Справа № 2-3598/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 вересня 2007 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Поймай Ю.С.

при секретарі - Махлай С.М. розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в М.Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищеназваним позовом.

В своїй позовній заяві вказував, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 15.03.1986 року, який для сторін є першим. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сімейно-шлюбні відносини між ними були припинені в грудні 2006 року, по причині того, що сторони мають різні погляди на життя та на вирішення сімейних проблем, внаслідок чого в сім'ї виникали сварки, які призвели до втрати почуття любові та взаємної поваги. А тому позивач просив суд шлюб розірвати. Місце проживання сина визначити з матір'ю, витрати, пов'язані з розірванням шлюбу покласти на нього.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов визнала, проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення сторін, давши аналіз і оцінку наданим доказам, знаходить, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що обставини викладені в позові мають місце. 3 15 березня 1986 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюбно-сімейні стосунки між сторонами були припинені в грудні 2006 року, і з цього часу вони ніяких сімейних стосунків не підтримують. Небажання підтримувати сімейні стосунки, викликане не випадковими причинами і підтверджено в судовому засіданні серйозними доводами.

На підставі встановлених фактів суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя сторін по справі і збереження їх шлюбу суперечило б інтересам сторін по справі.

Суд вважає необхідним за згодою сторін місце проживання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити разом з відповідачем -ОСОБА_2.

Витрати по розірванню шлюбу, за його згодою необхідно за покласти на позивача, у вигляді необхідності сплати мита на користь держави у розмірі 17 грн. 00 коп. за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу. Відповідача у зв'язку з цим необхідно звільнити від сплати мита на користь держави.

Керуючись ст.ст. 14,57-59,130,208,209,212-215,218, ЦПК України, ст.ст. 104,105,110,112 Сімейного Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Шлюб, зареєстрований 15 березня 1986 року в Кременчуцькому Палаці шлюбів між ОСОБА_1, 1965 року народження та СОСОБА_2, 1967 року народження, актовий запис за № 273 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 державне мито на користь держави в сумі 17 грн. 00 коп.

ОСОБА_2 від даного виду платежу звільнити.

Місце проживання неповнолітнього сина сторін, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити з матір'ю - ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти діб з дня проголошення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у випадку їх спільного чи окремого неподання або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.