1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2011 року місто Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого судді – Боголюбської Л.Б.,
Суддів – Лашевича В.М., Ноздрякова В.М.,
за участю прокурора – Ємця А.А.,
потерпілого – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року, –
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою кримінальну справу відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Плисецьке Васильківського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, пенсіонера, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто внаслідок акту амністії, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв’язку із застосуванням до нього п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, який офіційно опублікований 28 липня 2011 року.
Крім того, за вказаною постановою цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишено без розгляду, речовий доказ у справі – автомобіль "Мітцубісі Лансер", державний номерний знак НОМЕР_1, який був переданий на зберігання ОСОБА_3, залишено останньому, а судові витрати у справі, пов’язані з проведенням 3-х автотехнічних експертиз, в загальній сумі 5264 гривні 63 копійки – прийнято на рахунок держави.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 21 січня 2010 року приблизно о 17 годині 58 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Мітцубісі Лансер", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вулиці Кіровоградська зі сторони проспекту Червонозоряний у напрямку вулиці Грінченка в місті Києві. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 60/48, по вулиці Кіровоградській в місті Києві та позначений інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 – "Пішохідний перехід" і дорожньою розміткою 1.14.2 – "зебра", ОСОБА_3, незважаючи на ці інформаційні дорожні знаки, в порушення п. 1.5, п. п. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3. та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, не вжив всіх можливих заходів для забезпечення безпечного проїзду пішохідного переходу, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, достовірно не впевнився у відсутності пішоходів, не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля в умовах темного періоду доби та не зменшив швидкість аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу. Внаслідок порушення зазначених пунктів Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 при проїзді автомобілем вказаного нерегульованого пішохідного переходу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який рухався зліва направо відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 Під час цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді політравми, ЗЧМТ, забою головного мозку тяжкого ступеню, лінійного перелому лобної кості з обох сторін з переходом на основу черепа, пневмоцифалії, забійної рани лобної кістки, садин обличчя, закритої травми грудей, забою правого легкого, внутрішньої гідроцефалії, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 1.5, п. п. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3. та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, як зазначено в постанові районного суду, знаходяться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.
В той же час, оскільки захисник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 заявив в судовому засіданні клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності та закриття провадження у даній справі у зв’язку із можливістю застосування до ОСОБА_3 п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року і це клопотання підтримав сам ОСОБА_3, який усвідомив наслідки закриття справи з нереабілітуючих підстав та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі вищевказаного Закону, то місцевий суд оскаржуваною постановою задовольнив зазначене клопотання захисника.
Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для її розгляду по суті в іншому складі суду. При цьому апелянт звертає увагу, що ОСОБА_3 протягом усього розгляду справи в районному суді своєї вини в інкримінованому йому злочині та цивільного позову потерпілого не визнавав. Також представник потерпілого зазначає, що допитаний в судовому засіданні в якості свідка син ОСОБА_3 намагався ввести суд в оману шляхом надання неправдивих показань і сфальсифікував докази у справі шляхом представлення медичних документів, які є неправдивими. Крім того, автор апеляції, привівши зміст ст. 1 Закону України "Про амністію", вказує, що місцевий суд безпідставно застосував цей Закон до ОСОБА_3, оскільки останній скоїв тяжкий злочин, не визнав себе винним, не відшкодував завдану потерпілому шкоду і намагається уникнути кримінальної відповідальності, погодившись на застосування до нього акту амністії.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію свого представника та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який не погодився з доводами апеляції та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто внаслідок акту амністії, обґрунтовано мотивував своє рішення тим, що, відповідно до п. "ґ" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року (офіційно опублікованого 28 липня 2011 року), від кримінальної відповідальності звільняються, в тому числі чоловіки, які на день набрання чинності зазначеним Законом досягли 60-річного віку, і кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом. При цьому районний суд дотримався вимог ст. 282 КПК України, а саме вмотивованою постановою закрив справу, оскільки правильно встановив, що вік ОСОБА_3 складає 69 років, інкримінований йому злочин мав місце 21 січня 2010 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, а обставини, що виключають застосування до ОСОБА_3 амністії, відсутні.
Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин, не визнав себе винним, не відшкодував завдану потерпілому шкоду, вводив зі своїм сином суд в оману, намагається уникнути кримінальної відповідальності, погодившись на застосування до нього акту амністії, то вони є непереконливими, так як ОСОБА_3, незважаючи на тяжкість злочину, не підпадає під коло осіб, до яких, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, амністія не застосовується, а його позиція в суді щодо висунутого обвинувачення є способом захисту, який за наявності клопотання захисника про застосування амністії, підтриманого самим ОСОБА_3, на правильність прийнятого районним судом рішення не впливає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв’язку із застосуванням до нього п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, і закриття провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто внаслідок акту амністії, є законною і обґрунтованою, будь-які підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2011 року, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто внаслідок акту амністії, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв’язку із застосуванням до нього п. "ґ" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, – залишити без змін , а апеляцію представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 – залишити без задоволення .
СУДДІ :
Боголюбська Л.Б. Лашевич В.М. Ноздряков В.М.