Справа №2п-210/07
РІШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року місто Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі: головуючого - судді Коломієць О.С. секретар Котляр Т.П., Бейгер О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення , -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Крім нього в вищезазначеній квартирі зареєстрований як проживаючий його син ОСОБА_2, відповідач по справі, який фактично з липня 1998 року по теперішній час проживає в іншій квартирі АДРЕСА_2 зі своєю матір'ю. З того ж часу у спірній квартирі немає речей відповідача. У зв'язку з цим просив усунути перешкоди в користуванні власністю і визнати відповідача такими, що втратив право на користування спірним помешканням в зв'язку з вибуттям на інше постійне місце проживання.
Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву в якій зазначив, що він зареєстрований в спірній квартирі в якості члена сім'ї власника. З цієї квартири призивався до лав Армії України, а після повернення проживав в ній. Після одруження в листопаді 2002 року мав намір користуватись спірним помешканням, але відповідач став перешкоджати цьому, поміняв замок на вхідних дверях, затіяв ремонт. В квітні 2005 року відповідач намагався вселитися в квартиру, проте позивач вчинив скандал і погрожував йому розправою. З цього приводу відповідач звертався до правоохоронних органів. З урахуванням викладеного відповідач просив усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом зобов'язання позивача передати йому ключі від вхідних дверей квартири та вселити його до спірного помешкання.
В судовому засіданні позивач та його адвокат ОСОБА_3. позовні вимоги підтримали з тих же підстав. В зустрічному позові просили відмовити за безпідставністю. Позивач пояснив, що він перешкод в користуванні квартирою не чинив, відповідач не намагався вселитись. На сьогоднішній день проживає в квартирі зі своєю дружиною і сином від повторного шлюбу.
Відповідач в судовому засіданні первісний позов не визнав, просив задовольнити зустрічний. Пояснив, що ніколи не втрачав інтересу до спірного помешкання і іншого місяця проживання не має.
Представник 3-ї особи ЖБК № 2 м. Житомира в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у відсутності їх представника. Справа слухалась у відсутності представника 3-ї особи, згідно ст. 169 ЦПК України.
Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є членом житлово-будівельного кооперативу № 2 м. Житомира. Перший пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 був внесений у 1991р., а останній у 1993р., пайовий внесок за квартиру виплачено повністю. Згідно ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру. Відповідач є сином позивача і був зареєстрований в спірному помешканні в якості члена сім'ї власника.
Член сім'ї власника жилого будинку ( квартири ) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у належному власнику жилому будинку ( квартирі ), в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків із власником ( ч.7 ст. 8 ЦПК, ст. ст. 107, 156 ЖК України ). В п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року ( зі змінами ) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначено, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, як свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання ( повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення тощо ). Суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні, що відповідач з липня 1999 року вибув зі спірної квартири на інше постійне місце проживання і на сьогоднішній день проживає в квартирі АДРЕСА_2. Покази свідків ОСОБА_4. , який є сусідом позивач, та ОСОБА_5., дружини позивача, та акт складений працівниками ЖБК № 2 про непроживання відповідача не свідчать про обрання відповідачем іншого постійного місця проживання. Інших доказів, які б свідчили про обрання відповідачем іншого постійного місця проживання позивачем не було надано, хоча відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України це є його обов'язком.
Згідно ст. 156 ЖК України член сім'ї власника жилого будинку ( квартири ), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі ), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири ), якщо при їх вселені не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Суд вважає, що відповідач не довів в судовому засіданні, що позивач чинив йому перешкоди в користуванні спірним помешканням. Покази свідка ОСОБА_6. суд до уваги не приймає, оскільки вона є колишньою дружиною позивача і матір'ю відповідача, і зацікавлена в розгляді справи на користь відповідача. З дослідженого відмовного матеріалу Житомирського MB УМВС України в Житомирській області, заведеного по заяві гр.ОСОБА_2. від 18.04.2005р., вбачається, що відповідач звертався до міліції з приводу словесних погроз позивача по телефону. Опитані сусіди з приводу чинення перешкод позивачем відповідачу в користуванні жилим приміщенням нічого повідомити не змогли. Інших доказів, які б свідчили про чинення позивачем перешкод в користуванні жилим приміщення відповідачу не було надано, хоча відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України це є його обов'язком.
З урахуванням викладеного суд вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням не має та зустрічна позовна заява ОСОБА_2до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення також до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з позивача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7, 50 грн.
Керуючись ст. ст. 107, 156 ЖК України, п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року ( зі змінами ) " Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням відмовити за безпідставністю.
В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду поданої протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.