Справа № 2-939/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі          Аулової О.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

           представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 15 вересня 2008 року між її тіткою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1.

Зазначаючи, що цей оспорений договір купівлі-продажу був укладений без наміру створення правових наслідків, які б мали бути обумовлені цим правочином, а предмет договору вже належав їй на праві власності на підставі договору довічного утримання від 15 жовтня 1999 року, позивачка після зменшення позовних вимог остаточно просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 вересня 2008 року, що був укладений між ОСОБА_5 та відповідачем, та застосувати наслідки його недійсності - повернути сторони договору у первісний стан та зобов’язати Овідіопольське РБТІ скасувати рішення про реєстрацію на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2008 року права власності відповідача на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та проти його задоволення заперечувала.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав

У судовому засіданні встановлено, що 15 жовтня 1999 року між позивачкою та її тіткою ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, на підставі якого позивачка набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (а.с.14).

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 квітня 2008 року було задоволено позов ОСОБА_5 та розірвано договір довічного утримання від 15 жовтня 1999 року, укладений між позивачкою по цій справі та ОСОБА_5 (а.с.21-22).

15 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем по цій справі було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а відповідач за 77707 гривень придбав у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (а.с.13).

Право власності відповідача на зазначене нерухоме майно зареєстровано Овіділопольським РБТІ 21 листопада 2008 року, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.13).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33).

Але ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 вересня 2009 року заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 квітня 2008 року про розірвання договору довічного утримання від 15 жовтня 1999 року було скасовано (а.с.47).

По результатах нового розгляду справи рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5, підтриманого її спадкоємцем ОСОБА_4, про розірвання договору довічного утримання було відмовлено (а.с.36-37).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2010 року вищезазначене рішення суду першої інстанції від 29 липня 2010 року залишено без змін та, таким чином, набуло законної сили (а.с.45-46).

При таких обставинах суд вважає, що після відчуження ОСОБА_5 на користь позивачки по цій справі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 відповідно до договору довічного утримання від 15 жовтня 1999 року ОСОБА_5 вже не мала права власності на це нерухоме майно та не мала права відчужити його на користь відповідача по цій справі.

Згідно з ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Ч.ч. 1,2 ст.203 ЦК України серед загальних вимог, додержання яких є необхіднимо для чинності правочину, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оспорений договір купівлі-продажу від 15 вересня 2008 року був укладений без дотримання вимог ч.ч. 1,2 ст.203 ЦК України, в силу ч.1 ст.215 ЦК України він має бути визнаний недійсним.

Згідно з ч.1 ст.238 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Але суд вважає, що у даному випадку застосування двохсторонньої реституції неможливо, оскільки позивачка не була стороною у цьому договорі, ОСОБА_5 вже померла, а її спадкоємцем є інша сторона договору - відповідач ОСОБА_4

Згідно з ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок виконання.

Проте вимоги позивачки щодо визначення порядку виконання цього рішення суду шляхом зобов’язання Овідіопольського РБТІ скасувати рішення про реєстрацію на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2008 року права власності відповідача на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 на думку суду задоволенню не підлягають, оскільки такі наслідки ухвалення цього рішення суду прямо передбачені ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, ЦК України, ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за реєстровим №3148 визнати недійсним.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Є.Л. Бичковський.