ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

03.07.06                                                      м. Київ                                     49/109-А      

      

за позовом

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 

до	Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

про	стягнення 1100,00 грн.

Головуючий суддя Митрохіна А.В.

Суддя Морозов С.М.

Євсіков О.О.

 

                                                                                Секретар с. з.          Дмитрук О.В.

Представники:

від позивача:      Сизоненко С.В. -держ. под. інспектор (дов. в справі)

                              Колбасов  Ю.О. -держ. под. інспектор (дов. в справі)

від відповідача:  СПД ОСОБА_1.

 

03.07.2006 року о 14 год. 44 хв. в судовому засіданні, на підставі пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

                                

Обставини справи:

 

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по збору на розвиток садівництва  виноградарства та хмелярства на суму 1100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  в порушення вимог  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не сплатив узгоджену суму податкового зобов”язання у розмірі 1100,00 грн., визначену відповідачу податковим повідомленням -рішенням № НОМЕР_1 від 24.05.2003р., а тому така сума підлягає стягненню  з відповідача в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки під час перевірки позивач,  вийшов за межі перевіряємого періоду, що приводить до незаконності податкового повідомлення -рішення; відповідач користується пільгами, так як являється ліквідатором аварії на ЧАЄС; позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, колегія суддів, -

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва 02.03.1998 року за № НОМЕР_2 за адресою м. Київ-179, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування приватним підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.10.2001р. по 22.05.2003р., за результатами якої складено акт  від 22.05.2003р. № НОМЕР_4.

У ході перевірки встановлено порушення відповідачем, зокрема,  статті 4 Постанови від 29.06.99р. № 1170 “Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” неподання звітів за травень, серпень, жовтень, листопад 2000р., травень, липень, серпень 2001р.

 На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва були винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 без дати, яким відповідачу визначено суму податкового зобов”язаня за платежем: збір та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 1190 грн. -штрафних санкцій, яке було вручено відповідачу 11.06.2003р. особисто.

Колегія суддів, розглянувши  матеріали справи, дійшла висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  є  неправомірним з наступних підстав.

Як вбачається  з матеріалів справи,  позивачем   подавались до органу податкової інспекції  звіти про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва  і хмелярства щоквартально, у т.ч. за І кв. 2000р., ІІ кв. 2000р., ІІІ кв. 2000р., ІУ кв. 2000р., в яких визначав суми податкових зобов”язань, які позивач сплачував вчасно та в повному розмірі. (копії розрахунків та квитанцій є в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4  Постанови від 29.06.99р. № 1170 “Про затвердження Порядку справляння  збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” платники збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) незалежно від свого фінансового становища: перераховують кошти на спеціальний рахунок Державного казначейства; включають нараховану суму у валові витрати в декларації про одержаний прибуток і щомісяця подають до податкової служби за своїм місцем знаходження звіт про суму нарахованого збору.

Актом перевірки встановлено, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі перераховані кошти (збір) на спеціальний рахунок, проте звіти про суму нарахованого збору відповідач подавав не щомісячно, а щоквартально. Такий висновок акту перевірки підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів відзначає, що відповідальність у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за  кожне неподання податкових декларацій або за   затримку в поданні  встановлена п.п 17.1.1. ст. 17 Закон України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р.  № 2181.

Закон  України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” набрав чинності з 1 квітня 2001 року.

Згідно зі статтею 11 Закону України “Про систему оподаткування” фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

За таких обставин, законодавством 2000 року не був передбачений такий вид порушення норм права як неподання податкових декларацій, отже  застосовування штрафних санкцій  до позивача на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р.  № 2181 за 2000 рік  є неправомірним.

Також, слід врахувати, що  відповідно  до   п.п. 4.4.2.  ст. 4  Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним податковим органом, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним податковим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач  приймав звіти відповідача  про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, без заперечень.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач, керуючись п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  мав право  подавати звіти відповідача  про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, у 2001 році щоквартально. Отже,  застосовування штрафних санкції  до позивача на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р.  № 2181 за 2001 рік  є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, сума податкового зобов”язання, визначена   податковим повідомленням -рішенням  № НОМЕР_1  не підтверджується матеріалами справи та суперечить нормам чинного законодавства.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України   “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 відповідачем в адміністративному та судовому порядку оскаржено не було. Сума податкового зобов'язання, сплачена частково, а саме сплачено 90,00 грн., решта не сплачена.

Відповідно до підпункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 вказаного закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивачем була направлена відповідачу перша податкова вимога від 27.08.2003 року № НОМЕР_6, якою йому було визначено суму податкового боргу із  збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 2291,90 грн. Перша податкова вимога була надіслана відповідачу поштою і вручена особисто.

Позивачем була направлена відповідачу друга податкова вимога від 08.10.2003 року № НОМЕР_7, якою йому було визначено суму податкового боргу із  збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 2291,90 грн.

Друга податкова вимога була надіслана відповідачу поштою і повернута позивачу без вручення в зв'язку з відсутністю відповідача за відомим місцем знаходження і неможливістю вручення. Актом № НОМЕР_8 від 01.12.2003 року податкова вимога № НОМЕР_7 від 08.10.2003 року була розміщена на дошці податкових оголошень.

Вказані вище податкові вимоги відповідачем в адміністративному та судовому порядку оскаржені не були.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції у районах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно -правових відносин від порушень  з боку органів  державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними  владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч. Ст.9 КАСУ).

Розглянувши   повно та всебічно всі матеріали справи, керуючись нормами КАСУ та Закону України   “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, врахувавши те, що сума, яку позивач просить стягнути з відповідача є  податковим боргом, колегія суддів дійшла до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено вище, позивач неправомірно визначив суму податкового зобов”язання, що в подальшому стала податковим боргом, який просить стягнути. 

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Позивачем не доведено правомірність визначення суми податкового зобов”язання, а за таких обставин,  підстави для стягнення з відповідача 1100,00 грн. відсутні.

                 Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги  не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. п.1 ст.71, п. 1 ст. 72, ст. 98, ст. 160, п.4 ст.167, ст. 185, ст.186,  ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

В задоволенні позову відмовити  повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

 

Головуючий суддя                                                            А.В. Митрохіна

 

Судді                                                                                           С.М. Морозов

 

                                                                           О.О. Євсіков

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -