Справа № 2 - 197/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 серпня 2007 року. Автозаводський районний суд М.Кременчука, Полтавської області, в складі:

головуючого судді - Поймай Ю.С.

при секретарі - Махлай С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частку в квартирі і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищеназваним позовом.

Вказував, що 06.09.2004 року він позичив ОСОБА_2 кошти для придбання останньою квартири в сумі 22300 грн.

30 липня 2004 року він ще позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 25000 грн. для придбання запчастин для ремонту вантажного автомобіля.

Але гр. ОСОБА_2 позичені кошти для придбання запчастин на вантажний автомобіль, витратила на погашення банківського кредиту по квартирі.

У другому договорі Позичальниця, ОСОБА_2, зобов'язалася повернути йому взяті кошти в строк до 06.03.2005р., але кожного разу, після закінчення терміну повернення грошей, просила відстрочити дату повернення боргу, мотивуючи тим, що вона має непогашений в банку кредит за придбану квартиру.

Після укладення договорів позики між ним та ОСОБА_2 були нормальні відносини. Він протягом року, після укладення цих договорів позики, погашав кредит за автомобіль ВАЗ 2107, який також був придбаний за його кошти, але оформлений на ім'я ОСОБА_2 На цей автомобіль ним в судовому порядку було визнано право власності і стороною у розгляді справи була гр.ОСОБА_2, яка не заперечувала та не оскаржувала рішення суду, прийнятого суддею Соболевим В.А.

В 2005 році ОСОБА_2 заборгувала ще багатьом мешканцям М.Кременчука, про що мали місце судові справи і на придбану в кредит у банку квартиру накладався арешт.

Він особисто неодноразово спілкувався з її батьком, ОСОБА_3, який знає про боргові зобов'язання своєї дочки перед ним. ОСОБА_3 гарантував повернення боргів своєї дочки ОСОБА_1

Згодом, відповідач ОСОБА_2, з метою усунення від виконання зобов'язання по поверненню боргів ОСОБА_1, після повного погашення кредиту, зазначену квартиру подарувала своєму батькові,, ОСОБА_3, згідно договору дарування від 08 липня 2005р. ВСІ №014151, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, про що зроблений запис в реєстрі нотаріальних дій №2030 .

Увесь час, до моменту подачі ним позовної заяви до ОСОБА_2, про стягнення боргу, ОСОБА_2 не зверталася до суду з метою визнання договорів позики недійсними, заяви до правоохоронних органів не писала. Вона була впевнена, що залишиться із квартирою та не буде повертати взяті в позивача гроші, а коли ним була подана позовна заява, вона видумала причини для визнання цих договорів позики недійсними.

Зазначений факт став підставою для звернення ОСОБА_1 з додатковою позовною заявою. Додатковою позовною заявою позивач просив суд накласти арешт на спірну квартиру, визнати недійсним договір дарування від 08 липня 2005р. ВСІ №014151, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, про що зроблений запис в реєстрі нотаріальних дій №2030 та визнати його,' позивача, право власності на частку в цій квартирі шляхом її визначення, відносно вартості квартири на момент її придбання ОСОБА_2 та вкладених ним коштів.

Позивач зазначив, що вчиненим договором дарування квартири, відповідач, ОСОБА_2, зі своїм батьком, ОСОБА_3 по зловмисній домовленості усунулася від виконання обов'язків по поверненню йому боргів.

Одночасно, уточненням позовних вимог, до поданої позовної заяви від 23.05.06р., позивачем включений до позовної заяви в якості другого відповідача, батько ОСОБА_2 -ОСОБА_3, який на той момент згідно договору дарування став власником квартири по АДРЕСА_1.

В змінах та уточненнях до поданої позовної заяви, ОСОБА_1 вважає правочин з дарування квартири, що знаходиться в м. Кременчук, по АДРЕСА_1 повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним та у зв'язку із тим, що після дарування зазначеної квартири, відповідач ОСОБА_3 квартиру продав через свого представника, ОСОБА_4, що унеможливило повернення йому боргів ОСОБА_2- ОСОБА_1 просить борг стягнути з ОСОБА_3 у повному розмірі.

Також, невиконання грошового зобов'язання надає йому право за законом нарахувати та стягнути з боржника, який невиконує зобов'язання, інфляцію та 3%річних.

Згідно розрахунку аудиторської фірми ТОВ "Кременчук - Аудит" від 05.04.2007р. за період з 30.07.2004р по 01.04.2007р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3%річних станом на 01.04.2007р. становить 67185,97грн.

В судовому засіданні, ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд у відповідності до ст. ст. 216,1212 ЦК України: визнати недійсним правочин, а саме -договір дарування від 08 липня 2005р. ВСІ №014151, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, запис в реєстрі нотаріальних дій №2030, квартири за адресою АДРЕСА_1.; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 гроші, що отримані від продажу квартири за адресою АДРЕСА_1; стягнути з відповідача ОСОБА_2 загальний борг з урахуванням інфляції 62987,20грн.; 3% відсотків на суму боргу у розмірі 4198,77грн., оплату за проведення розрахунку інфляції та відсотків в сумі 150грн. проведений аудиторською фірмою, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь всі судові витрати.

01 вересня 2006р. гр. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними та відшкодування моральної шкоди, в якій просила суд постановити рішення, яким визнати недійсними договори позики від 30 липня 2004р. та від 06 вересня 2004 p.; зобов'язати гр.ОСОБА_1 відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень; стягнути з гр.ОСОБА_1 на її користь сплачене державне мито у розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп.

ОСОБА_2 у позовній заяві зазначає, що у перших числах грудня 2005р. ОСОБА_1, погрожуючи фізичною розправою зобов'язав її підписати два договори позики, один з них від 30 липня 2004 р. на суму 25000.(двадцять п"ять тисяч) грн., інший від 06 вересня 2004р. на суму 22300 грн.(двадцять дві тисячі триста) грн.. Протягом певного часу вимагав від неї зазначені у договорах позики кошти, погрожував їй. Вона звернулася із заявою до правоохоронних органів, але їй відмовили у порушенні кримінальної справи. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи вона не оскаржувала.

Просить суд визнати договори позики недійсними, у зв'язку із тим вони укладені під тиском.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позови ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі та просили суд позови з врахуванням

всіх змін та доповнень задовольнити в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали. ОСОБА_1 пояснив, що він уклав ці договори лише задля юридичного оформлення боргових зобов'язань позивачки ОСОБА_2 перед ним, ОСОБА_1, з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Стосовно погроз з його боку у бік ОСОБА_2, в момент укладення договорів позики та після їх укладення, не відповідають дійсності. Після укладення договорів позики між ним та ОСОБА_2 були нормальні відносини. Він протягом року, після укладення цих договорів позики, погашав кредит за автомобіль ВАЗ 2107, який також був придбаний за його кошти, але оформлений на ім'я ОСОБА_2. На цей автомобіль ним, в судовому порядку -було визнано право власності і стороною у розгляді справи була .ОСОБА_2, яка ходила в судові засідання і не заперечувала та не оскаржувала прийнятого судом рішення.

Відповідач ОСОБА_2 її представник, та представник відповідача ОСОБА_3 заперечували проти позовних вимог позивача ОСОБА_1 Позов ОСОБА_2 підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не прибула про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила на адресу суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність.

Представники третіх осіб КП "Кременчуцьке МБТІ" та Державної виконавчої служби Автозаводського району М.Кременчука в судове засідання не прибули про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Суд, заслухавши пояснення прибувших учасників судового розгляду, давши аналіз та оцінку наданим доказам знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити зі слідуючих підстав.

Ч. 1 ст. 717 ЦК України зазначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Ст. 719 цього ж кодексу встановлена форма договору дарування.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 цього ж кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При судовому розгляді було встановлено, що і підтверджується наданими доказами, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був оформлений письмовий договір позики від ЗО липня 2004р. на суму 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

Наступним договором позики від 06.09.2004р. ОСОБА_1 позичив гр. ОСОБА_2 гроші в сумі 22300,00 (двадцять дві тисячі триста) грн.

Згідно долучених ОСОБА_2 в матеріали судової справи банківських квитанцій про погашення кредиту за квартиру вбачається, що в зазначений період боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, Відповідач ОСОБА_2, придбала в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1. і протягом 2-х років погашала кредит та банківські відсотки.

Відповідно зазначених договорів, вбачається, що вони дійсно укладалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти факту підписання зазначених договорів позики і тому суд приходить до висновку, що боргові зобов'язання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали місце.

З копії договору дарування від 08.07.2005 року видно що за даним договором ОСОБА_2 подарувала а ОСОБА_3 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений нотаріально. ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила той факт, що вона подарувала вищевказану квартиру за власним волевиявленням.

Враховуючи вищевикладене суд не знаходить підстав для визнання договору дарування від 08.07.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 - недійсним.

Як вбачається із договору позики від 30 липня 2004р. на суму 25000,00(двадцять п"ять тисяч) грн. та договору позики від 06.09.2004р. на суму 22300,00(двадцять дві тисячи триста) грн. вони підписані особисто ОСОБА_2, проти чого ОСОБА_2 не заперечує. Доказів про фізичний або психологічний тиск на момент підписання цих правочинів ОСОБА_2 суду не надала. З моменту підписання договорів позики та до моменту подачі позовної заяви про визнання цих правочинів недійсними, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були інші правовідносини.

ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів, що вказані правочини були вчинені під тиском.

Протягом року, після укладення цих договорів позики, ОСОБА_1 погашав кредит за автомобіль ВАЗ 2107, який був придбаний за його кошти, але оформлений на ім'я ОСОБА_2 На цей автомобіль ОСОБА_1, в судовому порядку було визнано право власності і стороною у розгляді справи була гр.ОСОБА_2, яка не заперечувала та не оскаржувала прийнятого судом рішення.

З розрахунку суми заборгованості за період з 30.07.2004 року по 01.04.2007 року зробленого аудиторською фірмою ТОВ "Кременчук-Аудит" сума боргу по договорам позики від 30.07.2004 року та 06.09.2004 року складає: сума боргу з врахуванням інфляції станом на 01.03.2007 року - 62987 грн. 20 коп. ; 3% річних станом на 01.04.2007 року -4198 грн. 77 коп., загальна сума заборгованості складає 67185 грн. 97 коп.

Також ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в розмірі 51 грн., 473 грн. та 199 грн., що загалом становить 723 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та 7 грн. 50 коп., що загалом становить 37 грн. 50 коп.

З врахуванням вищевикладено суд вважає що на підставі ст. 88 ЩІК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повинно бути стягнуто сплачений позивачем судовий збір в сумі 671 коп. 85 коп. (1% від суми присудженої до стягнення) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Що стосується стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 грн. за проведення розрахунку заборгованості ТОВ "Кременчук-Аудіт" то позов в цій частині задоволенню не підлягає оскільки позивачем не було надано доказів сплати ним цією суми.

Керуючись 14,57-59,208,209,212-215,218 ЦПК України , ст. ст. 15, 16,215, 216, 328, .346,392, 717,719,1046-1050 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу по двох договорах позики (від 30.07.2004 року та від 06.09.2004 року) з врахуванням інфляції в сумі 62987 грн. 20 коп., відсотки за договорами позики (3%) -4198 грн. 77 коп., а також сплачене позивачем державне мито 671 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього стягнути 67887 (шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 82 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частку в квартирі - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 07 серпня 2007 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти діб з дня проголошення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у випадку їх спільного чи окремого неподання або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.