Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 2-31/11

Номер провадження 2/416/11527/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді-Соловйової Л.Я.

при секретареві- Дементьєвій І.С.

за участю позивача- Аксьонова С.В., представника позивача -ОСОБА_1,

відповідача- ОСОБА_5, який є також законним представником неповнолітнього сина- ОСОБА_7, представника відповідача- ОСОБА_14

представника третьої особи- виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради м.Кривого Рогу (як орган опіки і піклування) - ОСОБА_2,

представника комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №20»м.Кривий Ріг- Бодні К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, який є також законним представником неповнолітнього- ОСОБА_7, треті особи по справі: виконавчий комітет Інгулецької районної в місті ради м.Кривий Ріг (як орган опіки і піклування), Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 20»м.Кривий Ріг; Криворізьке міське управління Головного Управління УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою квартирою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в суд 27.08.2009 року з вищевказаним позовом, просив суд визнати сина - ОСОБА_5 та малолітнього внука - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житловою квартирою АДРЕСА_1, а також просив зобов»язати сектор громадської реєстрації і еміграції фізичних осіб Інгулецького РВ КМУ УМВС України у Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку сина та внука, виселити останніх зі спірної квартири. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, відповідач ОСОБА_5 разом з дружиною 20.10.2008 року добровільно залишили спірну квартиру і не проживали в ній більше 6-ти місяців, речі перевезли до нової оселі. Внук ОСОБА_7 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 без його згоди.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати відповідача ОСОБА_5 і неповнолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловою квартирою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені вимоги підтримав. При цьому пояснив, що він є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. Квартира 3-х кімнатна, не приватизована, кімнати ізольовані. Окрім нього, в квартирі зареєстровані син ОСОБА_5 та внук ОСОБА_7. Син зареєстрований в квартирі тимчасово, останній почав проживати у вказаній квартирі зі своєю дружиною ОСОБА_8 з грудня 2007 року. Згодом між позивачем та невісткою почали виникати сварки.

26 жовтня 2008 року син з невісткою добровільно залишили спірну квартиру, перевезли речі та меблі за новим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2

Він дійсно робив ремонт у квартирі та закінчив його приблизно через 2 тижні після того, як син з невісткою виїхали з квартири.

Перешкод у користуванні спірною квартирою він нікому не чинив, замки в дверях кухні і ванної кімнати не встановлював. На ключ була закрита лише одна кімната, в якій проживав син з невісткою. Які саме речі могли залишатися в цій кімнаті він не знає. Повернувся син ОСОБА_5 зі своєю дружиною та своїм малолітнім сином в спірну квартиру 10.08.2009 року, тобто через шість місяців.

Після народження онука ОСОБА_7, останній був зареєстрований в спірній квартирі без його згоди. Комунальні послуги позивач пояснив, що сплачує лише за себе тому, що особові рахунки між ним та відповідачем поділені. Він користується кімнатою 18.3 кв.м., а відповідач ОСОБА_5 з сім»єю користуються кімнатами розміром 12,3 кв.м. та 12,1 кв.м..

В подальшому пояснив, що невістка ОСОБА_8 виїхала зі спірної квартири разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 26 жовтня 2008 року. Він не може пояснити, чому в акті від 21.07.2009 року, було зазначено, що ОСОБА_8 з 03.04.2008 року проживає з сином в квартирі АДРЕСА_2.

Просить уточнені вимоги задовольнити, визнати ОСОБА_5 і ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловою квартирою АДРЕСА_1.

Представник позивача -ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_8 добровільно виїхали 20.10.2008 року з квартири АДРЕСА_1 та не проживали в цій квартирі без поважних причин більше 6-ти місяців, а потім через значний час в серпні 2009 року вселилися в зазначену квартиру без згоди позивача. Позивач перешкод у користуванні спірною квартирою нікому не чинив.

Про те, що відповідач ОСОБА_5 уже в січні 2009 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначав, що ОСОБА_4 перешкоджає йому користуватися спірним житловим приміщенням - вона не знала. Вважає, що відповідач разом з малолітнім сином не проживали в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин більше 6-ти місяців, а тому просить суд визнати ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловою квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5, який є також законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 заявлені вимоги позивача не визнав. Пояснив, що він зареєструвався 13 вересня 2007 року у квартирі АДРЕСА_1 за згодою батька на постійне проживання. Після одруження 08.12.2007 року став проживати з дружиною ОСОБА_8 у вказаній квартирі. Окрім нього, в квартирі також зареєстрований його батько ОСОБА_4 та з 15.01.2009 року у спірній квартирі зареєстрований його новонароджений син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, якого зареєстрував за постійним місцем свого проживання.

З червня 2008 року стосунки між ним та батьком погіршились. Через постійні сварки з боку батька - 26.10.2008 року він з вагітною дружиною були змушені тимчасово переїхати за іншим місцем проживання. ОСОБА_4 знав, що невістка на останньому місяці вагітності, однак розпочав ремонт квартири, почав красити. Дружина важко переносила запах краски, а тому могла втратити ненароджену дитину. Вони просили батька припинити ремонт, проте той навмисно продовжував ремонтні роботи. Після цього, змушені були тимчасово переїхати за адресою: АДРЕСА_2

Потім батько поставив замки на дверях в кухню та ванну кімнату, санвузол знаходився у ванній кімнаті. Ключів від нових замків -батько їм не надав. В наслідок цього, вони не мали змоги належним чином користуватися квартирою без доступу до кухні, ванної кімнати та туалету.

Від вхідних дверей квартири, ключі в нього були, тому він періодично приходив у спірну квартиру, брав змінний одяг, щоб переодягтися, а одяг, який вже не носили, він залишав в кімнаті квартири АДРЕСА_1. В цій кімнаті також залишались їхні меблі. Двері кімнати закривав на ключ.

ІНФОРМАЦІЯ_4, у нього народився син ОСОБА_7, якого він зареєстрував у спірній квартирі.

В січні 2009 року, він звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначав, що ОСОБА_4 чинить йому перешкоди у користуванні квартирою.

ОСОБА_4 став залишати ключі в замках дверей кухні та ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1 лише після того, як подав в суд позов про визнання його та неповнолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою.

Побачивши, що батько залишає ключі в дверях, він з дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_7 повернулися 10.08.2009 року в спірну квартиру.

За весь час реєстрації в спірній квартирі він сплачує комунальні послуги нараховані на нього та малолітнього сина. Окрім цього, він уклав договір реструктуризації заборгованості минулих років. В 2010 році на його ім»я КП «ЖЕО №20» відкрило окремий фінансовий рахунок, на який він сплачує квартплату по квартирі АДРЕСА_1. Окрім цього, пояснив, що його батько у спірній квартирі не проживає, мешкає з жінкою за іншою адресою, але періодично з»являється у квартирі. Просить відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Представник відповідача -ОСОБА_11 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відповідач ОСОБА_5 вимушено 26.10.2008 року залишив квартиру АДРЕСА_1 і не мав наміру припиняти проживання у вказаній квартирі, що підтверджується рішенням апеляційного суду від 08 квітня 2010 року, яким встановлено, що у січні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, який уточнював і просив припинити чинити перешкоди у користуванні спірною житловою квартирою та надати дублікати ключів від дверей ванної кімнати та дверей кухні у квартирі, змінити умови договору найму, відкрити окремий фінансовий рахунок та укласти окремий договір найму.

Також пояснив, що в зазначеній квартирі залишилися речі відповідача ОСОБА_4. Останній та його неповнолітній син ОСОБА_7 зареєстровані в 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1

Підстав визнавати відповідача та малолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1- не має. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.04.2010 року залишено без змін рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 05.01.2010 року в частині зміни умов договору найму спірної квартири, виділення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в користування двох ізольованих кімнат, відкриття окремого фінансового особового рахунку для сплати комунальних послуг. На підставі вказаних рішень КП «ЖЕО №20»на ім»я ОСОБА_5 відкрило окремий особовий рахунок і це підтверджується виданою довідкою. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача- ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_5 змушений був з 26 жовтня 2008 року по 10 серпня 2009 року проживати за іншою адресою, оскільки з боку батька ОСОБА_4 чинилися перешкоди ОСОБА_5 у проживанні в квартирі АДРЕСА_1, були закриті двері у кухні та ванній кімнаті. А тому в січні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою. Поки справа розглядалася в суді за позовом ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою, зміну умов договору найму спірної квартири, виділення кімнат в користування, відкриття окремого фінансового особового рахунку- ОСОБА_4 звернувся з позовом до сина ОСОБА_5 і внука ОСОБА_7 про визнання останніх втратившими права користування квартирою і після цього став залишати ключі в дверях кухні та ванної кімнати. При першій змозі ОСОБА_5 повернувся у спірну квартиру і став проживати. Таким чином, на момент розгляду справи в апеляційному суді ситуація змінилася, ОСОБА_4 перестав закривати на ключ двері у кухні та ванній кімнаті. Тому апеляційний суд скасував рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу в частині зобов»язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 та його неповнолітнім сином ОСОБА_7 житловим приміщенням шляхом надання ОСОБА_5 дублікатів ключів від дверей ванної кімнати і кухні. В іншій частині рішення залишено без змін.

На ім»я ОСОБА_5 комунальним підприємством «ЖЕО №20» відкрито по спірній квартирі окремий фінансовий рахунок, на який відповідач сплачує комунальні послуги. Вважає, що підстав для визнання відповідача та неповнолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою- не має. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради м.Кривого Рогу (як орган опіки і піклування)- ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову. Оскільки, рішенням Інгулецького суду м.Кривого Рогу від 05.01.2010 року визначено порядок користування спірною квартирою, в цій частині рішення набрало законної сили. Підстав для задоволення позову по даній справі не має.

Представник третьої особи: комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №20»м.Кривий Ріг- Бодня К.О. пояснила, що в даній житловій квартирі АДРЕСА_1 є два наймачі: ОСОБА_4 і ОСОБА_5. На відповідача ОСОБА_5 відкрито окремий особовий рахунок відповідно до рішення суду. Договір найму з ОСОБА_5 не укладено- це було упущення КП «ЖЕО №20». З позивачем ОСОБА_4 договір найму не укладався. Вважає, що не має підстав визнавати відповідача ОСОБА_5 і його неповнолітнього сина ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою. З такими вимогами до відповідача може звертатися лише наймодавець КП «ЖЕО №20». Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи Криворізького міського управління Головного Управління УМВС України в Дніпропетровської області в судове засідання не явився. Про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомили.

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_5, суду пояснив, що він не міг проживати за місцем своєї реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 оскільки батько навмисно розпочав ремонт, в той час коли його дружина ОСОБА_8 була на останньому місяці вагітності та не могла себе добре почувати за таких умов проживання. Між ним і батьком з червня 2008 року часто почали виникати скандали, стосунки між ними погіршились. Він з дружиною 26.10.2008 року змушені були тимчасово переїхати проживати до матері дружини, куди перевіз частково свої речі. Деякі речі залишив в кімнаті, в якій проживав в спірній квартирі та іноді навідувався до квартири. В подальшому батько змінив замки на дверях в кухню, ванну кімнату. Останній говорив, що ОСОБА_5 з дружиною і сином в спірній квартирі проживати не будуть, це його квартира. Він, через таке ставлення батька, змушений був звертатися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою, відкриття окремого особового рахунку, виділення в користування кімнат. Вказані вимоги були задоволені та залишені без змін апеляційним судом. На даний час він з дружиною та сином проживає в спірній квартирі, особові рахунки з позивачем поділені, він сплачує комунальні платежі за себе та за зареєстрованого в спірній квартирі сина ОСОБА_7. Також він сплачує заборгованість по житлово-комунальним послугам в квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору про реструктуризацію заборгованості.

Із пояснень свідка ОСОБА_8 слідує, що вона проживала із своїм чоловіком ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1. У вказаній квартирі також проживав її свекор -позивач ОСОБА_12. Останній почав робити в квартирі ремонт, вона була вагітна і не могла дихати випаровуваннями краски, пилом. ОСОБА_12 ображав її, виганяв з квартири. Вони не планували залишати квартиру. Однак, в червні 2008 року стосунки між нею, її чоловіком та ОСОБА_12 погіршились і 26.10.2008 року вона з чоловіком тимчасово переїхали проживати до її матері. Майже всі меблі: двоспальне ліжко, дві шафи, телевізор, холодильник, залишились в квартирі позивача, з собою взяли лише диван, пральну машину і деякі речі. В подальшому ОСОБА_12 на дверях кухні та ванної кімнати в спірній квартирі змінив ручки з новими замками. Користуватися кухнею, ванною кімнатою та туалетом вони не мали можливості, а тому не могли повернутися в спірну квартиру. Періодично вони заходили в квартиру, брали необхідні речі. 10.08.2009 року вони повернулися в квартиру АДРЕСА_1, в якій прописаний її чоловік -ОСОБА_5 і син ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засідання пояснив, що він бачив, як ОСОБА_5 з дружиною на початку осені 2008 року виїздив з квартири, в якій проживає його батько. Точніше назвати дату назвати не може, тому що пройшло багато часу і він не запам»ятовував коли це було.

Він в цей час знаходився на подвір'ї біля будинку та бачив, як в машину грузили речі, пральну машину, 2 крісла. Куди переїхав проживати ОСОБА_5, та чи всі свої речі він вивіз з квартири АДРЕСА_1, йому не відомо. В квартирі позивача він на протязі останніх трьох років не був та не бачив чи знаходяться там речі відповідача. Після переїзду ОСОБА_5, він бачив іноді як останній приходив до квартири.

Вислухав сторони, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 3 січня 1978 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). В даній квартирі також зареєстровані ОСОБА_5 з 13.09.2007 року (а.с.168) та ОСОБА_7. Наймачем 1 спірної квартири є ОСОБА_4, наймачем 2 є ОСОБА_5 (а.с.189). Квартира не приватизована.

Із копії акту складеного представником КЖП №20 в присутності свідків від 10.07.2009р. вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з 3-х кімнат, в одній із яких встановлений замок. Зі слів сусідів замок встановлений на дверях кімнати ОСОБА_5, який на даний час в квартирі на проживає. Інших замків або слідів від їх установки -комісією не виявлено (а.с.6).

Згідно копії акту від 10.07.2009р. встановлено, що ОСОБА_5 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 20.10.2008 року по день складення акту -10.07.2009р. (а.с.7). Із копії акту від 21.07.2009р., складеного майстром КЖП №20 в присутності свідків, слідує, що ОСОБА_8 з 03.04.2008 року по 20.07.2009р. проживає разом із сином по АДРЕСА_2 (а.с.8).

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 05 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоволені частково, зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_7 житловим приміщенням шляхом надання дублікатів ключів від дверей ванної кімнати та дверей кухні у квартирі, що розташована за адресою м.Кривий Ріг АДРЕСА_1; зобов'язано КП «ЖЕО № 20»змінити умови договору найму спірної квартири, виділивши ОСОБА_5 та його неповнолітньому сину в користування дві ізольовані кімнати площею 12,3 кв.м. та 12.1 кв.м.; залишивши у користуванні ОСОБА_4 кімнату площею 18,3 кв.м.. У спільне користування ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 залишено коридор, кухню, дві кладові кімнати та ванну; КП «Житлово-експлуатаційна організація № 20»зобов'язано відкрити на ім'я ОСОБА_5 окремий фінансовий особовий рахунок для сплати комунальних платежів та укласти з ним окремий договір найму житлового приміщення (а.с126-129).

Апеляційним судом Дніпропетровської області вказане рішення було скасовано в частині зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_7 житловим приміщенням шляхом надання дублікатів ключів від дверей ванної кімнати і кухні у квартирі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 і в задоволенні даної вимоги було відмовлено. В іншій частині рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 05.01.2010 року залишено без змін (а.с.130-131).

ОСОБА_5, 12.01.2009 року уклав з КЖП №6 договір про реструктуризацію заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2009р. в сумі 1610 грн.39 коп.. Строк дії договору встановлений до 01.05.2010 року (а.с.158).

Згідно копії довідки КП «ЖЕО №20»№1435 від 02.09.2010 року слідує, що на підставі рішення суду від 05.01.2010 року за адресою АДРЕСА_1 поділені особові рахунки, наймачу 1 ОСОБА_4 виділена одна житлова кімната, житловою площею 18,3 кв.м., наймачу 2 ОСОБА_5 - дві житлові кімнати загальною житловою площею 24,4 кв.м. (а.с.159). Довідкою КП «ЖЕО 20»№634 від 01.12.2010 року підтверджується здійснення розподілу особового рахунку за адресою: АДРЕСА_1 в серпні 2010 року. Наймачу 1 ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок НОМЕР_2, наймачу 2 ОСОБА_5 -особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с.189).

ОСОБА_5 здійснював оплату комунальних платежів по квартирі АДРЕСА_1 за період з січня 2009 року по квітень 2009 року включно та в жовтні 2008 року, що підтверджується квитанціями (а.с.163-167).

Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 12.11.2010 року на підставі заяви позивача вимоги про зобов»язання зняти з реєстраційного обліку відповідачів та виселення зі спірної квартири -залишені без розгляду (а.с.161-162).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають зі ст. 71, 72 ЖК України. Статтею 71 Житлового кодексу України, передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців лише при наявності у них поважних на те причин і у випадках, чітко визначених вказаною статтею.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи, такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України, в даному випадку, обставин, встановлених судовим рішенням від 05.01.2010 року в цивільній справі №2-53/10 та рішенням апеляційного суду від 08.04.2010 року.

Судом, відповідно до ст.10 ЦПК України були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Справа розглянута судом на підставі доказів поданих сторонами та особами, які брали участь у справі.

В судовому засіданні було встановлено, що право на користування жилим приміщенням спірної квартири мають: позивач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 та неповнолітній син останнього -ОСОБА_7. Останнім, на підставі рішення Інгулецького районного суду від 05.01.2010 року були виділені в користування окремі житлові кімнати та розділені особові рахунки. Вказане рішення суду в частині зміни умов договору найму квартири, виділення окремих кімнат в користування, зобов'язання укласти окремі особові рахунки апеляційним судом залишено без змін.

Також встановлено, що в період з 26.10.2008 року по 10.08.2009 року в квартирі АДРЕСА_1 залишались речі та меблі відповідача, він періодично заходив в кімнату квартири та брав необхідні речі. За іншою адресою вимушений був проживати через сварки, вимоги позивача залишити квартиру і неможливість користування кухнею, ванною кімнатою та туалетом. Відповідачі зареєстровані в спірній квартирі. ОСОБА_5 продовжував оплату комунальних послуг по спірній квартирі навіть в період свого проживання за іншою адресою та в січні 2009 року звернувся в суд з позовом, який уточнював і просив зобов»язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні квартирою. Це свідчить про те, що відповідач ОСОБА_5 не мав наміру обирати постійне місце проживання за іншою адресою і вимушено тимчасово не проживав у спірній квартирі.

Не приймаються судом до уваги, пояснення позивача про тимчасову реєстрацію відповідача ОСОБА_5 в спірній квартирі, оскільки даний факт спростовується письмовими доказами, а саме: копією паспорта останього, в якому міститься штамп про реєстрацію ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Запису про тимчасову реєстрацію відповідача за вказаною адресою, на штампі не міститься. Інших доказів позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.65 ЖК України відповідач мав право вселити, а відповідно і зареєструвати свого новонародженого сина ОСОБА_7 за постійним місцем свого проживання у квартиру АДРЕСА_1. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей письмової згоди всіх членів сім»ї не потрібно.

Отже, проаналізував надані докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 заявлених до ОСОБА_5, який є також законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою квартирою. В задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Також не підлягає стягненню з відповідача судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

На підставі ст.ст.63,64, 71,72 ЖК України та керуючись ст.ст.10,11,60, 61,88, 212 -215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, який є також законним представником неповнолітнього- ОСОБА_7, треті особи по справі: виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради м.Кривий Ріг (як орган опіки і піклування), Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 20»м.Кривий Ріг; Криворізьке міське управління Головного Управління УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.

В стягненні понесених судових витрат -ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя