Судове рішення #21871011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  


27 березня 2012 р.   Справа № 5010/173/2012-28/14   


Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Дочірньої компанії "Газ України"

                            Національної акціонерної компанії "Нафтогаз  України"                             

                            вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Комунального підприємства  "Руднєватеплоенерго"

                           вул. Н. Кобринської, 14-а, м. Надвірна, Івано-Франківської області, 78400

про                     стягнення  97799 грн. 71 коп., з яких:

                           82547 грн. 52 коп. - основний борг за поставлений природний газ;

                           7073 грн. 58 коп. - пеня;

                           4699 грн. 38 коп. - інфляційні втрати;

                           3479 грн. 23 коп. - 3% річних

  

За  участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 116/10 від 26.12.11 )

від відповідача: ОСОБА_2. - юрист, (довіреність № б/н від 02.01.12 )

  

ВСТАНОВИВ:

          Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз  України", звернулась до господарського суду  Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства  "Руднєватеплоенерго"  про стягнення  97799 грн. 71 коп., з яких: 82547 грн. 52 коп. - основний борг за поставлений природний газ, 7073 грн. 58 коп. - пеня, 4699 грн. 38 коп. - інфляційні втрати, 3479 грн. 23 коп. - 3% річних.              

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №06/10-2224 БО-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.10 в частині здійснення розрахунку за поставлений природний газ, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 82547 грн. 52 коп.               З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 7073 грн. 58 коп.  пені,  4699 грн. 38 коп.  інфляційних втрат та  3479 грн. 23 коп.  3% річних.    

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.03.12.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.12, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 27.03.12.          

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає в повному обсязі.

          Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.12.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 06/10-2224 БО-15 про закупівлю природного газу за державні кошти (а.с. 13-17).

          Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

          У відповідності до умов Договору,  позивач –ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», за період  січень-квітень 2011 року, передала відповідачу –  КП «Руднєватеплоенерго»природний газ  на загальну суму  410137 грн. 09 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с 24-26).

          Порядок здійснення оплати передбачений розділом IV договору.

          Пунктом  4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводять шляхом:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа  місяця поставки;

          - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три)  відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

          Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

          В порушення договірних зобов'язань відповідач, не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за поставлений природний газ. КП «Руднєватеплоенерго»лише частково сплатило  суму заборгованості в розмірі 327589 грн. 57 коп.,  оплату залишку вартості отриманого природного газу в сумі 82547 грн. 52 коп.  відповідачем не здійснено.

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб’єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.          

          Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 82547 грн. 52 коп. за отриманий відповідачем природний газ, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений природний газ в сумі 327589 грн. 57 коп.,  підписання акту звіряння розрахунків (а.с. 68), визнання позову представником відповідача в судовому засіданні, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача  заборгованості  в розмірі 82547 грн.   52 коп. за поставлений природній газ обґрунтована та підлягає задоволенню.

          Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором  №06/10-2224 БО-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.10 підтверджується матеріалами справи та визнаний представником відповідача в судовому засіданні.

          Пунктом 7.3.1. сторони при укладенні договору №06/10-2224 БО-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.10 погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.          

          Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.3. Договору №06/10-2224 БО-15 сторони погодили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

          Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

          Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором №06/10-2224 БО-15  про закупівлю природного газу за державні кошти підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем, отже вимоги  позивача щодо стягнення  пені за період з   03.08.11 по 03.02.12 в сумі  7073 грн. 58 коп.,  4699 грн. 38 коп.  інфляційних втрат та  3479 грн. 23  коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.          

           На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись  ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75,   ст. 82,   ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз  України" до  Комунального підприємства  "Руднєватеплоенерго"  про стягнення  97799 грн. 71 коп., з яких: 82547 грн. 52 коп. - основний борг за поставлений природний газ, 7073 грн. 58 коп. - пеня, 4699 грн. 38 коп. - інфляційні втрати, 3479 грн. 23 коп. - 3% річних задовольнити.

          Стягнути з Комунального підприємства "Руднєватеплоенерго" (вул. Наталі Кобринської, 14-А, м. Надвірна, Івано-Франківської області, 78400; код 32167157) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»           ( вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код 31301827)  –82547 (вісімдесят дві тисячі п»ятсот сорок сім) грн. 52 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 7073(сім тисяч сімдесят три) грн. 58 коп. пені, 4699 (чотири тисячі шістсот дев»яносто дев»ять) грн. 38 коп.  інфляційних втрат, 3479 (три тисячі чотириста сімдесят дев»ять) грн. 23 коп. 3% річних та 1956 (одна тисяча дев»ятсот п»ятдесят шість)грн.  судового збору.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.          

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.


          Суддя                                                                     І.П. Кавлак

          Повне рішення складено 02.04.12

 

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________________ Кавлак І. П.   02.04.12  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація