Справа № 2-1362/11

Номер провадження 2/1620/115/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 квітня 2012 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді                              - Альошиної Н. М.,

при секретарі                                        - Сахненко Н.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргорода справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 22.12.2011року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною від 28.03.2011року про отримання від ОСОБА_4 150.000 грн. на закупку зернових.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 28.03.2011року ним була написана розписка про отримання від ОСОБА_4 150.000 грн. на закупку зернових в якій він зобов’язувався повернути відповідачеві зазначені кошти до 01.04.2011р. Вказує на те, що розписка була написана позивачем під впливом тиску і не відповідала його внутрішньому волевиявленню, так як ні на момент її написання, ні після того, сума вказана в розписці йому не передавалась.

ОСОБА_4 збирався купити у нього зернові 100 т. вівса по ціні 2.350 грн. На підтвердження замовлення людина, яка діяла від імені ОСОБА_4 дала йому 50.000 грн. завдатку. На виконання домовленостей ним було завантажено машину зерновими, проте ОСОБА_4 не забрав вказані зернові та не сплатив кошти за наявний товар. Він телефонував відповідачеві, щоб останній забрав товар та сплатив кошти, проте машина була завантаженою протягом 2 тижнів. Таким чином угода не відбулася. Стверджує, що гроші в сумі 50.000 грн. які він взяв у людей, що діяли від імені ОСОБА_4, він повернув, про що напевне ОСОБА_4, судячи з послідуючих подій не будо відомо. А люди від імені ОСОБА_4 його побили 06.03.2011року і погрожували фізичною розправою його рідним, вимагаючи при цьому сплатити ОСОБА_4 кошти в сумі 150.000 грн. 30.05.2011року він звернувся із заявою до правоохоронних органів, але з підстав визначених в ч.2 ст. 11 КК України йому було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Вказану розписку він написав щоб уникнути переслідувань і тиску з боку осіб які діяли від імені ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити при цьому пояснивши, що з отриманими тілесними ушкодженнями 06.03.2011р.він не звертався до міліції та судово –медичного експерта, а також не проходив лікування в лікарні. Хто саме його побив він не знає, але з розмов він зрозумів, що ці люди діяли в інтересах ОСОБА_4. Звернувся до Миргородського МВ лише 30.05.2011р. коли йому стало відомо, що звернувся до МВ із заявою ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 позову не визнав та пояснив, що він передав позивачеві 150.000грн. на виконання усної домовленості з останнім про поставку зернових. Коли він умови договору не виконав, під час їх спільної поїздки в бізнесових справах, 28.03.2011р. позивач пообіцяв в строк до 01.04.2011р. поставити зерно, або повернути 150.000грн. та надав йому письмову розписку, яку написав добровільно. Але так як ні зерна ні грошей в зазначений термін йому не повернув, став уникати спілкування, він 30.05.2011р. звернувся з відповідною заявою в Миргородський МВ про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за шахрайство, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено, тоді він звернувся з позовом про стягнення боргу до Миргородського міськрайонного суду. Рішенням від 20.12.2011року його позов було задоволено. Про їх бізнесові справи він нікому не розповідав, ніяких посередників при передачі коштів ОСОБА_3 не було. Про те, щоб хтось погрожував позивачеві не чув, оскільки сам намагався вирішити це питання через батька ОСОБА_3, якого знає давно, та вважає цей позов Бабич способом уникнення останнього від повернення коштів.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі та оглянувши відмовний матеріал № 1594 , 2011р.суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного;

Стверджуючи про своє побиття 06.03.2011р. позивач із своєю заявою до правоохоронних органів не звертався, не звертався також і до судово –медичного експерта та до лікарів за медичною допомогою. В ході розгляду справи він не зміг назвати осіб, що нанесли йому тілесні ушкодження. В судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що йому нічого про це невідомо, так як позивач уникав з ним зустрічей та не повернув гроші він спочатку спілкувався з його батьком, якого знає давно, а потім з позивачем. Коли побачив що позивач не збирається повертати гроші чи поставляти зернові - звернувся із заявою в міліцію, а потім звернувся до суду, тобто діяв в межах діючого законодавства. Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 20.12.2012р. позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 всього 159.904,80грн. Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5 про обставини побиття позивача 06.03.2011р. так як він при цьому присутній не був. Таким чином, оцінюючи зібрані докази в сукупності, оглянувши в судовому засіданні справу № 2- 702, 2011р. суд вважає, що позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження свого позову, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 10,11,88, 209, 213-215, 218, 294 ЦПК України, суд,

Вирішив;

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки від 28 березня 2011року недійсною та стягнення судових витрат в сумі 100,40грн. - відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя:Н. М. Альошина