1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2011 року місто Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді – Боголюбської Л.Б.,
Суддів – Лашевича В.М., Ноздрякова В.М.,
за участю прокурора – Ємця А.А.,
засудженого – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року, –
В С Т А Н О В И ЛА :
Цим вироком
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 17 березня 1997 року Московським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 229-6, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 01 червня 1999 року Печерським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 229-6, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки 7 місяців позбавлення волі;
- 01 березня 2005 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- 16 листопада 2009 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- 16 листопада 2010 року звільнений з місць позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців. За сукупністю злочинів, у відповідності до ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і він вважається засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців.
Крім того, за даним вироком задоволені повністю цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за матеріальну шкоду і з засудженого ОСОБА_1 стягнуто на їх користь відповідно 3930 гривень, 6000 гривень, 1500 гривень, 1000 гривень, 1400 гривень, 8350 гривень, 3525 гривень 52 копійки, 2600 гривень, 7839 гривень, 1500 гривень, 1700 гривень та 230 гривень.
Також за вказаним вироком із засудженого ОСОБА_1 стягнуто судові витрати за проведення 11 експертиз в загальній сумі 4976 гривень 66 копійок на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, а також у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та поєднаному з проникненням в житло і в інше приміщення, тобто у скоєнні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України.
Ці злочини він вчинив за обставин, викладених у вироку наступним чином.
Зокрема, ОСОБА_1 22 грудня 2010 року о 13 годині 40 хвилин, будучи раніше судимим за викрадання чужого майна, вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно. З цією метою він, перебуваючи біля АДРЕСА_3 та впевнившись у відсутності сторонніх осіб, переліз через тин на територію зазначеного домоволодіння, після чого, переконавшись у відсутності власників будинку та вдягнувши на руку шапку, розбив вікно і проник до приміщення приватного житлового АДРЕСА_3. Знаходячись в приміщенні зазначеного будинку, ОСОБА_1 повторно, таємно викрав звідти чуже майно, яке належить ОСОБА_2, а саме мобільний телефон «Nokia-6101» вартістю 370 гривень, в якому була сім-карта мобільного оператора «Київстар», і грошові кошти в сумі 3900 гривень. Заволодівши таким чином чужим майном, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 4300 гривень.
31 грудня 2010 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку № 84 по проспекту Голосіївському в місті Києві, вирішив знову таємно викрасти чуже майно. Здійснюючи свій намір, він 01 січня 2011 року приблизно о 02 годині 00 хвилин проник шляхом підбору ключа до квартири № 63 вказаного вище будинку, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме гроші в сумі 4800 гривень та гроші в сумі 150 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01 січня 2011 року складало 1200 гривень. Викравши зазначені грошові кошти, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 6000 гривень.
Крім того, 12 березня 2011 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1, проходячи повз гаража, розташованого біля АДРЕСА_4, вирішив в черговий раз таємно викрасти чуже майно. Впевнившись у відсутності сторонніх осіб, а також у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, він відігнув частину металевої обшивки та проник в приміщення зазначеного гаража, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_14, а саме болгарку «Т.І.Р.» вартістю 600 гривень, спальний мішок вартістю 400 гривень та намет «SOL TOURIST» вартістю 500 гривень. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_14 матеріальних збитків на загальну суму 1500 гривень.
23 березня 2011 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за допомогою заздалегідь заготовлених інструментів, що були при ньому, шляхом пошкодження замка на вхідних дверях проник до квартири АДРЕСА_1, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6, а саме золоті сережки вартістю 500 гривень та золотий ланцюжок вартістю 500 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 1000 гривень.
10 травня 2011 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, аналогічним способом проник до АДРЕСА_5, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_15, а саме золоту каблучку вартістю 1621 гривень, золоту каблучку вартістю 1218 гривень та золотий браслет вартістю 5000 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_15 матеріальні збитки на загальну суму 7839 гривень.
18 січня 2011 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи біля АДРЕСА_6 помітив в салоні автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1, навігатор, яким вирішив заволодіти. Підійшовши до цього автомобіля та переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, він автомобільною свічкою запалення, яку зберігав при собі для цієї мети, розбив скло лівих передніх дверей і через розбите скло проник в салон зазначеного автомобіля, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_16, а саме GPS-навігатор «EASE-go 230» вартістю 1500 гривень, чим завдав цьому потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.
12 березня 2011 року приблизно о 04 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи біля АДРЕСА_7, помітив в салоні автомобіля «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_2, авто- магнітолу, якою також вирішив заволодіти. Підійшовши до вказаного автомобіля та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він каменем, який знайшов неподалік від автомобіля, розбив скло та проник в салон даного автомобіля, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5, а саме автомагнітолу «Blaupunkt London» вартістю 400 гривень, чим завдав вказаному потерпілому матеріальні збитки на зазначену суму.
28 березня 2011 року приблизно об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в лісопарковій зоні неподалік АДРЕСА_8 помітив в салоні автомобіля «BMV X 3», державний номерний знак НОМЕР_3, сумку, яку теж вирішив викрасти. Підійшовши до згаданого автомобіля та переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, він автомобільною свічкою запалення, яку він зберігав при собі для цієї мети, розбив скло передніх дверей, через яке проник в салон даного автомобіля, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_7, а саме сумку «Dolche Gabbana» вартістю 700 гривень, в якій знаходився ноутбук «Asus VX-6» вартістю 5000 гривень та модем 3-G Інтернету вартістю 600 гривень, на рахунку якого знаходилося 50 гривень. Викравши це майно, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 6350 гривень.
01 квітня 2011 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи неподалік АДРЕСА_9, помітив в салоні автомобіля «Shkoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_4, фотоапарат «SONI», яким вирішив заволодіти. Підійшовши до цього автомобіля, він аналогічним вищевказаному способом проник в салон даного автомобіля, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8, а саме фотоапарат «SONI» вартістю 2500 гривень, чим завдав зазначеному потерпілому матеріальні збитки на цю суму.
21 квітня 2011 року приблизно о 02 годині 40 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння біля АДРЕСА_10, помітив в салоні автомобіля «Renault Kengo», державний номерний знак НОМЕР_5, автомагнітолу, яку вирішив викрасти. З цією метою він, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив каменем скло та проник в салон даного автомобіля, звідки викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_17, а саме автомагнітолу «Orion-DVD 0896» вартістю 550 гривень та GPS-навігатор «Asus A-696» вартістю 1600 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_17 матеріальні збитки на загальну суму 2150 гривень.
10 травня 2011 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_1 аналогічним вищевикладеному способом проник в салон автомобіля «Ford Siera», державний номерний знак НОМЕР_6, який знаходився неподалік АДРЕСА_11. Потім він, відкривши капот цього автомобіля та взявши в салоні викрутку, з її допомогою повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_18, а саме акумулятор SADA 62t (Е) вартістю 1500 гривень, заподіявши зазначеному потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.
25 травня 2011 року приблизно о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи поряд з АДРЕСА_12, помітив в салоні автомобіля «ВАЗ-2109», державний номерний знак НОМЕР_7, автомагнітолу, яку вирішив викрасти. Підійшовши до цього автомобіля та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він автомобільною свічкою запалення, яку зберігав для цієї мети, розбив скло правих передніх дверей і через розбите скло проник в салон даного автомобіля, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_12, а саме зйомну панель автомагнітоли «Blaupunnkt dfhnsc» 200 гривень та акустичний підсилювач «JBL GTO 4060» вартістю 1300 гривень. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки на загальну суму 1500 гривень.
Крім того, 27 травня 2011 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи поряд з АДРЕСА_13, помітив автомобіль «ВАЗ-21063», державний номерний знак НОМЕР_8, з салону якого вирішив викрасти чуже майно. З цією метою він, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, автомобільною свічкою запалення, яку зберігав при собі для цієї мети, розбив скло лівих передніх дверей, через яке проник в салон зазначеного автомобіля, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_13, а саме футляр для СD-дисків вартістю 115 гривень, в якому знаходилися СD-диски в кількості 15 штук вартістю 20 гривень кожний, а також чуже майно, яке належить ОСОБА_19, а саме мобільний телефон «Samsung Е 1080 і» вартістю 300 гривень з карткою оператора мобільного зв’язку «МТС» вартістю 25 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 15 гривень. Викравши зазначене майно, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріальні збитки на загальну суму 415 гривень, а потерпілій ОСОБА_19 матеріальні збитки на загальну суму 340 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації вчиненого, просить застосувати до нього більш м’яке покарання, а саме зменшити йому строк позбавлення волі до чотирьох років. При цьому апелянт вважає, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не було враховано, що він визнав свою вину, на стадії досудового та судового слідства активно сприяв в розкритті злочинів. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що має батьків пенсійного віку, а його батько є інвалід другої групи, сам він хворий на гепатит «Б» та є ВІЛ інфікованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, заперечення прокурора на зазначену апеляцію, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і ніхто із учасників процесу їх не оспорює.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України.
У відповідності до вимог закону вирішені і цивільні позови потерпілих, а також згідно ст. 93 КПК України присуджені до стягнення із ОСОБА_1 судові витрати у справі.
Що стосується міри покарання, то, всупереч доводів апелянта, вона призначена ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, всіх обставин справи і даних про його особу.
Зокрема, як вбачається з вироку, районний суд при вирішенні питання про міру покарання врахував як тяжкість вчинених ОСОБА_1 злочинів, так і те, що, хоча він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, однак був неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів проти власності, крадіжки вчинив через нетривалий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, а це, як визнав місцевий суд, свідчить про його стійку злочинну направленість та не бажання стати на шлях виправлення. Також суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 не працює і не займається суспільно корисною працею, але має постійне місце проживання і реєстрації, за яким характеризується позитивно, під наглядом лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Крім того, районний суд визнав обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 – це вчинення ним низки злочинів у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів, а обставинами, що пом’якшують його покарання – щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочинів, тобто ті пом’якшуючі покарання обставини, на які ОСОБА_1 посилається у своїй апеляції. Відомі були місцевому суду і дані про сімейний стан засудженого та стан його здоров’я, на які звернув увагу апелянт. Саме тому суд першої інстанції, незважаючи на значну кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_1 та його стійку злочинну направленість, знайшов можливим не призначити йому покарання, близького до максимального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. Як за своїм видом, так і розміром, призначене ОСОБА_1 покарання є законним і справедливим, а тому доводи апелянта про надмірну суворість призначеного йому покарання слід визнати непереконливими.
Не вбачаючи із матеріалів справи будь-яких підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що даний вирок є законним і обґрунтованим, а призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін , а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення .
СУДДІ :
Боголюбська Л.Б. Лашевич В.М. Ноздряков В.М.