1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 року місто Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді – Боголюбської Л.Б.,
суддів – Лашевича В.М., Шальнєвої Т.П.,
при секретарі – Бучинській А.І.,
за участю прокурора – Ємця А.А.,
засудженої – ОСОБА_1,
її захисника-адвоката – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора Сокирка Я.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2011 року, –
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, громадянка України, з середньою освітою , незаміжня, працююча продавцем в ТОВ "Надія", яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років, без конфіскації майна. У відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1 вирішено звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку, який судом визначено три роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки, а саме не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнана винною в незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також в збуті особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу.
Цей злочин вона вчинила за обставин, викладених у вироку наступним чином.
Зокрема, ОСОБА_1 приблизно в січні 2011 року, перебуваючи у невстановленому місці, незаконно придбала у невстановленої слідством особи за грошові кошти у сумі 500 гривень та почала незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який згодом незаконно перевезла громадським транспортом за місцем свого проживання – АДРЕСА_1, де розфасувала по паперовим згорткам і, поклавши цей наркотичний засіб до своєї жіночої сумочки, продовжувала зберігати його з метою подальшого збуту.
01 лютого 2011 року ОСОБА_1 близько 17 години, знаходячись біля ресторану швидкого харчування "Макдональдз", який розташований по Броварському проспекту, 27, в місті Києві, незаконно збула ОСОБА_3 за грошові кошти у сумі 100 гривень паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, масою 7,39 г., після чого була затримана працівниками міліції.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженої, просить скасувати вирок у зв’язку з невідповідністю призначеного засудженій ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості і неправильного застосування кримінального закону. Зокрема, автор апеляції вважає, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_1 не в повній мірі було враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину та дані про її особу, а саме, що вона скоїла тяжкий злочин і у неї не має пільг, нагород, інвалідності чи захворювань, які б перешкоджали відбуттю покарання. Тому, на думку прокурора, районний суд неправильно застосував до засудженої ст. 75 КК України, оскільки прийшов до помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства. З урахуванням вищенаведеного апелянт просить постановити відносно ОСОБА_1 новий вирок, яким останній призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, пояснення засудженої та її захисника, які просили вирок районного суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженої, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі доказами і ніхто із учасників процесу їх не оспорює.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.
Що стосується міри покарання, то, всупереч доводів апелянта, вона призначена ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, всіх обставин справи і даних про її особу.
Зокрема, як вбачається з вироку, районний суд при вирішенні питання про міру покарання врахував як тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, так і дані про її особу, а саме, що вона скоїла злочин вперше, працює та характеризується посередньо. Врахував суд першої інстанції і те, що ОСОБА_1 щиро розкаялася у вчиненні злочину, а тому обґрунтовано визнав цю обставину такою, що пом’якшує її покарання. При цьому будь-яких обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, ні органами досудового слідства, ні місцевим судом встановлено не було.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги, що районному суду було відомо, що ОСОБА_1 має молодий вік, втратила матір, яка померла в 2009 році, батько протягом багатьох років їй нічим не допомагає, добровільно пройшла курс психосоціальної реабілітації з приводу психоемоційних розладів внаслідок хімічної залежності, слід прийти до висновку, що у суду першої інстанції було достатньо підстав для застосування до засудженої ст. 75 КК України. Тому посилання автора апеляції на неправильне застосування місцевим судом кримінального закону є непереконливими.
У відповідності до вимог ст. 77 КК України вирішено районним судом і питання щодо не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Не вбачаючи із матеріалів справи будь-яких підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що даний вирок є законним і обґрунтованим, а призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто є необхідним і достатнім для її виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА :
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін , а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – залишити без задоволення .
С У Д Д І:
________________ _________________ ________________
Боголюбська Л.Б. Лашевич В.М. Шальнєва Т.П.