АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2012 року суддя Апеляційного суду м. Києва Бець О.В., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 та її захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень на користь держави.
Згідно постанови суду першої інстанції, 01 грудня 2011 року, приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Нісан», д.н.з. НОМЕР_1, на під’їзній дорозі на паркову радіоринка у місті Києві, не врахував дорожньої дистанції та не надав перевагу у русі транспортному засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився праворуч, і в якого рух траєкторії перетинається, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.11 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1, вважаючи постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року необґрунтованою, винесеною без повного дослідження обставин справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати водія автомобіля «Форд» ОСОБА_2 винною в дорожньо-транспортній пригоді. На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 зазначає, що в дорожньо-транспортній пригоді винний водій автомобіля «Форд» ОСОБА_2, яка перед зміною напрямку руху не зупинилася, а різко виїхала з прилеглої території, не переконавшись, що її маневр буде безпечним, та здійснила зіткнення з його автомобілем, вказує, що він рухався прямо по дорозі, не змінюючи напрямку руху, при цьому з правої сторони по траєкторіїї його руху знаходився паркан, який унеможливлював бачити наближаючийся з правої сторони автомобіля «Форд» та вжиття заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши в судовому засіданні апеляційного суду пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_2 та її захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали адміністративної
________________________________________________________________
Справа № 33/2690/157/2012 Головуючий в 1-й інстанції: Мельник В.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП Доповідач: Бець О.В.
справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вважає суд апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. 10.11 Правил Дорожнього руху України є законним та обґрунтованим і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення №АА1-581041 від 01.12.2011 року, схемою розташування автомобілів після ДТП, з якою погодилися і яку підписали учасники ДТП, поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наданими на місці ДТП та в судовому засіданні.
Відповідно до пояснень, наданих на місці дорожньо-транспортної пригоди 01 грудня 2011 року, ОСОБА_1 вказав, що він рухався на своєму автомобілі по вул. Уманській зі сторони Чоколівського бульвару в напрямку вул. Пітерська в крайній лівій смузі руху зі швидкістю 30 км/год, виконав поворот ліворуч на дорогу, яка веде на парковку Радіоринку, однак з правої сторони на дорогу, по якій він рухався, різко виїхав автомобіль «Форд Фієста», а тому він не зміг своєчасно зупинитися, об’їхати автомобіль і сталося зіткнення автомобілів. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав також і в судовому засіданні апеляційної інстанції, при цьому уточнив, що перед зіткненням він рухався зі швидкістю приблизно 20 км/год, не зміг пояснити чи автомобіль «Форд Фієста» виїжджав, чи зупинився, через паркан не помітив наближаючийся з правої сторони автомобіль та побачив його в останню мить, а також підтвердив той факт, що він не помітив забороняючий знак «обмеження максимальної швидкості 5 км/год».
Інший учасник ДТП ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснила, що вона рухалась від будинку по вул. Чоколівський бульвар 42-А в напрямку під’їздної дороги до ринку та автомийки, та в зв’язку з обмеженням оглядовості з лівого боку, вона, дещо виїхавши на під’їздну дорогу, зупинилась щоб переконатись у відсутності перешкод, однак в цей момент стався удар, автомобіль «Ніссан Альмера» врізався в передню частину її автомобіля, завдавши значних пошкоджень. Пояснення ОСОБА_2, надані нею в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, повністю узгоджуються з поясненнями, наданими нею на місці ДТП, та відповідають схемі розташування автомобілів після ДТП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно п. 10.11 Правил Дорожнього руху України у разі коли траєкторії руху
транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.
Відповідно до п. 1.10 Правил Дорожнього руху України прилеглою територією є територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в’їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Всупереч твердженням апелянта, суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об’єктивно та неупереджено дослідив надані сторонами докази, в тому числі і покладені в основу апеляційної скарги доводи, повно та правильно виклав їх у постанові, проаналізував у сукупності з іншими доказами і дав їм належну оцінку в плані достовірності і достатності для висновків суду по суті справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, дороги, по яким рухалися автомобілі «Ніссан Альмера» та «Форд Фієста», є рівнозначними на прилеглій території, де черговість руху не обумовлена, при відсутності будь-яких дорожніх знаків, де для обох водіїв перешкодою для оглядовості був будівельний паркан. Траєкторії руху обох транспортних засобів перетинались, а черговість проїзду не була обумовлена Правилами дорожнього руху України. Водій ОСОБА_2 не виїжджала на дорогу (в розумінні загальних положень п. 1.10 Правил дорожнього руху України «автомобільна дорога (вулиця, дорога)»).
Крім того, як видно з фотокопій, наданих в судовому засіданні, схеми дорожньо-транспортної пригоди та характеру пошкоджень автомобілів після ДТП, пояснень учасників ДТП, водій ОСОБА_2, перед початком свого маневру дещо виїхала на під’їздну дорогу, зупинилася для того, щоб переконатися у відсутності наближаючихся транспортних засобів. Для водія ОСОБА_1 з’явилася перешкода з правого боку, отже він повинен був своєчасно зупинитись і дати дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_2
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1, в діях ОСОБА_2 суд не вбачає порушення вимог п. 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України,
Зі схеми ДТП, підписаної обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди, пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наданих на місці дорожньо-транспортної пригоди та в судовому засіданні в апеляційній інстанції, саме ОСОБА_1 не врахував дорожньої обстановки та не надав перевагу у русі транспортному засобу «Форд Фієста», який знаходився праворуч за умов рівнозначності доріг, та саме дія водія ОСОБА_1 щодо ненадання переваги у русі автомобілю «Форд Фієста», тобто порушення вимог п. 10.11 Правил дорожнього руху України, знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Крім того, ОСОБА_1 на даній ділянці дороги порушив вимоги забороняючого знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, який передбачає рух транспортного засобу з максимальною швидкістю 5 км/год, що також вказано в схемі ДТП. Перевищення ним швидкості руху не дало йому можливості своєчасно зреагувати на дорожню обстановку і зупинитись, щоб дати дорогу автомобілю «Форд Фієста», який наближався до нього з правого боку.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що він вважає недопустимою помилкою суду зазначенням того, що ОСОБА_1 не врахував дорожньої дистанції, не приймається до уваги, як необґрунтоване, оскільки в постанові суду допущена описка щодо «дорожньої дистанції», потрібно вважати «дорожньої обстановки». І в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що останній не врахував саме «дорожньої обстановки».
Виходячи з сукупності вище приведених доказів, перевіривши їх при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку, вважаю обґрунтованим висновок суду першої інстанції про винність водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень залишити без задоволення , а постанову суду – без змін .
Постанова суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Бець О.В.