ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "29" березня 2012 р.                                                                                    Справа № 44/277-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВ.Ю. Поліщук (доповідач),

суддів:В.Я. Погребняк,

Міщенка П.К.,

розглянувшикасаційні скарги

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва,

та Приватного підприємства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро",

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року,

та постановуГосподарського суду міста Києва від 5 грудня 2011 року,

у справі № 44/277-б,

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (м. Київ),

про порушення справи про банкрутство, -

за участю представників:

від ДПІ у Подільському районі м. Києва: ОСОБА_4 –представник (довіреність від 05.01.2012 року);

від ПП "СВФ "Агро": ОСОБА_5 –представник (довіреність від 26.10.2011 року);

від ПАТ "Укрсоцбанк": ОСОБА_6 –представник (довіреність від 27.03.2012 року);

від ліквідатора: арбітражний керуючий Білоусов О.А. –особисто;

представники інших учасників касаційного провадження в судове засідання не з'явились;

в с т а н о в и в :

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (далі за текстом – ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія") звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі           № 44/277-б порушено провадження у справі, введено процедуру розпорядження майном боржника, тощо.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі      № 44/277-б (суддя –Чеберяк П.П.) ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" визнано банкрутом; припинено процедуру розпорядження майном; відкрито ліквідаційну процедуру; задоволено клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Білоусов О.А.; зобов'язано ліквідатора подати до офіційних органів друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання банкрутом ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" усіх відомих йому кредиторів боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити  ліквідатору заяви з вимогами до банкрута; підприємницьку діяльність банкрута завершено, тощо. Постанову місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, наявністю підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року у справі № 44/277-б (головуючий суддя –Гарник Л.Л., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) апеляційні скарги ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія", ДПІ у Подільському районі міста Києва, ПП СВФ "Агро" залишено без задоволення; постанову Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року –залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг, оскільки оскаржувану постанову місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року та постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 44/277-б, ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та припинити провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3, 7, 9, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 33, 34, 43, 101 ГПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято до провадження.

Крім того, після усунення недоліків касаційної скарги (встановлених ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року), ПП "СВФ "Агро" повторно звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року та постанову Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року, припинити провадження у справі, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 105, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПП "СВФ "Агро" прийнято до провадження; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва та ПП "СВФ "Агро".

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 28.03.2012 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді: Погребняк В.Я., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представники ДПІ у Подільському районі м. Києва та ПП "СВФ "Агро" касаційні скарги підтримали, просили їх задовольнити, обґрунтовуючи це доводами, наведеними у касаційних скаргах.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" та ліквідатор –арбітражний керуючий Білоусов О.А. проти касаційних скарг заперечили, вважають прийняті місцевим та апеляційним господарським судом постанови законними та обґрунтованими, просили залишити їх без змін, а касаційні скарги –без задоволення.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

У відповідності з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 вказаного Закону, зокрема, є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Крім того, відповідно до п. 11.1.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України  30.12.2010 року за  № 1439/18734), юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП; оригінал довідки за ф. № 4-ОПП;  копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.06.2011 року Загальними зборами Учасників ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" було одноголосно прийнято рішення  визнати господарсько-фінансовий стан Товариства кризовим, розрахунки за борговими  зобов’язаннями неможливими, господарську діяльність товариства припинити та припинити юридичну особу Товариства в результаті ліквідації, що підтверджується протоколом Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"  № 22-06/11 від 22.06.2011 року.

На виконання вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України, ліквідаційною комісією в Бюлетені державної реєстрації № 183 (18) від 07.07.2011 року та в газеті "Голос України" № 130 (5130) від 20.07.2011 року було опубліковано оголошення про припинення юридичної особи – ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" шляхом ліквідації.

Після закінчення встановленого законом терміну для виявлення кредиторів ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія", ліквідаційною комісією, в порядку ч. 1 ст. 111 ЦК України, було складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 20.09.2011 року, затверджений власником підприємства, що підтверджується протоколом Загальних зборів Учасників ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" № 24-10/11 від 03.10.2011 року.

Згідно з Незалежним аудиторським висновком, зробленим аудиторською фірмою "Авіс-М" (Свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів № 4282, видане на підставі рішення Аудиторської палати України від 21.05.2009 року за № 202/3), перевірений проміжний ліквідаційний баланс ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" відображає фінансові результати за період з 01.01.2011 року по 20.09.2011 року в усіх суттєвих аспектах в межах рівня суттєвості повно і достовірно, вартість чистих активів боржника станом на 20.09.2011 року менша від розміру його статутного капіталу, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7760 від 08.11.2004 року, спеціалізованим друкованим засобом масової інформації є "Бюлетень державної реєстрації", який зареєстровано в Державному комітеті телебачення і радіомовлення України як офіційне загальнодержавне вітчизняне видання, що виходить три рази на місяць, і який видається Держпідприємництвом України. Примірник кожного номера Бюлетеня надсилається державним реєстраторам, до яких можна буде звернутись для перегляду повідомлень та отримання копій.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що первісно ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" було розміщено оголошення 07.07.2011 року в "Бюлетені державної реєстрації" № 183 (18).

Відтак, враховуючи складення проміжного ліквідаційного балансу 20.09.2011 року, не можуть бути прийняті до уваги посилання касаційних скарг про недотримання при складанні проміжного ліквідаційного балансу встановленого чинним законодавством двомісячного строку від дати публікації оголошення про припинення юридичної особи.

Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України, ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" подало до ДПІ у Подільському районі м. Києва заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, яка, згідно з відміткою податкового органу, зареєстрована ДПІ у Подільському районі м. Києва 12.09.2011 року.

У зв’язку з неможливістю проведення розрахунків з кредиторами, на Загальних зборах Учасників ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" 03.10.2011 року одноголосно прийнято рішення звернутись до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство та запропонувати господарському суду кандидатуру арбітражного керуючого Авілова С.В. для призначення ліквідатором ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія", що підтверджується протоколом № 24-10/11 Загальних зборів Учасників ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" від 03.10.2011 року.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що ДПІ у Подільському районі м. Києва у поданій касаційній скарзі вказує про недотримання  ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" вимог ч. 5 ст. 60 ГК України щодо затвердження ліквідаційного балансу органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 ГК України, що встановлює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання (знаходиться у Розділі ІІ "Cуб'єкти господарювання", Глава 6 "Загальні положення"), ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Слід відзначити, що положеннями ст. 111 ЦК України (Глава 7 "Загальні положення про юридичну особу"), яка визначає порядок ліквідації юридичної особи, передбачено складання як проміжного ліквідаційного балансу (ч. 1 ст. 111), так і ліквідаційного балансу (ч. 3 ст. 111).

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 3 ст. 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, вбачається, що проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс по своїй суті не є тотожними.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" було подано проміжний ліквідаційний баланс (ч. 1 ст. 111 ЦК України), а не ліквідаційний баланс (ч. 3 ст. 111 ЦК України), оскільки останній (як за приписами ЦК України, так і згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") складається після проведення розрахунків з кредиторами (чого наразі не проводилось), і, поряд з цим, ДПІ у Подільському районі м. Києва не вказує, якими саме нормами чинного законодавства передбачено, до порушення провадження у справі про банкрутство, перевірку органом державної податкової служби саме проміжного ліквідаційного балансу (який, згідно з ч. 1 ст. 111 ЦК України, складається до проведення розрахунків з кредиторами), а відтак не можуть бути прийняті до уваги посилання касаційної скарги щодо порушення ч. 5 ст. 60 ГК України при проведенні процедури ліквідації в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не за загальною процедурою ліквідації юридичної особи.

Крім того, враховуючи положення Податкового кодексу України, зокрема     ст. ст. 78 та 82, щодо призначення та строків проведення перевірки, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва, користуючись наданим їй правом, та на виконання визначених Законом України "Про державну податкову службу в України" завдань, як після отримання заяви ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" за формою № 8-ОПП, так і після отримання ухвали місцевого господарського суду про порушення справи про банкрутство цього боржника, беззаперечно мала можливість провести передбачену Податковим кодексом України у такому випадку перевірку.

З огляду на наведене, колегія суддів  касаційної інстанції дійшла висновку, що загальні правила проведення ліквідації підприємства за встановленою ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедурою були виконані ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" в повному обсязі, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції правомірно порушив провадження у справі та визнав боржника банкрутом, в порядку ст. 51 названого Закону.

Що стосується посилань касаційної скарги ДПІ у Подільському районі            м. Києва на подане податковим органом до місцевого господарського суду клопотання щодо звернення до Державного органу з питань банкрутства з проханням надати кандидатуру арбітражного керуючого на призначення ліквідатором боржника, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що згідно з ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", державний орган з питань банкрутства здійснює державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом. Державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які, у розумінні ч. 3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можуть розглядатися в якості правових підстав вважати Білоусов О.А. заінтересованою особою відносно боржника.

Щодо посилань касаційної скарги на невідповідність оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" № 11 від 29.12.1976 року, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити про втрату чинності вказаної постанови, згідно з      п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року.

Посилання касаційної скарги ПП "СВФ "Агро" на судову практику Вищого господарського суду України не можуть бути прийняті до уваги оскільки, відносини, які були предметом розгляду у справах, на які посилається скаржник, не є тотожними відносинам у справі, що розглядається, і до норм, які, на думку скаржника, неправильно застосовані господарськими судами попередніх інстанції, та які застосовані у наданих скаржником постановах, станом на дату виникнення спірних правовідносин було внесено зміни у встановленому чинним законодавством порядку.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне вказати, що ДПІ у Подільському районі м. Києва та ПП "СВФ "Агро" в касаційній скарзі стверджують не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційних скарг не спростовують правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

          1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро" залишити без задоволення.          

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року та постанову Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2011 року у справі № 44/277-б залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук

судді:В.Я. Погребняк

Міщенка П.К.