КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2011 року 2а-4868/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Старової Н.Е.
при секретарі Пономаренко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод виготовленню круп і комбікормів»(далі по тексту –Позивач або ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі по тексту –Відповідач або ДПІ у Миронівському районі Київської області) про визнання протиправним та нечинним і скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000962353 від 23 вересня 2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 11414 грн у тому числі 7609 –основного платежу та 3805 штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест ЛТД»(далі по тексту –ТОВ «Інвест ЛТД») мали реальний характер, що підтверджується документально: договорами поставки, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними, журналом зважування товару тощо.
Також позивач зазначив, що контролюючі органи не уповноважені нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції стосовно покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним законодавством не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що податкові зобов’язання позивачу донараховано відповідно до чинного законодавства, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Інвест ЛТД», яке, в свою чергу, мало відносини з третіми особами, на підставі яких збільшено податковий кредит, мають характер фіктивності, спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов’язання позивача, укладені ТОВ «Інвест ЛТД» з третіми суб’єктами господарювання правочини є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, спрямовані на заволодіння дохідної частини бюджету, тобто є нікчемними.
Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що ПАТ “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” є юридичною особою, зареєстрованою 13.06.1996 р. Миронівською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 00951770), як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 р., зареєстроване як платник податку на додану вартість з 20.06.1997 р. (свідоцтво № 13933598).
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
У вересні 2011 року посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 по 31.03.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі –Закон № 168/97-ВР), п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інвест ЛТД»у сумі 7609 грн.
Згідно з Актом перевірки вказані вище порушення пов’язані з придбанням позивачем у ТОВ «Інвест ЛТД»товару –пшениці та насіння соняшнику впродовж періоду, який перевірявся.
На думку посадових осіб відповідача ТОВ «Інвест ЛТД»як постачальник мав відносини з третіми особами, які були його постачальниками, і саме вони мали ознаки фіктивної діяльності.
Такі висновки податковий органу обґрунтовані висновками, викладеними в акті від 25.06.2011 №812/10/23-315 ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Інвест ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами –постачальниками ТОВ «Укрпроектстандарт», ПП. «Фулгор»ТОВ «Агроторгсервіс», а також висновками, викладеними в акті від 21.01.2011 №69/23-300/36700935 «Про результати документальної перевірки ТОВ «Інвест ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правових відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 по 30.09.2010.
Згідно з вказаними Актами ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 25.06.2011 №812/10/23-315 та від 21.01.2011 №69/23-300/36700935 перевірками не підтверджено наявність поставок товарів у т.ч. позивачу.
Враховуючи дані Актів перевірок від 18.03.2011 №12/2311/34373779 ДПІ ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом –ТОВ «Інвест ЛТД», не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними з посиланням на те, що при подальшому наданні підприємством додаткових документів про здійснення постанов товару, буде складено додатковий акт.
На підставі вказаних відомостей відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 7609 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Інвест ЛТД».
За результатами перевірки ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 000096353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7609 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 3805 грн.
Судом встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Інвест ЛТД»товар –насіння соняшника та кукурудзи. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано ряд податкових накладних та товарно-транспортних накладних протягом вересня - грудня 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.
Так, протягом вересня - грудня 2010 року ТОВ ««Інвест ЛТД»видало позивачу податкові накладні на загальну суму –33340048 грн., в т.ч. ПДВ –555674,66 грн.
У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.
Поставка і транспортування товарів здійснювалась ТОВ «Інвест ЛТД»на склади позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Цивільним кодексом України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вказувалось вище, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Інвест ЛТД»у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товару позивачу ТОВ «Інвест ЛТД»та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Крім того на перевірку і до суду, позивачем надані усі товарно-транспортні накладні по перевезенню товару постачальником, докази щодо його зважування, рахунки-фактури по його оплаті, витяг з книги кількісно-якісного обліку товару, видаткові накладні від постачальника, витяг з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів позивача.
Таким чином висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Інвест ЛТД»та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і ТОВ «Інвест ЛТД», є безпідставним.
З приводу визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість слід вказати на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом № 168/97-ВР.
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).
Як зазначалось вище, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Таким чином твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення – рішення № 0000962353 від 23 вересня 2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 11414 грн. у тому числі 7609 –основного платежу та 3805 штрафних санкцій слід визнати протиправним та скасувати.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 року № 0000962353.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, ідентифікаційний код 00951770) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Старова Н.Е.
Постанова у повному обсязі виготовлена 23 грудня 2011 року.