ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"28" березня 2012 р. Справа № 12/032-12
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Грабець С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»
до сільськогосподарського агропромислового підприємства «КОЛОС»
про стягнення заборгованості в розмірі 49 870,90 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №413 від 12.08.2011 року);
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
02 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»(далі –позивач) до сільськогосподарського агропромислового підприємства «КОЛОС»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 49 870,90 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів (на умовах відстрочки платежу) №174б від 14.07.2011 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався поставити відповідачу нафтопродукти (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Проте відповідач товар, поставлений відповідачем, не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 43 612,80 грн., 3 815,22 грн. пені, штраф у розмірі 2 180,64 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 262,24 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2012 року, справу призначено до розгляду 21 березня 2012 року.
21 березня 2012 року представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 березня 2012 року.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, долученого до матеріалів справи представником позивача, місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Таращанський р-н, с. Потоки, вул. Леніна, 15, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
28 березня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
14 липня 2011 року між закритим акціонерним товариством «Компанія Інтерлогос»та сільськогосподарським агропромисловим підприємством «КОЛОС»(далі –відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів (на умовах відстрочення платежу №174б (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити нафтопродукти (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Як вбачається з п. 1.1 статуту приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос», приватне акціонерне товариство «Компанія Інтерлогос»(далі –позивач) є правонаступником закритого акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос».
Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 43 612,80 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №БЦ-1685 від 14.07.2011 року, а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреністю №002223 від 14.07.2011 року, виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей у позивача.
Відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив.
У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 43 612,80 грн., 3 815,22 грн. пені, штраф у розмірі 2 180,64 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 262,24 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 43 612,80 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3 815,22 грн. пені та штраф у сумі 2 180,64 грн.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно накладної протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу україни).
Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 25.07.2011 року до 15.02.2012 року, суму боргу в розмірі 43 612,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 3 815,22 грн., що підлягають стягненню.
Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Отже, суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності –договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, у п. 6.2 договору сторони досягли згоди про те, що у випадку, якщо термін прострочення відповідачем оплати перевищує 15 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.
Тому, розмір штрафу, враховуючи заборгованість у розмірі 43 612,80 грн., а також розмір штрафу –5%, становить 2 180,64 грн., які підлягають стягненню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 262,24 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 25.07.2011 року до 15.02.2012 року у 2011 році: у серпні – 99,6% (УК №164 від 08.09.2011р.), вересні - 100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні - 100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), листопаді - 100,1% (УК №229 від 08.12.2011р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012р.); у 2012 році: у січні –100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 43 612,80 грн., складає 262,24 грн., які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, абз. 1 ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»до сільськогосподарського агропромислового підприємства «КОЛОС» про стягнення заборгованості в розмірі 49 870,90 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з сільськогосподарського агропромислового підприємства «КОЛОС»(Київська обл., Таращанський р-н, с. Потоки, вул. Леніна, 15, код 23578718) на користь приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»(м. Київ, пр-т академіка Глушкова, 12, код 23712217) основний борг у сумі 43 612,80 грн. (сорок три тисячі шістсот дванадцять грн. 80 коп.); 3 815,22 грн. (три тисячі вісімсот п'ятнадцять грн. 22 коп.) пені; штраф у розмірі 2 180,64 грн. (дві тисячі сто вісімдесят грн. 64 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 262,24 грн. (двісті шістдесят дві грн. 24 коп.); 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев’ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Грабець
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 02.04.2012 року.