1

                                                                    УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 листопада 2011 року                                                             місто Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

               Головуючого судді  – Боголюбської Л.Б.,

        Суддів  – Лашевича В.М., Шальнєвої Т.П.,

       за участю прокурора  – Ємця А.А.,

        засудженого  – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2011 року –  

                                                          ВСТАНОВИЛА :

               Цим вироком

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Баку Республіки Азербайджан, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, непрацюючий, який не має реєстрації на території України, тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 того ж КК до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в житло.  

Цей злочин він вчинив за обставин, викладених у вироку наступним чином.

Зокрема, ОСОБА_1 26 травня 2011 року близько 18 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні приватного будинку АДРЕСА_2, де тимчасово проживала його мати ОСОБА_2, вирішив таємно викрасти у громадянина ОСОБА_3 ноутбук, який знаходився в кімнаті, що була орендована останнім в тому ж будинку.

Здійснюючи задумане, ОСОБА_1 тоді ж, переконавшись у тому, що за ним ніхто не спостерігає та скориставшись відсутністю ОСОБА_3 у вищезгаданій кімнаті, двері до якої були незакриті, проник до цієї кімнати, звідки таємно викрав ноутбук – "Aspire 5520 G – 503G16Мі" в комплекті із зарядним пристроєм та комп’ютерною мишкою, загальною вартістю 6800 гривень. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на зазначену суму.

        В своїй апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність його вини та кваліфікації вчиненого злочину, вважає, що вирок відносно нього є занадто суворим, а тому просить змінити цей вирок, пом’якшивши призначене йому покарання. При цьому він посилається на те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно за місцем проживання, в скоєному щиро розкаявся і повністю визнав свою вину, відшкодував в повному обсязі заподіяні потерпілому збитки та просить у нього вибачення. З урахуванням зазначеного апелянт просить застосувати до призначеного йому покарання ст. ст. 75 – 78 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки районного суду щодо фактичних обставин справи та винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні майна ОСОБА_3, поєднаному з проникненням у житло, ніхто із учасників процесу не оспорює.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Разом з тим даний вирок підлягає зміні в частині, яка стосується призначеної засудженому ОСОБА_1 міри покарання. Так, хоча суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, а обставинами, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину – це визнання ОСОБА_1 своєї вини, явку з повинною, щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, притягнення до кримінальної відповідальності вперше та відшкодування потерпілому матеріальних збитків, однак, навіть застосувавши до нього ст. 69 КК України, тобто призначивши більш м’яке покарання, ніж передбачено ч. 3 ст. 185 КК України, належним чином не врахував ці пом’якшуючі відповідальність обставини в сукупності з іншими даними про особу ОСОБА_1 Зокрема, районний суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_1 навчався та виховувався в школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківської опіки з психоневрологічними захворюваннями, а його мати є інвалідом дитинства і потребує його матеріальної та моральної підтримки (а. с. 162).

  Саме ці дані сукупності з вищевикладеними обставинами дають можливість застосувати до ОСОБА_1, який, до того ж, характеризується позитивно, не тільки ст. 69 КК України, а і ст. ст. 75, 76 того ж КК, тобто звільнити його від відбування покарання з випробуванням і покладенням на нього визначених законом обов’язків.

         Керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів –  

УХВАЛИЛА:

        Апеляцію засудженого ОСОБА_1 – задовольнити.

        Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2011 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання   – змінити.

        На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком два роки.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 – утримання під вартою – скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Судді:

   _________________                      ___________________         _________________

      Боголюбська Л.Б.                              Лашевич В.М.     Шальнєва Т.П.