ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 11-сс/821/319/25 Справа № 705/698/25Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря – ОСОБА_5

прокурора – ОСОБА_6

підозрюваного – ОСОБА_7

захисника – ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року, якою стосовно підозрюваного

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 16.02.2023 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 309, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08.08.2025, з визначенням застави в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

в с т а н о в и в:

Т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання вказувала, що у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255360000073 від 26.01.2025, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України.

10.06.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у зберіганні, придбанні боєприпасу, без передбаченого законом дозволу.

Мотивуючи наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 – 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , обставинами вчиненого злочину та даними, характеризуючими особу підозрюваного, слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року клопотання задоволено.

Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, до 08.08.2025.

Визначено для ОСОБА_7 заставу – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, після внесення якої підозрюваний (обвинувачений) звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного (обвинуваченого) під вартою.

У разі звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, покласти на нього на строк 2 місяці наступні процесуальні обов`язки:

1) прибувати за вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

2) не відлучатися з міста Умань Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності їхньої участі при проведенні слідчих дій;

5) здати на зберігання до відповідного органу ДМС України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, який є умисним тяжким кримінальним правопорушенням, наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, врахував особу підозрюваного, який вчинив злочин у період іспитового строку, не має міцних соціальних зв`язків, зокрема неодружений та не має офіційного джерела доходів.

Визначаючи розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя виходив з майнового стану підозрюваного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наявних ризиків, і дійшов висновку, що мінімальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, буде достатнім стримуючим запобіжним заходом для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та не є завідомо непомірним для останнього.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою обрати відносно ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що ризики є недоведеними, формально перераховані в клопотанні слідчого, та на підтвердження яких прокурором в судовому засіданні не наведено жодного доказу.

Крім того, звертає увагу, що слідчим суддею не взято до уваги стан здоров`я підозрюваного, який підтверджено медичними документами.

На думку апелянта, слідчим суддею не обгрунтовано неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на задоволенні за наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положенням ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 1 статті 176 КПК України визначено, що запобіжним заходом є, зокрема тримання під вартою.

Згідно з частиною першою та пунктом четвертим частини другої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (стаття 177 КПК України).

За змістом статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні за №12025255360000073 від 26.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України.

10.06.2025 ОСОБА_7 затримано відповідно до ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - зберігання, придбання боєприпасу без передбаченого законом дозволу.

За матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 10.06.2025, за невстановлених обставин, діючи умисно та цілеспрямовано, без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам, визначеним Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2012 року № 576, та Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-12 від 17.06.1992, умисно придбав гранату «М-67» із підривником «М-213», та усвідомлюючи протиправність своїх дій, достовірно знаючи, що вищевказані предмети являються боєприпасом, переніс їх до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 10.06.2025 в період часу з 07 год. 26 хв. по 10 год.

 09 хв. під час санкціонованого обшуку відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.06.2025 (справа №705/698/25 1-кс/705/943/25), за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання ОСОБА_7 , в приміщенні кухонної кімнати, розташованої в приміщенні будинку, в картонному тубусі виявлено та вилучено гранату «М-67» з маркуванням на корпусі «GRENADE HAND FRAG DELAY» із підривачем «М-213», які ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Як правильно встановлено слідчим суддею, сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів містить достатньо даних, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину.

Таким чином, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, дані про особу підозрюваного, який в період іспитового строку вчинив новий умисний тяжкий злочин, що свідчить про неусвідомлення підозрюваним протиправності своєї поведінки та небажання ставати на шлях виправлення та соціалізації, неодружений, непрацевлаштований, тобто не має міцних соціальних зв`язків, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив, що слідчим у клопотанні, а прокурором в судовому засіданні, доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тож, колегія суддів вважає доведеним існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки належні і достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні. Крім того, колегія суддів враховує особу підозрюваного, який перебуваючи на іспитовому строці, вчинив новий умисний тяжкий злочин, а тому, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинені кримінальні правопорушення, у випадку визнання його винуватим за злочин, передбачений ч.1 ст. 263 КК України, існування такого ризику є очевидним.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може незаконно впливати на свідків з метою дачі завідомо неправдивих показань на його користь.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається аж до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, позаяк наявність такого ризику існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім цього, як встановлено слідчим суддею, матеріали провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема можливості ОСОБА_7 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які існують поряд із раніше зазначеними ризиками та вірогідність настання яких є досить високою.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що за обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючих даних на особу підозрюваного, та існуючих у кримінальному провадженні ризиків, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не буде сприяти належному виконанню останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому протилежні твердження апелянта колегія суддів відхиляє за недоведеністю.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, особливо враховуючи введений на території України воєнний стан, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України  розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст. 182 КПК України в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя врахував особу підозрюваного, його майновий стан та ризики, та дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що такий розмір застави, у випадку внесення, буде достатнім та необхідним для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі, який є мінімально визначеним КПК України за тяжкий злочин є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та є обґрунтованим втручанням у права людини.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо незадовільного стану здоров`я підозрюваного, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки стороною захисту не надано доказів щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах ізоляції від суспільства.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 183, 309, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно ОСОБА_7 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4