КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2011 року 2а-493/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арс Констракт»
доДержавної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арс Констракт»(далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512300/0 від 27 грудня 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, що виявилось у завищенні податкового кредиту в сумі 1 228 249,00 грн. за період серпень-грудень 2008 року.
В письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, які були встановлені за результатами перевірки на підставі акта № 433/180/23-0/35706229 від 16.12.2010 року та встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином, здійсненому ТОВ «Арс Констракт»з контрагентом ТОВ «Ріскатор-Трейд».
24 березня 2011 року представники Позивача та Відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арс Констракт»є юридичною особою, що зареєстроване 01.02.2008 року Макарівською районною державною адміністрацією Київської області.
Як платник податків Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області з 01.02.2008 року, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.02.2008 року № 100096121 зареєстрований платником податку на додану вартість з 06.02.2008 року.
В грудні 2010 року Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Арс Констракт», що перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Ріскатор-Трейд», яке має відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2008 року по 31.12.2009 року та складено Акт № 433/180/23-0/35706229 від 16.12.2010 року.
За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що згідно вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України правочин щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Арс Констракт»з контрагентом ТОВ «Ріскатор-Трейд»протягом серпня-грудня 2008 року є нікчемним, та як наслідок недійсним з моменту його вчинення, чим порушено позивачем вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, що виявилось у завищенні податкового кредиту в сумі 1 228 249,00 грн. за період серпень-грудень 2008 року.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512300/0 від 27 грудня 2010 року про нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1 228 249,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 614 124,50 грн. за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Не погоджуючись з рішенням податкового органу щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 228 249,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 614 124,50 грн., позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, звернувшись з позовом до суду.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість та податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному (-их) періоді (-ах) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008 року між ТОВ «Арс Констракт»та ТОВ «Ріскатор-Трейд»укладено договір № 1108, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник на свій ризик виконує власними силами згідно узгоджених розцінок ремонтно-будівельні роботи на об’єктах замовника. Правовідносини, що виникли у сторін цього договору під час надання субпідрядних робіт по будівництву котеджів, земляних робіт та загально будівельних робіт носять вартісний характер та мають цінову визначеність.
На підтвердження виконання умов вказаного договору № 1108 до матеріалів справи позивачем надані: копія зазначеного договору із додатковими угодами та податкові накладні: № 290902 від 29.09.2008 року, №№ 300915 –300937 від 30.09.2008 року, №№ 311028 –311043 від 31.10.2008 року, №№ 281136 –281143 від 28.11.2008 року, №№ 311208, 311217 –311223 від 31.12.2008 року на загальну суму 7 369 491,90 грн., в т.ч. ПДВ 1 228 248,65 грн.
Крім того, як зазначив позивач, підтвердженням виконання умов договору № 1108 від 01.08.2008 року є також акти прийому виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за період серпень-грудень 2008 року, які були надані Відповідачу для проведення позапланової перевірки, але не повернуті.
Разом з цим, судом встановлено, що Позивач виступав замовником субпідрядних робіт згідно послуг у ТОВ «Ріскатор-Трейд»під час виконання ним підрядних робіт згідно з договорами з ДП «Край Проперті», ПП «Алгол-2003», які містяться в матеріалах справи. Факти виконання даних договорів підтверджується видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, іншими документами, які були надані ДПІ у Макарівському районі Київської області для вивчення під час планової перевірки, яка була проведена з 25.08.2010 року та під час якої не було виявлено жодних порушень з цього приводу, що підтверджується Довідкою про результати перевірки № 234/107/23-0/35706229 від 10.09.2010 року.
Таким чином, виконання підрядних робіт є основним видом діяльності ТОВ «Арс Констракт»і замовлення ним виконання субпідрядних робіт у третіх осіб з метою виконання власних підрядних робіт на пряму пов’язано з його господарською діяльністю, що підтверджується належними документами первинного бухгалтерського обліку та які були надані під час проведення перевірки.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).
Наявні в матеріалах справи первинні документи позивача містять всі обов’язкові реквізити як того вимагає законодавство та підтверджують наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Ріскатор-Трейд».
Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є наявність пояснень директора та засновника ТОВ «Ріскатор-Трейд»ОСОБА_1 відповідно до якого, останній зареєстрував за грошову винагороду ТОВ «Ріскатор-Трейд»без мети зайняття господарською діяльністю, фактично господарською діяльністю не здійснював, а також не підписував відповідні фінансово-господарські документи ТОВ «Ріскатор-Трейд»та не здійснював переоформлення на інших осіб вказаного платника.
На підставі цих пояснень, податковий орган прийшов до висновку, що угода укладена між ТОВ «Арс Констракт» та ТОВ «Ріскатор-Трейд»спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяли з метою спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування, що є порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.
Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод керівником ТОВ «Ріскатор-Трейд»був ОСОБА_1, який мав право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.
Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір № 1108 від 01.08.2008 року не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.
Крім того, відповідачем не доведено наявності доказів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб або суб’єкта господарювання ТОВ «Ріскатор-Трейд»за податкові правопорушення при декларуванні або оплаті ПДВ за червень-грудень 2008 року.
У зв’язку з чим, твердження відповідача про «фіктивність»контрагента позивача за відсутності доказів такої «фіктивності»суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Щодо висновку відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 1 228 249,00 грн., оскільки в господарських операціях від імені ТОВ «Ріскатор-Трейд» діяли особи (невстановлені особи), які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності, що свідчить про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних цими особами, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операції з наданні послуг (будівельні роботи), вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В Акті перевірки відповідачем наведений перелік податкових накладних, які були виписані з боку ТОВ «Ріскатор-Трейд»на ТОВ «Арс Констракт».
Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Ріскатор-Трейд», які засвідчують придбання підрядних робіт, послуг по будівництву, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 1 228 248,65 грн., з них: у серпні 2008 року –40 000,00 грн., у вересні 2008 року –88 135,32 грн., у жовтні 2008 року –263 333,93 грн., у листопаді 2008 року –493 443,00 грн. та у грудні 2008 року –343 336,40 грн.
Як встановлено судом, матеріали справи містять належним чином оформлені податкові накладні, які є документами, що засвідчують факт придбання платником податків послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається поручення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арс Констракт»–задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області № 0000512300/0 від 27 грудня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: А.І. Балаклицький
Постанову прийнято в порядку письмового провадження 24 березня 2011 року.