справа №2-а-5551/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Брага А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПР БДПС ДАІ ДМУ прапорщика міліції Прудченка Дмитра Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на виконання ним вимог правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом за викладених в оскаржуваній постанові обставинах, зазначає про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час, дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. При цьому від позивача та відповідача ІДПС Прудченка Д.О. надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких позивач вказує на підтримання позовних вимог в повному обсязі, а вказаний відповідач –на правомірність своїх дій зі складення оскаржуваної постанови.

За таких обставин вважаю за можливе здійснити розгляд справи на підставі ст.122 ч.4 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, –в порядку письмового провадження, та без фіксування судового розгляду адміністративної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст.41 КУпАП.

Ознайомившись із вказаною позовною заявою та дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку про необхідність задоволення позовної заяви в повному обсязі із наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 01 листопада 2011 року відповідачем ІДПС Прудченко Д.О. у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ №458865 про те, що позивач 01 листопада 2011 року о 20 годині 35 хвилин, керуючи автомобілем «Тойота»д/н НОМЕР_1, рухався по вул. Набережна Заводська в м. Дніпропетровську зі швидкістю 88 км/год, допустивши перевищення швидкості рух біль ніж на 20 км/год, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, а отже скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП. В зазначеному протоколі позивачем були дані пояснення, згідно яких позивач даного адміністративного правопорушення не вчиняв, зі складеним протоколом не згоден.

В той же день, 01 листопада 2011 року, на підставі зазначеного протоколу відповідачем ІДПС Прудченко Д.О. було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №425220 від 01 листопада 2011 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, та накладеного адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 260 гривень –тим самим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в тому числі в районний в місті суд, яким є Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України), з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст.18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам, до яких відносяться і районні в місті суди, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За змістом норм ст.3 КАС України, Закону України «Про міліцію», ст.222 КУпАП суб’єктами владних повноважень є співробітники (інспектори) ДПС ДАІ.

Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Нормою ст.71 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Стосовно цієї вимоги необхідно зазначити, що відповідачі повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, однак до суду не з’явились, нових доказів не надали. Враховуючи, що відповідачі у судовій повістці-виклику повідомлялись про свій статус відповідачів, а отже обізнані із необхідністю відповідно до ст.71 ч.6 КАС України про надання доказів по справі щодо обґрунтованості оскаржуваної позивачем постанови, вважаю за можливе розцінювати таку неявку і ненадання доказів відповідачами як належну підставу для прийняття рішення по справі на підставі наявних в ній доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.ст.283, 284 КУпАП в постанові по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Натомість в оскаржуваній постанові відповідача ІДПС Прудченко Д.О. від 01 листопада 2011 року не тільки не наведено аналіз наявних доказів у справі, такі докази навіть не перелічені, що ставить під сумнів їх наявність, відсутнє і зазначення мотивів відхилення висловленої позивачем думки щодо незгоди з висновком відповідача щодо вчинення адміністративного правопорушення. При цьому не можливо прийняти до уваги як належний та достатній доказ вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення протокол про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2011 року, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову. Зазначені протокол і постанова складені однією і тією ж посадовою особою –відповідачем ІДПС Прудченко Д.О., що вже само по собі ставить під сумнів можливість об’єктивної та неупередженої оцінки відповідачем даного протоколу як доказу при винесенні ним же постанови в справі про адміністративне правопорушення, а отже підтверджує справедливість наведеної вище оцінки протоколу як доказу, який до того ж є єдиним доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. В контексті викладеного слід навести норму ст.62 ч.3 Конституції України, яка є нормою прямої дії і визначає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінюючи усі досліджені докази в їх сукупності та враховуючи відсутність у постанові та протоколі належних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, що, в свою чергу, тягне за собою неправомірність дії, вчиненої посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ст.122 ч.1 КУпАП на підставі ст.162 КАС України, ст.293 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 288, 289 КУпАП, ст.ст.41, 70-71, 122 ч.4, 158-163, 171-2 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов –задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №425220 від 01 листопада 2011 року, винесену інспектором ДПС РДПС ДАІ ДМУ прапорщиком міліції Прудченко Дмитром Олексійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП –скасувати, а провадження в адміністративній справі –закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до положень ст.171-2 ч.2 КАС України.

Суддя                                                                                                    А.В. Брага