Справа № 750/6317/25

Провадження № 2-а/750/167/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

у травні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЧН № 001445 від 02.05.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова є необґрунтованою, і безпідставною, внаслідок чого його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Ухвалою суду від 13.05.2025 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки всі доводи позивача, на яких ґрунтуються твердження про протиправність винесення постанови про накладення адміністративного стягнення не знайшли свого підтвердження.

Представник позивача подала відповідь на відзив та просила задовольнити позовні вимоги, зазначила, що представник відповідач не навів обґрунтованих та підтверджених належним чином, заперечень, які б заслуговували на увагу та підтвердили законність оскаржуваної протиправної постанови.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЧН № 001445 від 02 травня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст. 175 КУпАП, оскільки 30 квітня 2025 року о 11 год. 00 хв., при проведенні комплексного обстеження об`єкту фонду захисної споруди цивільного захисту (найпростішого укриття) Чернігівського дошкільного навчального закладу № 53, центр Софії Русової Чернігівської міської ради Чернігівської області встановлено, що будучи відповідальною посадовою особою за стан утримання та експлуатації найпростішого укриття (підвального приміщення) порушив вимоги «Правил пожежної безпеки в Україні», а саме: підвальне приміщення (найпростіше укриття) не обладнано системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації) (пункт 5 розділу II Вимоги щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом МНС України від 9 липня 2018 року № 579, пункт 1.2. глави 1 розділу V ППБУ; пункт 7.3 таблиці А.1 додатку А ДБН В. 2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»); підвальне приміщення (найпростіше укриття) не обладнано системою протипожежного захисту (системою керування евакуюванням людей в частині системи сповіщення про пожежу та покажчиків напрямку руху) (пункт 5 розділу II Вимог, пункт 1.2. глави 1 розділу V ППБУ, пункт 5.1 таблиці Б.1 додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту») (а.с. 8).

У графі «примірник постанови отримав» наявний підпис позивача та дата отримання – 02.05.2025.

Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений в Акті № 542 від 30 квітня 2025 року, складеному головним інспектором ВЗНС Чернігівського РУ ГУ ДСНС України в Чернігівській області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Куцепал А.

Відповідно до інформації Управління освіти Чернігівської міської ради від 16.06.2025 вбачається, що згідно Статуту Чернігівського дошкільного навчального закладу N?53, центр Софії Русової, Чернігівської міської ради Чернігівської області, затвердженого наказом начальника управління освіти Чернігівської міської ради від 05.11.2009 року N?466 (далі - Статут), зокрема пункту 10.3., бухгалтерський облік та фінансова звітність ліцею здійснюється через централізовану бухгалтерію управління освіти Чернігівської міської ради відповідно до чинного законодавства України.

Відтак, зазначений заклад дошкільної освіти не має власних банківських рахунків. Розпорядження бюджетними коштами, які виділяються з бюджету громади на утримання закладу, здійснюється управлінням освіти Чернігівської міської ради через відкриті в територіальних органах державної казначейської служби України розрахункові рахунки.

Відповідно до пункту 9.1. Статуту, майно закладу освіти складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у бухгалтерських документах централізованої бухгалтерії управління освіти Чернігівської міської ради.

Майно, яке закріплено за закладом освіти, перебуває у користуванні управління освіти Чернігівської міської ради на праві оперативного управління відповідно до Договору на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова на праві оперативного управління від 07.06.2012 року.

Підставою для передачі Уповноваженим органом, в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, Користувачеві, в особі управління освіти Чернігівської міської ради, майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова для здійснення некомерційної господарської діяльності, є рішення Чернігівської міської ради від 30.03.2012 року «Про затвердження переліку об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Чернігова» (19 сесія 6 скликання).

У вказаному Договорі зазначаються відомості про назву підрозділу (закладу освіти) за яким визначено приналежність переданого майна.

Підвальне приміщення, яке розміщене в будівлі, закріпленій за Чернігівським дошкільним навчальним закладом №53, центр Софії Русової, Чернігівської міської ради Чернігівської області, окремо в бухгалтерських документах не обліковується, оскільки є частиною будівлі закладу освіти.

Оскільки бухгалтерський облік здійснюється централізованою бухгалтерією управління освіти Чернігівської міської ради, облік майна, ведення господарських та фінансових операцій, які відображені в меморіальних ордерах та головній книзі бухгалтерського обліку, нарахування зносу та оформлення інших бухгалтерських документів здійснюється управлінням освіти, а майно, яким користується заклад, закріплюється за ним на підставі договорів матеріальної відповідальності.

Повноваження щодо розпорядження зазначеним майном належать власнику - Чернігівській міській раді.

Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України (далі – КЦЗ України) до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Згідно з частиною другою статті 32 КЦЗ України для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - наземні або підземні будівлі/споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей.

В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту та створення найпростіших укриттів.

Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Отже найпростіше укриття є складовою фонду захисних споруд цивільного захисту.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі Порядок №138).

Також питання утримання та експлуатації фонду захисних споруд цивільного захисту внормовано Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (далі - Вимоги № 579).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 розділу І «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697, ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами державної влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Статтею 66 Кодексу цивільного захисту України вказано, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 17-1 КЦЗ України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (пункт 1 Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом), який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього ж Положення, частина 3 статті 17-1 КЦЗ України).

Згідно з частиною другою статті 17-1 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого, перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Частиною першою статті 19 КЦЗ України визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту до яких, крім іншого, віднесено: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 55 глави 13 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України, до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед іншого, належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Отже, Кодексом цивільного захисту України передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, яка, за визначенням Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11, є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

Відповідно до частини восьмої статті 32 КЦЗ України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Відповідно до пунктів 9-11 Порядку №138 утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Так, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138). Згідно із пунктом 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Пунктом 3 Порядку №138 визначено, що балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно із пунктом 11 Порядку вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Вимог №579, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства, дає підстави для висновку, що основним критерієм розмежування повноважень та відповідальності у сфері додержання вимог законодавства щодо утримання фонду захисних споруд цивільного захисту між особами, які фактично використовують чи утримують такі споруди, незалежно від правової підстави такого користування, є перебування об`єкта на балансовому рахунку. Отже особою, яка зобов`язана забезпечувати утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд є саме балансоутримувач, тобто власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Обов`язок утримання таких об`єктів у стані, який відповідає нормативним вимогам безпосередньо кореспондується з наявністю відповідних фінансових можливостей, що випливає із формулювання у ст.32 КЦЗ України «за рахунок власних коштів».

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, будівля в якій розміщена Чернігівський дошкільний навчальний заклад №53 Чернігівської міської ради Чернігівської області, включаючи підвальне приміщення, яке має статус найпростішого укриття, є комунальною власністю Чернігівської міської ради і перебуває на балансі Управління освіти Чернігівської міської ради. Заклад не є розпорядником коштів, не має власного банківського рахунку та не веде бухгалтерського обліку, який здійснюється через централізовану бухгалтерію управління освіти Чернігівської міської ради. Розпорядження бюджетними коштами, які виділяються з бюджету громади на утримання закладу, здійснюється управлінням освіти Чернігівської міської ради через відкриті в територіальних органах державної казначейської служби України розрахункові рахунки.

Майно, яке закріплено за закладом освіти, перебуває у користуванні управління освіти Чернігівської міської ради на праві оперативного управління відповідно до Договору на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова на праві оперативного управління від 07.06.2012.

Згідно з копією цього Договору до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Чернігова, переданого в оперативне управління Управління освіти Чернігівської міської ради входять основні засоби, у тому числі двоповерхова будівля, належні ДНЗ № 53.

Пунктом 4.5 розділу 4 «Обов`язки користувача» Договору визначено, що користувач майном (Управління освіти Чернігівської міської ради) зобов`язаний дотримуватися протипожежних правил, вимог, стандартів, а також виконувати приписи і постанови органів державного пожежного нагляду. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, зв`язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням.

Тобто умовами Договору сторони визначили, що саме Управління освіти Чернігівської міської ради у подальшому виступатиме уповноваженим власником майна органом, на якого покладено обов`язок дотримання протипожежних правил при експлуатації будівлі ДНЗ № 53, у тому числі, розміщеної у її підвальному приміщенні, захисної споруди.

Відповідно до пункту 5 розділу І «Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 15.08.2016 № 974, забезпечення пожежної безпеки в закладах та установах покладається на їх власників або уповноважені ними органи, керівників (ректори, директори, начальники, завідувачі) (далі - керівники навчальних закладів та установ), керівників структурних підрозділів (факультети, кафедри, лабораторії, навчальні кабінети, цехи, склади, бібліотеки, архіви, майстерні тощо) відповідно до законодавства.

Разом з тим, дотримання правил пожежної безпеки саме на об`єктах фонду захисних споруд в частині визначення відповідальної за це особи, має окреме правове регулювання, пов`язане з особливим їх призначенням, складністю та специфічними вимогами до обладнання таких об`єктів, які потребують, щоб відповідальний орган або особа мали реальні механізми та можливості забезпечення їх дотримання.

Суд зазначає, що указаний пункт 5 розділу І «Правил пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України» не суперечить вимогам ст. 32 КЦЗ України, оскільки передбачає альтернативну відповідальність як власників, так і уповноважених ними органів, або керівників закладів, керівників структурних підрозділів.

Саме для того, щоб розмежувати обов`язки і відповідальність конкретних органів та посадових осіб з числа вищенаведених, необхідно під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення з`ясовувати обставини, які є складовою об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення, а саме, у кого на балансі перебуває споруда цивільного захисту, хто несе відповідальність за обладнання указаної споруди системами протипожежного захисту, з яких джерел такі роботи фінансуються, ким мають виконуватися, та чи була реальна можливість, фінансові та технічні спроможності у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснити ефективні заходи щодо виявлення та усунення порушень.

Як вбачається з аналізу норм законодавства та досліджених матеріалів справи, орган місцевого самоврядування – Чернігівська міська рада, яка одночасно є власником захисної споруди, а також уповноважений нею орган - Управління освіти Чернігівської міської ради, який є її балансоутримувачем, наділені, повноваженнями, мають власні кошти та зобов`язані в силу прямих вказівок закону забезпечувати утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням, у тому числі шляхом обладнання їх відповідними системами протипожежного захисту.

Суд звертає увагу, що для покладення на конкретну особу адміністративної відповідальності, недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані.

Зважаючи на специфіку створення та функціонування захисних споруд, директор навчального закладу має вкрай обмежені повноваження, а також не наділений фінансовими та технічними можливостями для ефективного забезпечення дотримання протипожежних вимог на цих об`єктах, а тому у даному випадку не повинен нести відповідальність за порушення правил пожежної безпеки.

Інспектор з пожежного нагляду перед складанням протоколу про адмінправопорушення відносно позивача мав з`ясувати межі його компетенції.

З моменту створення укриття комісією, до якої входили представники відповідача, проводився огляд цього укриття, про що складено акт про можливість використання об`єкта для укриття від 04.11.2024. У п. 10 Акту зазначено: «Протипожежний стан: автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації не передбачені проектом».

Вищевказане свідчить про відсутність у діях позивача суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, виконання посадовою особою дій в дотримання вимог ст. 280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з`ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 175 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування спірної постанови.

При цьому, суд враховує, що недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Водночас, забезпечення таких прав має бути здійснене у правовий спосіб, у межах наданих відповідним державним органам повноважень та не за рахунок порушення прав осіб, які притягуються до відповідальності за правопорушення, якого не вчиняли.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені обставини суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено та заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 605,50 грн, які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги, позивач надає наступні документи:

1. Договір про надання правової допомоги адвокатом Ширай А.А. Кравченко Ларисі Василівні від 07 травня 2025 року;

2. Ордер серії СВ №1126205 від 09.05.2025;

3. Детальний опис робіт (наданих послуг) від 09 травня 2025 року;

4. Квитанція №1422017 від 09 травня 2025 року про сплату позивачем адвокату 5000 гривень.

Враховуючи вищевикладене, витрати на правничу допомогу відповідають критеріям співмірності визначеним в ч. 5 ст. 134 КАС України та підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 134, 139, 241-256, 271, 286 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області (місцезнаходження: пр. Миру, 190-А, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 38590042) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Чернігівського району ЧРУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області Куцелап А.В. від 02.05.2025 серії ЧН № 001445 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, а провадження у справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 605 грн 60 коп. та у відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: