КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 року 2а-592/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України у м. Березані Київської області
доВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області
провідшкодування витрат, пов’язаних із виплатою пенсій по інвалідності,
в с т а н о в и в:
Управління Пенсійного фонду України у м. Березані Київської області (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Яготинському районі Київської області (далі - Відповідач) про стягнення витрат з виплати державної адресної допомоги в сумі 90 798,71 грн., витрати на доставку та виплату державної адресної допомоги в сумі 424,91 грн. та виплати на підвищення згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 198 в сумі 150,00 грн.
Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначив, що відповідачем не були включені до акту звірки та, як наслідок, не відшкодовано здійснені ним виплати державної адресної допомоги та поштові витрати.
На думку позивача, витрати, понесені Пенсійним фондом України в період з жовтня 2009 року по листопад 2010 року, у зв’язку із виплатою пенсій, передбачених статтею 26 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»та статтею 53 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
05 липня 2011 року до суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України у м. Березані Київської області про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з таких мотивів.
У період з жовтня 2009 року по листопад 2010 року позивачем було виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У зв’язку з тим, що розмір пенсії зазначених осіб не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(надалі –Постанова № 265).
Пенсія особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), у зв’язку з цим позивачем і відповідачем щомісячно проводилися звірки витрат по особових справах громадян, яким такі виплати було здійснено. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами за період з жовтня 2009 року по листопад 2010 року.
За результатами таких звірок відповідачем не визнано витрати позивача, здійснені ним у періоді з жовтня 2009 року по листопад 2010 року з виплати державної адресної допомоги, а також поштових видатків на загальну суму у розмірі 91 373,62 грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(надалі –Закон України № 1105-XIV).
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку на виробництві, що визначений статтею 5 вказаного Закону, є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Відповідно до вимог статті 15 Закону України № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд.
Виключний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом наведено у статті 21 Закону України № 1105-XIV.
Так, згідно з наведеною нормою, у разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
д) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;
3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;
5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:
а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;
б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;
г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).
З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;
6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;
7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;
8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;
9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;
10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;
11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;
12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
16 травня 2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі –Порядок № 5-4/4).
Відповідно до вимог пункту 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються згідно із Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII та Законом України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме:
1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував пенсію внаслідок нещасного випадку на виробництві;
3) допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію (якщо смерть настала за тих ж обставин, що і страховий випадок);
4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Наведене свідчить, що стаття 21 Закону України № 1105-XIV та пункт 4 Порядку містить виключний перелік сум, які приймаються до взаємозаліку для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Виплату адресної допомоги запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(надалі - постанова № 265). Зокрема, згідно з вимогами п. 1 цієї постанови, у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв’язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Джерело виплат адресної допомоги визначено у пункті 4 постанови № 265. Так, ним передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна допомога.
Наведене свідчить, що зазначені норми постанови № 265 не узгоджуються з вимогами статті 21 Закону України № 1105-XIV та пункту 4 Порядку, якими врегульовані питання пенсійного забезпечення.
Крім того, жодного нормативного акта на виконання постанови № 265 (з приводу порядку та строків виплати адресної допомоги) прийнято не було, як і спільного рішення Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що на дату розгляду даної адміністративної справи судом, механізм відшкодування Пенсійному фонду України сум, виплачених ним в якості адресної допомоги, відсутній.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат, здійснених позивачем на виплату адресної допомоги у розмірі 90 798,71 грн. відсутні.
Стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині відшкодування суми доплат згідно з вимогами постанови № 198 судом встановлено таке.
Згідно з п. 1 цієї постанови з 1 квітня 2009 року встановлено підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі –підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня –до 14,2 гривні, а з 1 жовтня –до 28,4 гривні.
Наявні матеріали справи свідчать, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат в сумі 150,00 грн. заявлено без надання суду розрахунку цієї суми, із зазначенням прізвищ осіб, яким цю суму було виплачено, а також періоду, в який ці виплати мали місце та їх розміру.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат в сумі 150,00 грн. на виконання постанови № 198 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій в сумі 424,91 грн. судом встановлено таке.
Позовні вимоги в частині відшкодування зазначених витрат заявлено без надання суду розрахунку цієї суми, із зазначенням прізвищ осіб, яким цю суму було виплачено, а також періоду, в який ці виплати мали місце та їх розміру.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій в сумі 424,91 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того суд звертає увагу, що згідно пункту 2 Порядку № 5-4/4 останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку № 5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Відповідно до п. 6 Порядку № 5-4/4 головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку № 5-4/4 встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
Отже, вказаним Порядком № 5-4/4 встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Враховуючи наведене, відшкодування витрат відбувається на централізованому рівні.
Отже, звертаючись до суду, Управління Пенсійного фонду України у м. Березані Київської області невірно визначило спосіб захисту порушених прав, а отже і підстави для стягнення з відповідача на його користь заборгованість в сумі 91 373,62 грн. відсутні, тому в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у м. Березані Київської області –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:
Постанову прийнято в порядку письмового провадження 06 липня 2011 року.