ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа № А17/2
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Белінської В.О.,
суддів: Сизько І. А. (доповідача), Дмитренко Г.К.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників сторін:
позивача: Заяц К.А., довіреність №310 від 11.05.06р., юрисконсульт;
Данильчук Т.І., довіреність №31 від 18.01.06р., представник;
відповідача: Шинкарук Ю.М., довіреність №376/10/08-09-15 від 12.01.06, головний держподатревізор-інспектор відділу податкового супроводження підприємств транспорту і зв’язку, паливно-енергетичного комплексу СДПІ;
Устименко М.В., довіреність №34811/10/08-09-13 від 13.12.05р., головний держподатінспектор юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м. Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.06р.
у справі № А17/2
за позовом Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м. Дніпропетровськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000341321/3/31703 від 05.12.2005р.
ВСТАНОВИВ:
15.12.05р. позивач, Державне підприємство Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000341321/3/31703 від 05.12.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання та нарахування до сплати 48769,50грн., в т.ч. основного платежу - 32513,00грн., фінансових санкцій - 16256,50грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.06р. у справі №А17/2 (суддя - Стрелець Т.Г.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постанову обґрунтовано тим, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” станом на жовтень і листопад 2004р. грошові кошти списувались з банківського рахунку поручителя - Концерну РРТ, а не платника податків, а податкові накладні, на які посилався позивач були виписані у зв’язку із здійсненням переплати і не засвідчують факт придбання обладнання.
Не погодившись з постановою господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, вважає що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в Законі України “Про податок на додану вартість” не має прямої норми заборони віднесення ПДВ до податкового кредиту у випадку списання коштів з розрахункового рахунку платника податку, який є поручителем, а не покупцем, тому позивач мав повне право включити до складу податкового кредиту ПДВ у жовтні 2004 року суму 16667 грн. та у листопаді 2004р. суму 15846 грн.
У своєму запереченні відповідач вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставними і необґрунтованими. Позивачем безпідставно та в порушення п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено у жовтні та листопаді 2004р. суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін .
Розглянувши апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства державним підприємством Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр за період з 01.01.2003р. по 31.12.2004р.
За результатами перевірки був складений Акт №40/13-321-01188767 від 05.05.2005р. Перевіркою було встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2004р. у розмірі 16667,00 грн. і в листопаді 2004р. у розмірі 15846,00грн.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську за наслідками перевірки та за результатами оскарження було винесене податкове повідомлення-рішення №0000341321/3/31703 від 05.12.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 48769,50 грн., в тому числі 32513,0грн. - основний платіж, 16256,50грн. - штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2004р. між позивачем і НВП ”Квант-Ефір” був укладений договір №195/04, у відповідності з яким НВП ”Квант-Ефір” зобов’язується розробити, виготовити та передати у власність позивача твердотільний телевізійний передавач 40 ТВК потужністю 5 кВт з резервним збуджувачем, автоматичним перемикачем його переключення, трансформатором опорів 50х75Ом(Р=5кВт) з з’єднувальним кабелем до фідеру ВАХ, комплектом запасних частин (далі-Обладнання) і провести пусконалагоджувальні роботи на об’єкті позивача (а.с.53-55).
16.09.2004р. між позивачем та НВП ”Квант-Ефір” було укладено доповнення до договору №195/04 від 16.09.2004р., що узгоджено з Концерном РРТ (поручитель) (а.с.56).
В свою чергу Концерн РРТ (поручитель) мав заборгованість перед позивачем за договором №3/02 від 10.09.2002р.
Між позивачем і Концерном РРТ були підписані Акти про залік однорідних грошових вимог по договорам №3/02 від 10.09.2002р. і №195/04 від 16.09.2004р. на 100000,00грн. і 95076,00грн. відповідно (а.с.62,63).
Після підписання зазначених актів про залік однорідних грошових вимог у Позивача по бухгалтерському обліку зменшується дебіторська заборгованість по рахунку 3612 у жовтні 2004 року на суму 100000,00грн., у листопаді 2004 року на суму 95076,00грн. і виникає дебіторська заборгованість по рахунку 6311 по контрагенту ТОВ НВП "Квант-Ефір" у жовтні 2004 року на суму 100000,00грн., у листопаді 2004 року на суму 95076,00грн.
ТОВ НВП “Квант-Ефір” на адресу позивача у зв’язку із оплатою поручителем - Концерном РРТ на розрахунковий рахунок ТОВ НВП ”Квант-Ефір” сум: 100000,00грн. (платіжне доручення №1194 від 08.10.2004р.) і 95076,00грн. (платіжне доручення №1523 від 04.11.2004р.) були виписані податкові накладні №447 від 08.10.2004р. на суму 100000,00грн., у т.ч. ПДВ 16666,67грн., №538 від 04.11.2004р. на суму 95076,00грн., у т.ч. ПДВ- 15846,00грн.(а.с.57-58).
Матеріалами справи підтверджується, що обладнання було поставлено позивачу у січні 2005р., про що свідчать видаткова накладна №КЕ-13/01 від 20.01.2005р., акт приймання-передачі обладнання від 20.01.2005р. Актом виконання робіт від 25.01.2005р. підтверджується проведення ТОВ НВП ”Квант-Ефір” пусконалагоджувальних робіт на об’єкті позивача (а.с.66-68).
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні та листопаді 2004 року суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку з порушенням пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Події, визначені пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не відбулись у податковому обліку Позивача станом на жовтень та листопад 2004 року, оскільки, по-перше, грошові кошти списувались з банківського рахунку повіреного - Концерну РРТ, а не платника податку, по-друге, податкові накладні, на які посилається Позивач були виписані у зв'язку із здійсненням передплати і не засвідчують факт придбання товару у жовтні та листопаді 2004 року, оскільки матеріали справи підтверджують отримання позивачем обладнання лише у січні 2005р.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Колегія суддів вважає, що в порушення вказаної норми Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що у спірних періодах - жовтень 2004р. і листопад 2004р. він мав право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаних основних фондах. Натомість, Відповідач з посиланням на первинні бухгалтерські документи довів відсутність оплати грошових коштів з розрахункового рахунку позивача, а також відсутність факту поставки основних фондів позивачу у жовтні і листопаді 2004р.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.06р. у справі № А17/2 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.О.Белінська
Суддя І.А.Сизько
Суддя Г.К.Дмитренко
З оригіналом згідно
помічник судді О.В.Кравець