ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24.10.06 р. Справа № 15/320
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк
до відповідача відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь
про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій у сумі 12774,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ігнатова Н.О. за довіреністю № Н-01/3453 від 07.11.2005р.
від відповідача: Сукач Т.В. за довіреністю № 09/573 від 15.02.2006р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк до відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій у сумі 12774,60 грн.
Ухвалою суду від 22.09.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/320, судове засідання призначено на 10.10.2006р.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву в судовому засіданні з 10.10.2006р. по 24.10.2006р.
У судовому засіданні 24.10.2006р. позивачем та відповідачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами позивача та просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
25.03.2004р. між сторонами було укладено договір № 84/2462 про організацію перевезення вантажів.
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом вищезазначеного договору є надання Залізницею Комбінату послуг, пов’язаних з організацією перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 2.1.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 09.03.2005р. до Договору) відповідач зобов’язався вносити платежі за перевезення вантажів та додаткові послуги (на підставі перевізних документів, а також підписаних відповідачем без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) шляхом перерахування грошових сум відповідно до обсягів перевезень та діючим тарифам на рахунок Залізниці.
Також сторонами було укладено додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №9, якими визначилися послуги, які надаються залізницею за вільними тарифами згідно „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”.
Сторонами, додатковою угодою № 8 до договору № 84/2462 від25.03.2004р., було продовжено строк дії договору до 31.12.2005р.
Додатковою угодою № 10, підписаною з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.03.2006р., сторони змінили п. 4.3 Договору та продовжили строк дії до 31.12.2006р.
У вересні 2005 року на ст. Маріуполь-Сортувальний на адресу ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь надходили імпортні вантажі.
Відповідно до „Порядку заповнення внутрішнього транзитного документу для його використання при здійснення контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України”, затвердженого наказом Держмитслужби України від 12.04.2000р. № 206, митними брокерами залізниці на прикордонних передавальних станціях оформлялися внутрішні транзитні документи та їх електронні копії.
У відповідності до телеграфної вказівки Укрзалізниці № 000357/ЦМ від 17.02.2004р. за встановленою калькуляцією позивачем був нарахований на відповідача збір за оформлення внутрішніх транзитних документів (далі - ВТД) та їх електронних копій у загальній сумі 12774,56 (в т.ч. ПДВ – 2129,10 грн.) та складені накопичувальні картки №№ 01091390, 02091393, 03091402-03091404, 03091406, 03091409, 05091414, 06091420, 06091421, 06091426, 07091427, 07091431, 08091433, 08091439, 10091447, 10091448, 11091454, 12091455, 12091456, 13091462, 13091464, 13091467, 14091468, 15091473, 15091475, 15091476, 15091478, 17091484, 17091486, 18091487-18091489, 19091492, 19091493, 20091496-20091499, 22091507-22091509, 22091511, 24091520, 24091521, 24091524, 26091527, 26091530-26091532, 27091538, 28091542, 28091549, 29091551.
Зазначені накопичувальні картки відповідач підписав із зауваженнями, від оплати нарахованого залізницею збору відмовився, посилаючись на відсутність законодавчого обґрунтування ставки збору 84,60 грн.
Залізниця вважає доводи відповідача необґрунтованими, посилаючись на ст. 2 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 40, 139 Митного кодексу України, наказ Державної митної служби України від 12.12.2003р. № 865.
З метою забезпечення перевізного процесу та недопущення затримки вантажів на прикордонних передавальних станціях Укрзалізницею телеграфними розпорядженнями № ЦЗМ – 10/342 від 17.02.2004р. та № ЦЗМ-10/400 був визначений порядок оформлення ВТД митними брокерами залізниці на прикордонних передавальних станціях та його електронної копії, а також калькуляція вартості цих послуг залізниці та порядок розрахунків за них.
Позивач вважає, що оскільки при перевезенні імпортних вантажів на адресу відповідача залізницею надавалися йому послуги по оформленню ВТД та його електронної копії, відповідач має сплатити залізниці їх вартість, встановлену Укрзалізницею.
Відповідачу залізницею направлено 11.10.2005р. претензію № 29, яка залишена ним без задоволення.
Заслухавши доводи представників сторін, господарський суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно з цим, якщо вчинення тих чи інших дій не є обов’язковими для особи згідно договору або акту цивільного законодавства, то особа не може бути примушена до їх вчинення.
Для контролю за переміщенням вантажів між митницями Державна митна служба України наказом № 206 від 12.04.2000р. затвердила „Порядок заповнення внутрішнього транзитного документа для його використання при здійсненні контролю за доставкою товарів, що переміщуються між митницями в межах митної території України”. При цьому, обов’язок заповнення внутрішніх документів покладається на декларантів.
Згідно із ст. 87 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Частиною 2 ст. 177 Митного кодексу України визначено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
Як вбачається з матеріалів справи, такий договір сторонами укладений не був.
За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належать вчиняти правочини між юридичними особами, незалежно від їх форм власності чи організаційно-правової форми.
Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін (ст. 916 Цивільного кодексу України). Виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезеннями вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів (ст. 22 Статуту залізниці України).
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що оформленням внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, позивач фактично надав відповідачу додаткові послуги.
Договором № 84/2462 від 25.03.2004р. та додатковими угодами до нього не передбачено надання Залізницею додаткової послуги з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, зокрема оформлення внутрішнього транзитного документу.
Відповідач листом № 85/1/1527 від 04.08.2004р. не погодився укласти додаткову угоду № 84/2462 від 25.03.2004р. з державним підприємством „Донецька залізниця”, на підставі висновків, зазначених у листах Міністерства юстиції України № 20-50-1652 від 24.06.2004р. і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 38-41/623 від 15.07.2004р., які додані до матеріалів справи.
Збір за оформлення внутрішнього транзитного документу у встановленому порядку не встановлений, „Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом”, затверджений Наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р., не передбачає збір за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, послуги декларування товарів та транспортних засобів, які регулюються Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, не входять в обов’язок залізниці.
Наказ Державної митної служби України від 12.04.2000р. № 206 не вказує на те, що оформлення внутрішнього транзитного документу здійснює тільки залізниця і що ця послуга є платною.
Додаткові послуги, пов’язані з оформленням експортних та імпортних вантажів, що надаються залізницею, здійснюється за проханням відправника (одержувача) (п. 26 Тарифного керівництва №1).
Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводиться підприємствами залізниці за свій рахунок (ст. 139 Митного кодексу України).
Отже, господарський суд дійшов до висновку , що посилання позивача на телеграфне розпорядження Укрзалізниці № ЦЗМ-10/342 від 17.02.2004р. (телеграма № 000357/ЦМ від 17.02.2004р.) та розпорядження телеграмою № ЦМЗ-10/400 від 25.02.2004р. Державної адміністрації залізничного транспорту України, яким затверджений розмір збору за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, не є підставою для покладення на відповідача обов’язку оплати послуг за оформлення внутрішнього транзитного документу та його електронної копії, оскільки вони видані з порушенням законодавства про державну реєстрацію. Внесення змін до нормативно-правового акту здійснюється у тому ж порядку, що і його прийняття з наступною державною реєстрацією такого акту в Міністерстві юстиції України.
Позивачем не було надано доказів щодо реєстрації вказаних телеграм у Міністерстві юстиції України.
Таким чином, суд вважає, що позивач - державне підприємство „Донецька залізниця” м. Донецьк не довів належними доказами свої позовні вимоги, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у зв’язку з відмовою у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-35; 43; 49; 82 - 85; Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів та їх електронних копій у сумі 12774,60 грн.
За згодою сторін в судовому засіданні 24.10.2006р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повний текст рішення підписаний 27.10.2006р.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя Богатир К.В.