Справа № 22-ц-511/2012 Головуючий у I інстанції –Бабич О.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХромець Н.С.
суддів:Острянського В.І., Страшного М.М.
при секретарі:Вареник О.М., Мартиновій А.В.
за участю:представників сторін ОСОБА_9 і ОСОБА_7
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкові земельні ділянки,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом визнати за ним право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Одночасно з позовом до ОСОБА_8 звернувся ОСОБА_9, в якому просив визнати за ним право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвалою суду від 26 грудня 2011 року справи об’єднані в одне провадження (а.с. 82).
Свої вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мотивують тим, що їх батьки за життя працювали в КСП „Україна”, де й отримали сертифікати на земельні ділянки (паї), на підставі яких були видані державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_10 державні акти серії ЯА № 516987, площею 2 га та серії ЯА № 517681 площею 3,87 га, а на ім’я ОСОБА_11 серії ЯА № 517680 площею 3,52 га та серії ЯА № 516982 площею 2 га від 10 червня 2005 року. Дані акти не були зареєстровані в Держкомземі в установленому порядку. Після відкриття спадщини вони вчасно звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, але їм було відмовлено в видачі свідоцтва на спадкове майно з тих підстав, що державні акти на земельні ділянки померлих не зареєстровані в відділі Держкомзему Талалаївського району. Вказують на ті обставини, що лише в судовому порядку мають можливість визнати право власності на земельні ділянки та просять ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_8 право власності на земельні ділянки відповідно державних актів серія ЯА № 516987, серія ЯА № 517681, а за ОСОБА_9 на земельні ділянки згідно державних актів серія ЯА № 517680 та серія ЯА № 516982.
Рішенням Талалаївського районного суду від 12 січня 2012 року в задоволенні позовів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять рішення місцевого суду скасувати через його незаконність і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянти вказують, що висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог суперечить ст. 392 ЦК України та тим обставинам, що при зверненні до нотаріальної контори їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, так як державні акти на земельні ділянки не були зареєстровані за життя спадкодавців, а сертифікати були загублені, про що давалось оголошення в районну газету. Крім того, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, тому, оскільки за життя спадкодавців були виготовлені і видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, але не зареєстровані ними, то позивачі успадкували право власності на дані земельні ділянки.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно отриманих сертифікатів на право власності на земельні частки (паї) 10 червня 2005 р. були виготовлені і видані на ім’я ОСОБА_10 державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯА № 516987 площею 2 га, серії ЯА № 517681 площею 3,87 га та на ім’я ОСОБА_9 – серії ЯА № 517680 площею 3,52 га, серії ЯА № 516982 площею 2 га, які не були зареєстровані у встановленому законом порядку. Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.10.2005 року ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2006 року.
Відповідно до свідоцтв про народження № 691673 та № 572152 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є синами померлих, тобто спадкоємцями першої черги. Рішенням Талалаївського районного суду від 14 лютого 2011 року ОСОБА_8 встановлений додатковий строк для подання зави про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10 (а.с. 20-21). Рішенням цього ж суду від 14 лютого 2011 року ОСОБА_9 встановлений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_11 (а.с. 52). З повідомлення завідувача Талалаївською районною державною нотаріальною конторою № 778/01-16 від 28.12.2011 р. (а.с. 76) вбачається, що нотаріус не має можливості видати ОСОБА_9 і ОСОБА_8 свідоцтва про право спадщину.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та зустрічного позову ОСОБА_9 суд дійшов висновку, що позивачі не довели того, що їх батьки стали власниками земельних ділянок як і того, що право власності на дані земельні ділянки можливо отримати лише на підставі рішення суду та послався на п.2 розділу П « Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1066-VI від 05.03.2009 р., яким визначений порядок дій нотаріуса у певних випадках.
Дослідивши обставини у даній справі, апеляційний суд вважає, що п.2 розділу П « Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1066-VI від 05.03.2009 р. судом застосований неправильно, бо дана норма не регулює правовідносини, щодо яких заявлені позовні вимоги. Норми п.2 розділу П «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1066-VI регулюють порядок дій нотаріуса щодо посвідчення права власності на земельні ділянки, набуті у власність із земель приватної власності, документами, зазначеними у частині другій ст. 126 Земельного кодексу України, тобто цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки або свідоцтвом про право на спадщину, на підставі яких державні акти на ім'я нового власника не видавались. Позовні вимоги у даній справі заявлені про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування після смерті осіб, які отримали державні акти не на підставі цивільно-правової угоди або свідоцтва про право на спадщину і не із земель приватної власності, а у порядку визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» на підставі відповідних розпоряджень райдержадміністрації Отже, висновок суду про недоведеність позивачами неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину зроблений на підставі матеріального закону, який не може бути застосований до даних правовідносин, а тому є незаконним.
З наявних у справі доказів вбачається, що державні акти на право власності на земельну ділянку були видані ОСОБА_10 і ОСОБА_11 На теперішній час оригінали державних актів знаходяться у спадкоємців. Статтею 12 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему № 43 від 04.05.1999 р., в редакції, що була чинною саном на 10 червня 2005 р., державні акти видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Пунктом 3.2 цієї Інструкції передбачалось, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку також здійснювалась структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державні акти на ім'я спадкодавців підписані посадовою особою структурного підрозділу Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзему), а саме начальником Талалаївського районного відділу (а.с. 15, 16, 46, 47), та видані власникам без проведення державної реєстрації. Земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості), що підтверджується планами меж земельних ділянок. Враховуючи, що на час отримання спадкодавцями державних актів обов’язки видати державний акт і здійснити його державну реєстрацію покладались на один і той же державний орган, суд вважає, що акти на ім'я ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не пройшли державну реєстрацію не з вини померлих, то спадкоємці мають право вимагати визнання права власності в порядку спадкування.
Виходячи з того, що існують рішення суду про встановлення кожному із спадкоємців додаткового строку для прийняття спадщини окремо після смерті матері і після смерті батька, слід вважати, що ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_11, позов кожного з них підлягає задоволенню
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Талалаївського районного суду від 12 січня 2012 року скасувати.
Визнати за ОСОБА_8 право власності на земельні ділянки площею 3,87 га та площею 2,0 га відповідно до державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯА № 517681 від 10 червня 2005 року та серії ЯА № 516987 від 10 червня 2005 р. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10.
Визнати за ОСОБА_9 право власності на земельні ділянки площею 3,52 га та площею 2,0 га відповідно до державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯА № 517680 від 10 червня 2005 року та серії ЯА № 516982 від 10 червня 2005 р. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: