ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2006  року                                                                                           Справа № 3/42  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)

суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання :  Стуковенковій Н.В.

від прокурора: Кріпак Н.В. старший прокурор відділу прокуратури області, посвідчення № 148 від 19.09.2003 року

За участю представників сторін:

від позивача:  у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

від відповідача : Строценко Р.В. довіреність № б\н від 24.05.2006 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу     Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна концертна група”, м. Кіровоград  на   ухвалу господарського суду Кіровоградської  області від  03.03.2006року   у справі № 3/42

 за позовом:   Прокурора міста Кіровограда   в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Інспекція державного архітектурно –будівельного контролю Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна концертна група”, м. Кіровоград

про  знесення самовільно збудованої будівлі      

В С Т А Н О В И В:

  Ухвалою господарського суду Кіровоградської області  від 03.03.2006 року  у справі № 3/42 ( суддя  Н.В.Болгар)  за заявою прокурора міста Кіровограда вжито заходи забезпечення позову.

   Заборонено  Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпластбуд" здійснювати дії по виконанню будівельних робіт на території парку "Ковалівський" у м. Кіровограді, по вулиці Леніна, 1, по будівництву добудови до розважального комплексу на місці колишнього танцювального майданчика - будівництво цегляних стін, монтаж міжповерхових перекриттів та даху споруди, монтаж інженерних мереж та їх підключення, проведення земляних та оздоблюваних робіт.

     Заборонено  Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" замовляти проведення зазначених робіт іншим суб'єктам господарської діяльності.

      Оскаржуючи   ухвалу, Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна концертна група”, м. Кіровоград в апеляційній скарзі  просить ухвалу скасувати,  позовну заяву  подану прокурором  міста Кіровограда залишити без розгляду.   

Скаржник посилається на те, що   Кіровоградська міська рада та створена нею Інспекція ДАБК не є державними органами , а тому прокурор не  наділений правом подавати позовну заяву в інтересах недержавного органу. В заяві прокурора про вжиття заходів по забезпеченню позову відсутні будь- які обґрунтування заборони вчиняти певні дії, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відсутність у Інспекції   державного архітектурно –будівельного контролю Кіровоградської міської ради повноважень на подання позову про знесення об”єкту самочинного будівництва та відсутність порушення її прав нібито самочинним будівництвом обумовлює відсутність у прокурора міста  Кіровограда повноважень на представництво інтересів  даного органу у Адміністративному суді.

Прокурора міста Кіровограда    у запереченні  на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що  відповідачем порушуються вимоги ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій”, якою передбачено, що здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання робіт забороняється і вважається самовільним будівництвом, що тягне за собою відповідальність згідно з  чинним законодавством. Відповідно до Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, відповідачу 21 грудня 2005 року надано припис про негайне зупинення всіх будівельних робіт по  будівництву розважального комплексу до надання дозволу та складено протокол про правопорушення у сфері містобудування. Припис відповідачем не було виконано, будівельні роботи не зупинені. Відповідачем без належного дозволу організовано проведення будівельних  робіт, які на даний час  здійснюються, що свідчить про очевидну протиправність дій відповідача  та  порушення чинного законодавства  у сфері містобудування. Внаслідок цього до ухвалення рішення у вказаній справі існує небезпека заподіяння шкоди інтересам держави в особі позивача,  захист  цих інтересів без вжиття запобіжних заходів стане неможливий, або їх відновлення потребуватиме докладання значних зусиль.

Заслухавши прокурора,  представника   відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга    підлягає  задоволенню, з  наступних підстав:

Прокурор міста Кіровограда подав до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву, як зазначено в ній,  в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Інспекція державного архітектурно –будівельного контролю Кіровоградської міської ради, в якій  просив постановити рішення, яким зобов”язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна концертна  група” знести за власний рахунок самовільно  збудовану добудову до  розважального комплексу  - танцювального майданчику у парку „Ковалівський”.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття „справа адміністративної юрисдикції”, під якою розуміється переданий на  вирішення адміністративного суду публічно –правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб”єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду  спір, який виник між двома ( кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у  конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого ( інших) суб’єктів, а ці  суб’єкти відповідно зобов’язані  виконувати вимоги та приписи такого  владного суб’єкта.

Відповідно до п. 4 Положення  про державний архітектурно  - будівельний контроль, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 року № 225  ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.1995 року № 253) інспекціям  державного архітектурно –будівельного контролю надано право давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов”язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів; зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, тощо, позивач у справі є суб’єктом законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою інших суб’єктів.

За таких обставин, спір про  знесення самочинно збудованої будівлі є  публічно –правовим  спором, тобто справою адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного справа була прийнята до провадження апеляційною інстанцією на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із п.2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладаються, представництво  інтересів  громадянина або держави в суді у  випадках, визначених законом.

Частинами 1,2 статті 60  Кодексу   адміністративного судочинства України прокурору надано право  у випадках, встановлених законом, звертатися до адміністративного суду з  адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку,  встановленому цим Кодексом  та іншими законами.

Відповідно  до ч.ч. 1,3 ст. 36 1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

     Отже, за змістом п.2 ст. 121 Конституції України та ст.60,104, Кодексу адміністративного  судочинства України, представництво  прокуратурою інтересів держави у адміністративному суді є одним із  видів представництва в суді  , яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа ( представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи ( довірителя)  і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи ( змінюючи, припиняючи) для неї права та обов’язки. Але представництво прокурором інтересів  держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб”єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

     З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність  захисту інтересів держави, прокурор, а вирішуючи питання про порушення  справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні врахувати, що закріплені  нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі  потребують здійснення загальнодержавних ( політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної , економічної , інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і  можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами  державних  органів та організацій.

Проте, інтереси держави є відмінними від інтересів  інших учасників суспільних відносин.

Конституційний Суд України, розглядаючи  справу № 1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України  та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення  положень статті 2 Арбітражного процесуального  кодексу України ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), у п. 4  мотивувальної частини рішення від  08 квітня 1999 року  № 3-рп/99 відзначив, що „Із врахуванням того, що „інтереси держави” є  оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні  функції у спірних відносинах.

Тобто Конституційний суд України встановив, що  прокурор, подаючи позов в інтересах держави, повинен з посиланням  на законодавство чітко вказувати у такому  позові те, у чому саме відбулося  чи може  відбутися порушення матеріального або  інших інтересів держави та обґрунтувати необхідність їх  захисту.

Пред’являючи позов в  інтересах держави, прокурор міста Кіровограда в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, взагалі не визначив і не обґрунтував, в чому саме полягає, чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави та не обґрунтував необхідність  їх захисту.

За таких обставин відкривати провадження у справі та вживати заходи забезпечення позову підстав не було.

Суд першої інстанції на зазначені обставини  не звернув увагу і безпідставно відкрив провадження у справі.

       Відповідно до ч.1  ст. 117 Кодексу Адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з приписів наведеної норми процесуального  законодавства, вжиття  заходів забезпечення адміністративного позову можливо лише за заявою позивача або з власної ініціативи господарського суду.

Таким чином прокурору не надано право подання заяви про вжиття заходів  забезпечення позову.

З урахуванням вищенаведеного,  а також того, що подаючи заяву про забезпечення  позову, прокурор не навів та не надав жодного доказу, який свідчив би про  існуючу небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або   захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим  без вжиття таких заходів,  у господарського суду були відсутні правові підстави для  вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала прийнята з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

     Згідно з п. 2 ч.1 ст. 155 суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Враховуючи, що наведене прокурором у позовній  заяві  обґрунтування пред”явлення позову не містить посилання  на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави, прокурором  м. Кіровограда не доведено наявність повноважень на ведення справи.

За таких обставин позовна заява повинна бути залишена без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 60, п.2 ч.1 ст. 155, ст. 195, п.4 ч.1 ст. 199, ст.ст. 202,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна концертна група”, м. Кіровоград  задовольнити.

    Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2006 року у справі № 3/42 скасувати.

Позовну заяву прокурора м. Кіровограда в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю Кіровоградської міської ради до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна  концертна група”, м. Кіровоград про знесення  самовільно  збудованої будівлі  залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України  в місячний строк.

Головуючий суддя                                                                         Л.О.Лотоцька

Судді                                                                                               Р.М.Бахмат

           

                                                                                                       О.С.Євстигнеєв