а.с. 3)

          оголошеними показами потерпілої ОСОБА_4 від 26.11.2011 року про те, що 10.11.2011 року виявивши нестачу грошей в скляній банці запідозрила онука, з яким вранці разом виходили з будинку, та останній просив в неї гроші, а через деякий час бачила як він розраховувався 50-гривневою купюрою; (а.с.26)

          даними протоколу огляду місця події від 10.11.2011 року, під час якого було оглянуто домоволодіння ОСОБА_4, та вилучено скляну банку, в якій зберігались грошові кошти (а.с.5-7).

          Суд не бере до уваги дані протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_3 у статусі свідка, як доказ через наступне.  Відповідно до вимог ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Суд, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості.

          Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_3 було допитано як свідка та проведено з ним у цьому статусі відтворення обстановки та обставин події.  Тим самим органом досудового слідства неповнолітній підсудний був позбавлений можливості скористатися правами підозрюваного, передбаченими у ст. 431 КПК України, та зважаючи на його вік - обов’язкової присутності захисника.

          Отже, ці конкретні докази є недопустимими. Однак, наведене порушення кримінально-процесуального закону не вплинуло на правильність встановлення винуватості ОСОБА_3, кваліфікації його дій.

          На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо винності  ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднаним з проникненням у житло та кваліфікує ці його дії відповідно за ч.3 ст. 185 КК України.

                ОСОБА_3 раніше не судимий, по місцю проживання та навчання характеризується позитивно, хоча навчається посередньо, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

                У відповідності до вимог ст. 66 КК України, обставинами, що пом’якшують покарання є  повне визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім .   

                У відповідності до вимог ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.   

Призначаючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України підсудним вчинено тяжкий злочин, відповідальність за які передбачає позбавлення волі, дані про особу, те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, шкоду відшкодував.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

При цьому, враховуючи його позитивну характеристику, наявність декілька обставин, що пом’якшують покарання, суд вважає за можливе звільнити підсудного від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75, 104 КК України з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_3  за вчинене ним протиправне діяння, а й для його виправлення.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

               Керуючись ст. 323-324 КПК,-   

З А С У Д И В:

               ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на  один рік.

                    На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 (один) рік.

                    Зобов’язати підсудного без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання, роботи і навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

          Речові докази у справі –скляну банку, що передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Малинського МВ УМВС в Житомирській області -   повернути ОСОБА_4  за належністю - після вступу вироку в законну силу (а.с.23).  

                Вирок може бути оскаржено  до апеляційного  суду  Житомирської   області  через Малинський  районний  суд  протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.   

Суддя:В. В. Ярмоленко