КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2011 року 2а-2900/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Старова Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі про визнання дій протиправними та зобов'зання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до УПФ України у Тетіївському районі в якій просить визнати неправомірними дії начальника УПФ України у Тетіївському районі Дзюби С.В. при винесенні щодо позивача вимоги № 232 від 11.05.2011 про стягнення боргу в сумі 1 744,80 грн., визнати неправомірною та скасувати дану вимогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав законних підстав приймати вимогу про сплату боргу, адже позивач є фізичною особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує податки шляхом придбання патенту, сума страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною платежу за патент, а інші підстави для нарахування страхових внесків до пенсійного фонду відсутні, вважає, що оскаржувана вимога є протиправною і з тих підстав, що Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 набрав законної сили лише 17.07.2010, в той час, коли позивачу здійснено перерахунок розміру внеску за увесь липень місяць 2010 року, оскаржувана вимога не відповідає додатку 10 п. 8.3 Інструкції № 21-1, заява позивача по узгодженню оскаржуваної вимоги не була повернута позивачу як така, що не оформлена належним чином і по ній не було прийнято рішення, відтак вважає, що згідно п. 6.8 Порядку № 21-2 його заява повністю задоволена.
До судового засідання позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не з’явився, із клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався, натомість звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив, із клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався, натомість звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, також надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просив відмовити в задоволенні позову.
На підставі положень частини 4 статті 122 КАС України суд прийняв рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 12.02.2008, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, обрав особливу систему оподаткування – фіксована сплата податку шляхом придбання патенту.
Управлінням Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області на підставі підпункту 4 пункту 8 розділу ХV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 10 травня 2011 року складено повідомлення-розрахунок, згідно з яким позивачу визначено суму недоплати (недоїмки) зі сплати страхових внесків до розміру мінімального страхового внеску за ІІІ-й та ІV-й квартали 2010 року у розмірі 1792,80 грн., з яких: 294,82 грн. – за липень 2010 року; 294,82 грн. – за серпень 2010 року; 294,82 грн. – за вересень 2010 року; 301,12 грн. – за жовтень 2010 року; 301,12 грн. – за листопад 2010 року; 301,10 грн. – за грудень 2010 року.
Разом з повідомленням-розрахунком орган Пенсійного фонду України надіслав на адресу позивача оскаржувану вимогу про сплату боргу від 10.05.2011 № 232, згідно з якою вимагав сплатити недоїмку за страховими внесками у сумі 1 744,80 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу статті 5 вказаного Закону, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, визначено статтею 11 вказаного Закону, до яких належать, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 3 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
В силу положень пункту 5 статті 14 вказаного Закону, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), є одночасно й страхувальниками.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Так, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал (ч. 6 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461-VI) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Крім того, підпунктом 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що діяла до 31.12.2010) передбачено, що особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону (до яких належать фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску. При цьому, під мінімальним страховим внеском розуміється сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ч.1. ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Аналіз положень підпунктів 2, 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дозволяє дійти висновку про те, що по фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), зобов'язані сплачувати страхові внески на загальних підставах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але мінімальна сума страхового внеску за місяць не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, встановлений згідно з чинним законодавством, у зв’язку з чим, доводи позивача про протиправність оскаржуваної вимоги з тих підстав, що Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 набрав законної сили лише 17.07.2010, в той час, коли позивачу здійснено перерахунок розміру внеску за увесь липень місяць 2010 року, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної вимоги протиправною.
Як вже зазначалось, позивач обрав особливий спосіб оподаткування – сплата фіксованого податку шляхом придбання патенту.
Статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1999 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" установлено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту.
Пунктом 2 розділу II "Заключні положення" Закону України від 13.02.1998 №129/98-ВР "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" встановлено, що до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
Однак, в силу положень частини шостої статті 18 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, підпункти 2, 4 пункту 8 Прикінцевих положень цього Закону, є тим самим законодавчим актом, яким встановлено порядок відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, та принцип визначення розміру страхових внесків.
Це означає, що сплата позивачем у складі фіксованого податку коштів, що підлягають перерахуванню до бюджету Пенсійного фонду України згідно з пунктом 2 розділу II "Заключні положення" Закону України від 13.02.1998 №129/98-ВР "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", не звільняє позивача від обов'язку сплачувати (доплачувати) страхові внески в розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно з частиною другою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(у редакції, що діяла до 31.12.2010) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Форма вимоги і строки її надсилання, згідно з частиною третьою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначаються правлінням Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною третьою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Підпунктом "б" пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно з пунктом 8.3 Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників, для страхувальника - фізичної особи, за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю"(вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Під час судового розгляду судом встановлено наявність у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1 744,80 грн., яку визначено на підставі повідомлення-розрахунку від 10 травня 2011 року, що містить деталізацію суми заборгованості.
Позивач факт несплати заборгованості до Пенсійного фонду не заперечував, оскільки принципово не погоджується з встановленим в державі порядком сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб, які обрали особливі види оподаткування.
Щодо дотримання відповідачем форми вимоги, судом встановлено, що в номері вимоги відсутні літери «Ф» та «У».
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд зазначає, що зазначені недоліки форми вимоги про сплату боргу не є істотними, не призводять до правової невизначеності у спірних правовідносинах та порушенню прав позивача, тому не впливають на законність вимог органу Пенсійного фонду, адже факт наявності заборгованості позивача за сплати страхових внесків у суду не викликає жодних сумнівів.
Суд звертає увагу на те, що в силу статті 67 Конституції України обов'язком кожного громадянина є сплата податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом.
За наведених обставин суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача з приводу формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу, тому даний адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя Старова Н.Е.