КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2011 року 2а-3724/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання –Пономаренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доІрпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо видання податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000272600, скасування та визнання нечинним (недійсним) зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимог мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Податковим кодексом України.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
02 червня 2011 року Ірпінська об’єднана державна податкова інспекція Київської області видала податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000272600 відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за кодом платежу 5013050302 у сумі 166 477 (Сто шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 70 коп. та установлено граничний строк сплати даного податкового зобов’язання до 30.08.2011 року.
Судом встановлено, що об’єктом оподаткування земельного податку, розмір якого визначався Позивачу згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виступають земельна ділянка площею 2,4406 га., кадастровий номер 3210945300:01:139:0001, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (державний акт серії ЯД № 710617) та земельна ділянка площею 2,6375 га., кадастровий номер 3210945300:01:139:0002 що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (державний акт серії ЯД № 710618)
Під час судового розгляду знайдено підтвердження того факту, що на час розгляду та протягом 2011 року на земельних ділянках Позивача відсутня будь-яка забудова, земельні ділянки не передані в користування жодним суб’єктам господарювання, в тому числі підприємствам, що підтверджується відповідним довідками органу місцевого самоврядування територіальної громади міста Бучі, що долучені за клопотанням Позивача до матеріалів справи, поясненнями представника Позивача та не заперечувалося Відповідачем. Таким чином, дана земельна ділянка не відноситься до земель комерційного використання.
У відповідності до п.п. 269.1.1 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платником земельного податку (плати за землю) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю). Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 даного Кодексу об’єктами оподаткування плати за землю виступають земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. База оподаткування зазначеного податку визначена п.п. 271.1.1. п. 271.1. ст. 271 Кодексу як нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Розмір ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1. статті 274 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що відносно земельної ділянки площею 2,4406 га була проведена нормативна грошова оцінка, що становить 1 600 057 (Один мільйон шістсот тисяч п’ятдесят сім) гривень 30 коп. та підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 302 від 03.03.2010 року виданим Відділом Держкомзему у м. Буча Київської області.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 2,6375 га. становить 1 729 145 (Один мільйон сімсот двадцять дев’ять тисяч сто сорок п’ять) гривень 00 коп., що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 303 від 03.03.2010 року виданим Відділом Держкомзему у м. Буча Київської області.
Окремо, заслуговує уваги, лист Відділу Держкомзему в місті Бучі Київської області за вих. № 143 від 19.04.2011 року адресований Заступнику начальника Ірпінської ОДПІ Кузнецю Я.О., що був наданий Відповідачем в судовому засіданні в якості доказів правомірності нарахування земельного податку згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Всебічно оцінивши даний доказ, суд вважає, що Відповідач неправомірно здійснив нарахування плати за землю керуючись даним листом та вважає його неналежним доказом по справі.
Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно з п.п. 14.1.42. п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу дані державного земельного кадастру це –сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Системний аналіз даних правових норм дає всі підстави вважати, що зазначений вище лист не відповідає критеріям, які характеризують дані державного земельного кадастру, оскільки не містить всіх відомостей визначених Податковим кодексом України. Окрім того, згідно з частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»№ 1378-IV від 11.12.2003 року «дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель». Даний лист, також не є витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Судом встановлено, що Позивачем станом на дату звернення до суду вже виконано обов’язок по сплаті земельного податку в повному обсязі, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема копією квитанції № 931\з37 від 30.03.2011 р. Розмір податкового зобов’язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2011 рік, що сплачений Позивачем, у розмірі 33 292 (Тридцять три тисячі двісті дев’яносто дві) гривні 02 коп. та відповідає розрахунку Позивача, який випливає з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки Позивача визначеною на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що містяться в матеріалах справи.
В ході судового розгляду виникла необхідність про отримання інформації щодо чинності нормативної грошової оцінки земель територіальної громади міста Буча станом на 2011 рік, про що судом був надісланий відповідний запит до Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області за вих.. № 3739 від 09.11.2011 року. У відповідь на даний запит надійшов лист за вих. № 04-08/3502 від 22.11.2011 року відповідно до якого станом на 2011 рік нормативна-грошова оцінка земель м. Бучі не змінювалась. Таким чином, витяги про нормативну грошову оцінку Позивача видані на підставі чинних даних про нормативну грошову оцінку земель м. Бучі Київської області.
Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо видання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема не обґрунтував розмір податкового зобов’язання нарахованого Позивачу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, як забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За приписами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 287.5. статті 287 Податкового кодексу, земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Виходячи з вищезазначених норм чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу, відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв поза межами наданих йому повноважень.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем своїх позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідального місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем надано докази сплати судового збору (квитанція № 146 від 12.08.2011) в сумі 6 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача. Інших доказів понесення ним судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо видання податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000272600.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 02.06.2011 № 0000272600.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 6 (шести) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Старова Н.Е.
Постанова у повному обсязі виготовлена 23 грудня 2011 року.