КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 листопада 2011 року 2а-5313/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання –Пшик Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомвиконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області
доОСОБА_1
проОбмеження права на мірне зібрання,
В С Т А Н О В И В:
Виконавчий комітет Бородянської селищної ради звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить зборонити ОСОБА_1 проводити з 09.11.2011 безстроково акцію пікетування Бородянської районної державної адміністрації по вул. Леніна, 331, в смт. Бородянка.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач подав заяву про проведення акції пікетування 3.11.2011, менше ніж за десять днів до її початку, що позбавляє позивача можливості виконати покладені на нього законом обов’язки і вжити усіх належних заходів з метою забезпечення умов для безперешкодного проведення даної акції і підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей, зокрема, права на відпочинок, тощо.
Відповідно до частини 4 статті 182 КАС України адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів –невідкладно.
Ухвалою від 07.11.2011 року о 15 годин 50 хвилин, судом відкрито провадження в адміністративній справі та у зв’язку з тим, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено невідкладний розгляд даної категорії справ в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів, призначено судовий розгляд на цей же день о 19 год. 00 хв.
Відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик осіб, які беруть участь у даній справі, здійснено за допомогою телефонного зв’язку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач, належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчит телефонограма, в судове засідання не зьявився.
Оскільки частиною 4 статті 182 КАС України передбачено, що розгляд адміністративної справи про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш ніж за три дні до проведення відповідних заходів –невідкладно, суд вважає, що його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв`язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
Судом встановлено, що 03.11.2011 до Бородянської міської ради Київської області за вх. № 714 надійшла заява за підписом ОСОБА_1 з повідомленням про намір провести акцію пікетування Бородянської районної державної адміністрації по вул. Леніна, 331, смт. Бородянка самостійно чи з 3 –5 людьми починаючи з 09.11.2011 безстроково, до досягнення позитивного вирішення питань.
Право громадян збиратися мирно, без зброї, проводити мітинги, збори, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування, гарантується статтею 39 Конституції України. Проведення вказаних акцій не повинно порушувати громадський порядок, права і свободи інших людей, створювати небезпеку заворушень чи злочинів, загрожувати здоров’ю населення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 (справа N 1-30/2001)), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, про відповідні зібрання та інші заходи необхідно у будь-якому випадку своєчасно сповістити (повідомити) орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, як цього вимагає стаття 39 Конституції України.
Порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій визначено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1998 року (є чинним згідно з Постановою Верховної ради України від 12.09.1991 року “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”) , відповідно до якого заява про наміри провести масове зібрання подається в письмовій формі не пізніше як за десять днів до наміченої дати їх проведення. У заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції Виконавчого комітету Бородянської міської ради Київської області заява від відповідача надійшла 03.07.2011 та була зареєстрована за вх. № 714.
За таких обставин надання повідомлення про проведення мирного зібрання за сім днів до його початку та з урахуванням того, що початок мирного зібрання заплановано на 09.11.2011, свідчить про порушення відповідачем вимог щодо розумності строків завчасного сповіщення, оскільки позивач позбавлений можливості організувати і вжити належних підготовчих заходів для забезпечення безперешкодного проведення громадянами мирного зібрання і підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших осіб у зазначений строк.
Під громадським правопорядком слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систему правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму.
Тобто, умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров`ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади –мешканців села, селища, міста –самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до п.б пп.3 ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, зокрема:
кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про основи національної безпеки України” національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 згаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин –їхні конституційні права і свободи, тобто як тих, які беруть участь у зборах, мітингах, походах і демонстраціях, так і тих, які не приймають участі у мирних зборах.
Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Під громадським правопорядком слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систему правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму.
Тобто, умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Приймаючи до уваги те, що повідомлення відповідачем про проведення масового заходу у вигляді акції пікетування з 09.11.2011 не було завчасно надано позивачу, останній не має змоги здійснити підготовчі заходи, необхідні, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення зборів громадян, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей, отже, позбавлений можливості належного реагування у разі порушення громадського порядку та заподіяння шкоди життю та здоров’ю населення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існує реальна небезпека порушення громадського порядку, заподіяння шкоди здоров'ю населенню, тобто існує загроза порушенню прав і свобод інших людей.
Відповідно частини п’ятої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
За таких обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 182, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Позов задовольнити.
Обмежити право ОСОБА_1 на мирне зібрання шляхом заборони проведення з 9 листопада 2011 року безстроково акції пікетування Бородянської районної державної адміністрації Київської області по вул. Леніна, 331, смт. Бородянка, Київська область за заявою від 3 листопада 2011 року.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 листопада 2011 р.