Справа № 2/0614/1127/11
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
30 березня 2012 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Ярмоленка В.В.
при секретарі Петренко М.А., Грищенко О.В.,
розглянувши на відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, орган опіки та піклування в особі Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, орган опіки та піклування в особі Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області про передачу малолітнього онука на виховання, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з позовом про передачу їй малолітнього онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року для подальшого виховання до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги мотивувала тим, що за час існування шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (яка є її рідною дочкою) з 04.11.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_4. Подружжя проживали в селі Микуличі Бородянського району до квітня 2010 року, після чого відповідач по справі переїхав жити в м. Малин Житомирської області до своєї першої дружини ОСОБА_5, а дитина залишилась на вихованні матері.
В листопаді 2010 року щодо ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід взяття під варту в кримінальній справі по обвинуваченні її в вбивстві 17.11.2010 року ОСОБА_5 та з цього часу вона утримується в Житомирській установі виконання покарань №8 по даний час.
З часу затримання усі діти ОСОБА_3 від першого шлюбу: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 проживали разом з нею, їхньою бабою в с. Микуличі Бородянського району.
18 березня 2011 року ОСОБА_2 без її дозволу, скориставшись відсутністю дочки вивіз дитину в с. Баранівку Малинського району в будинок своїх батьків. Вважає, що своїми діями направленими на примусову зміну місця проживання ОСОБА_4 були порушені інтереси дитини, завдано тяжкого психологічного стресу, а тому дитина повинна бути передана їй для подальшого виховання.
В судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила, що відповідач без її дозволу та дозволу повнолітньої дочки ОСОБА_3 –ОСОБА_7, самовільно викрав сина, з метою ухилення від сплати аліментів на його утримання. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 17.03.2011 року його було позбавлено батьківських прав щодо трьох дітей від першого шлюбу ОСОБА_9, 01.06.2001 року, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що є свідченням того, що відповідач не в змозі забезпечити належний розвиток та виховання її онука. Він ніде не працює, не має постійного місця проживання, а тому не догляне хвору дитину.
Представник позивача ОСОБА_12 просила задовольнити позов з викладених підстав, посилаючись на те, що відповідач не в змозі забезпечити належний рівень виховання та умов проживання своєму сину через відсутність власного матеріального забезпечення, житла. Натомість проживаючи разом з бабою ОСОБА_1, старшою сестрою ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8, ОСОБА_4 будуть створені найкращі умови для його проживання.
Відповідач ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення позову, пояснивши, що працевлаштований неофіційно в м. Києві, та весь вільний час перебуває в с. Баранівці Малинського району разом з сином. Після розлучення з ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишався проживати разом з матір’ю про що він не заперечував. В зв’язку з тривалим затриманням ОСОБА_3 він вирішив не позбавляти сина батьківського піклування і 18.03.2011 року, попередньо звернувшись до органу опіки та піклування Бородянської районної державної адміністрації з проханням забрати сина від родичів дружини, в присутності начальника кримінальної міліції, секретаря виконавчого комітету Микулицької сільської ради, головного спеціаліста служби у справах дітей Бородянської РДА забрав його до себе додому. Дійсно проживає разом з сином ОСОБА_4 та трьома синами від першого шлюбу в будинку своїх батьків в с. Баранівці Малинського району, оскільки будинок який перейшов йому у спадок було знищено пожежею внаслідок підпалу.
Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, яка на час розгляду справи утримується в кримінально-виконавчій установі, просила задовольнити позов своєї матері, передавши їй на виховання дитину, категорично заперечивши щодо залишення сина разом з відповідачем.
Орган опіки та піклування в особі Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області в судове засідання свого представника не направив, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позову ОСОБА_1
Орган опіки та піклування в особі Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області в особі секретаря сільської ради ОСОБА_14 заперечили щодо задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 є чудовим батьком ОСОБА_4, піклується про нього та забезпечує всім необхідним.
Свідок ОСОБА_15, працюючий головним лікарем Пиріжківської сільського лікарського амбулаторного пункту сімейної медицини, зазначив, що при комплексному обстеженні дитини в 2011 році в неї була виявлено затримка мовлення, та заперечив наявність у ОСОБА_4 симптомів ангіни та бронхіальної астми.
Свідок ОСОБА_16, працююча вихователем в Пиріжківському ЗНВК «Школа-сад»І-ІІІ ступенів, показала, що ОСОБА_4 відвідує навчальний заклад з 01 вересня 2011 року. За цей час покращилось його мовлення, його вже можна розуміти, він став більше контактувати з дітьми, дуже добре відзивається про свою родину.
ОСОБА_17 засвідчила, що є депутатом Пиріжківської сільської ради та неодноразово відвідувала будинок ОСОБА_2, в якому створені нормальні умови для проживання ОСОБА_4. Останній ладить з старшими братами, дітьми ОСОБА_2 від першого шлюбу, став гарно розмовляти.
Свідок ОСОБА_18 показала, що під час проживання в шлюбі з її рідною сестрою ОСОБА_3 відповідач мало уваги приділяв сім'ї та після розлучення лише декілька разів короткостроково відвідував ОСОБА_4 в с. Микуличі Бородянського району. 18.03.2011 року він самовільно позбавив ОСОБА_4 родини, в якій він народився та проживав з дня народження.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року в с. Микуличі Бородянського району Київської області (свідоцтво про народження НОМЕР_1). Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Для обох з подружжя шлюб є повторним. Від першого шлюбу ОСОБА_2 має трьох дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно яких рішенням Малинського районного суду Житомирської області 17 березня 2011 року позбавлений батьківських прав.
ОСОБА_3 від першого шлюбу має двох дочок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6.
За обвинуваченням в скоєнні вбивства ІНФОРМАЦІЯ_8 року першої дружини ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа та обрано запобіжний захід взяття під варту. На даний час кримінальна справа перебуває в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та не закінчена судовим розглядом.
Таким чином, з листопада 2010 року по 18 березня 2011 року малолітній ОСОБА_4 проживав в родині своєї баби ОСОБА_1 та тітки ОСОБА_18
23 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до органу опіки та піклування Бородянської районної державної адміністрації з проханням забрати сина від родичів дружини, так вони перешкоджають його спілкуванню з дитиною.
18 березня 2011 року в присутності начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Бородянського РВ УМВС України в Київській області Савчука А.В., секретаря виконавчого комітету Микулицької сільської ради Куденок Л.А., головного спеціаліста служби у справах дітей Бородянської РДА Мозговенко О.А., дитину ОСОБА_3 влаштовано у сім'ю батька ОСОБА_2 з метою забезпечення права дитини на належне батьківське піклування.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Пиріжківської сільської ради ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1. З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 05.12.2011 рокувін має нормальні умови проживання та виховання. В сім'ї підтримуються дружні стосунки.
Відповідно до ч.1 ст. 151 Сімейного Кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов’язків щодо неї.
Відповідно до ч.1 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Висновком органу опіки та піклування Пиріжківської сільської ради Малинського району від 22.12.2011 року визнано доцільним проживання ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 Рішенням дорадчого органу –Комісії з питань захисту прав дитини Малинської районної державної адміністрації від 08.08.2011 року вирішено вважати доцільним проживання дитини з батьком.
Судом враховані всі обставини справи, взаємини сторін, а також те, що дитина має генетичну потребу проживати з батьками. У відсутність матері, як найкраще відповідає інтересам дитини спільне проживання її разом з батьком, який здатен забезпечити його належне виховання.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Суд вважає, що ОСОБА_4 має проживати разом з ОСОБА_2, оскільки останній позитивно характеризується за місцем проживання, з сином склалися хороші стосунки, спілкування з батьком позитивно впливає на дитину, він приділяє належну увагу його вихованню, навчанню, слідкує за станом здоров’я. Такі умови та турбота про дитину будуть для неї максимально сприятливим як з матеріальної, так і з моральної точки зору.
Враховує, що ОСОБА_4 протягом року проживає разом з батьком, що не зашкоджує його моральному і фізичному стану. Різка зміна умов проживання та оточення може негативно вплинути на емоційний стан дитини й зашкодити її здоровію.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача про те, що відповідач неправомірно (самовільно) забрав дитину з родини ОСОБА_1, оскільки за результатами проведеної перевірки прокуратурою Бородянського району від 22.03.2011 року підстав для прокурорського реагування не виявлено. Також, перевага в матеріально-побутовому стані позивача сама по собі не є вирішальною умовою для передачі їй онука.
Суд бере до уваги що в матеріалах цивільної справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його трьох дітей відсутні будь-які компрометуючі на нього докази, що б підтверджували неможливість виховувати сина, його аморальної поведінки, характеру, шкідливих звичок.
Суд вважає встановленим, що визначення місця проживання ОСОБА_4 з його батьком у відсутності матері відповідає інтересам дитини та умовам його нормального виховання, що не позбавляє права баби ОСОБА_1 права зустрічатися з онуком і брати участь у його вихованні.
Керуючись ст.ст. 159, 161, 163 ч.1, 257 ч.2, 263 Сімейного Кодексу України, ст. 29 ЦК України, ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст. 3,10,11, 60,88 209, 215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про передачу малолітнього онука на виховання –відмовити повністю.
Судові витрати вважати по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Малинський районний суд Житомирської області.
Суддя:В. В. Ярмоленко