ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 372/992/22

провадження № 61-11385св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,

Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Сташків Т. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог первісного і зустрічного позовів

У квітні 2022року ОСОБА_1 звернувсяз позовомдо Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства (далі - Обухівське ВКП) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що згідно з наказом № 52 від 11 травня

2017 року він прийнятий на посаду заступника директора з комерційних, юридичних питань та економічної безпеки Обухівського ВКП.

1 квітня 2022 року відповідно до наказу Обухівського ВКП № 60 він звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою видання вказаного наказу відповідач зазначив особисту заяву позивача від 30 березня 2022 року, що не відповідає обставинам звільнення позивача і домовленості (угоді), визначеній сторонами.

26 лютого 2022 року в умовах активних бойових дій у Київській області позивач вирішив вивезти свою сім`ю у безпечне місце, повідомивши у телефонному режимі директора Обухівського ВКП Гаврилюка В. М. , на що отримав згоду.

Він вивіз свою родину у село Поляна Свалявського району Закарпатської області, однак у зв`язку з механічними пошкодженнями автомобіля та обмеженим рухом потягів до м. Києва та м. Обухова повернутися для виконання посадових обов`язків не зміг.

Про такі обставини він повідомив директора підприємства 9 березня 2022 року і засобами мобільного зв`язку узгодив з ним відпустку на період його відсутності з 1 березня 2022 року до 31 березня 2022 року з поданням відповідної заяви, копію якої у паперовому вигляді директор Обухівського ВКП отримав 10 березня

2022 року.

25 березня 2022 року він прибув до м. Обухова, про що повідомив директора,

а 28 березня 2022 року вийшов на роботу і дізнався про відмову у наданні йому відпустки; одночасно директор запропонував подати заяву про звільнення.

Надавши 29 березня 2022 року письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, він повідомив директора підприємства про бажання продовжувати працювати на своїй посаді.

30 березня 2022 року на засіданні комісії з обліку явок на роботу на період запровадження воєнного стану позивачу оголошено акт щодо порушень трудової дисципліни з вимогою звільнення, на яке позивач не погодився.

Сторони дійшли згоди про звільнення позивача з 1 квітня 2022 року за угодою сторін, виплату компенсації за невикористану відпустку та двох посадових окладів, що підтверджується резолюцією директора Обухівського ВКП на заяві позивача про звільнення. Проте відповідач такі кошти не виплатив.

Однак з наказом Обухівського ВКП від 1 квітня 2022 року № 60 про звільнення він не погодився, оскільки відповідач не виплатив йому два посадових оклади, у зв`язку з чим вважає вказаний наказ незаконним.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконним та скасувати наказ Обухівського ВКП від 1 квітня 2022 року № 60 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої

статті 36 КЗпП України; поновити його на посаді заступника директора з комерційних, юридичних питань та економічної безпеки Обухівського ВКП

з 1квітня 2022 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60 732,32 грн з відрахуванням обов`язкових платежів,компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 13 255,71 грн

та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробіткуза один місяць

у розмірі 60 732,32 грн допустити до негайного виконання; відшкодувати судові витратита витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня

2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 21 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обухівського ВКП про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку івідшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач подав відповідачу заяву від 30 березня 2022 року про звільнення з роботи за угодою сторін за пунктом 1 частини першої

статті 36 КЗпП України із зазначенням конкретної дати звільнення, яка стала підставою видання наказу від 1 квітня 2022 року № 60 про звільнення за угодою сторін за раніше домовленою датою звільнення. При цьому позивач не заявляв про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Суди попередніх інстанції вказували, що звільнення позивача та виплата всіх належних йому сум при звільненні проведені з додержанням

норм КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

29 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року заявник визначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального правата порушення норм процесуального права, а саме їх застосування без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц

(провадження № 61-1125св17), від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20 (провадження № 61-16503св21), від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18), від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18 (провадження № К/9901/23043/19, К/9901/28700/19), від 31 березня 2021 року

у справі № 910/18600/19, від 20 березня 2019 року у справі № 487/5015/16-ц (провадження № 61-26930св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц (провадження № 61-14665св18), від 15 липня 2020 року у справі № 733/498/17 (провадження № 61-7851св18), від 19 вересня 2019 року у справі № 813/4037/16

(провадження № К/9901/23174/18) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

У постановах Верховного Суду 19 вересня 2019 року у справі № 813/4037/16 (провадження № К/9901/23174/18),від 15 липня 2020 року у справі № 733/498/17 (провадження № 61-7851св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц (провадження № 61-14665св18) від 20 березня 2019 року

у справі № 487/5015/16-ц (провадження № 61-26930св18),від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18 (провадження № К/9901/23043/19, К/9901/28700/19) викладені висновки щодо основних умов угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України та можливості її анулювання.

Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили і не встановили істотні умови угоди про припинення трудового договору за відсутності волевиявлення позивача в момент видання наказу про звільнення без грошової виплати в розмірі двох посадових окладів, погодженої з роботодавцем. Звільнення фактично відбулось з порушенням угоди про припинення трудового договору, тобто з інших підстав, що свідчить про відсутність згоди на припинення трудового договору.

Зазначає про поважність причин відсутності на роботі у період з 28 лютого

2022 року до 25 березня 2022 року, а саме евакуацію сім`ї у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Такі обставини вплинули на розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, який суди не перевірили.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд розглянув справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, оскільки позов містить вимоги немайнового характеру. У зв`язку з цим апеляційний суд позбавив позивача права знати про дату, час та місце розгляду справи, тобто розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання .

Крім того, суд першої інстанції не залучив до участі у справі керівника відповідача як третю особу, що на думку заявника, порушує баланс інтересів учасників справи та свідчить про упереджене ставлення суддів першої та апеляційної інстанцій до нього.

Позиція інших учасників

19 грудня 2023 року Обухівське ВКП подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В обґрунтування відзиву посилалося на безпідставність та необґрунтованість вимог скарги, а також на законність оскаржуваних судових рішень, прийнятих з повною та об`єктивною оцінкою наявних у справі доказів.

Відзив поданий відповідно до вимог статті 395 ЦПК України.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом Обухівського ВКП від 11 травня 2017 року № 52 ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора з комерційних, юридичних питань та економічної безпеки.

1 квітня 2022 року наказом Обухівського ВКП № 60 позивач звільнений з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Підставою видання наказу про звільнення від 1 квітня 2022 року № 60 є заява ОСОБА_1 від 30 березня 2022 року.

Під час ознайомлення з наказом Обухівського ВКП від 1 квітня 2022 року № 60 про звільнення ОСОБА_1 зазначив про те, що з наказом не погоджується, оскільки в заяві про звільнення умовою звільнення за угодою сторін передбачено виплату йому двох посадових окладів, що відповідач не виконав, тому угода сторін відсутня.

Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова Київського апеляційного суду

від 21 лютого 2023 року не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи

у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою, другою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу

на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених

у частині четвертій цієї статті.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи

у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані

з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частина четверта

статті 274 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено: «Враховуючи, що положення

статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета».

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, заявив, зокрема, немайнові вимоги: 1) про скасування наказу Обухівського ВКП від 1квітня 2022 року № 60 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України; 2) про поновлення його на посаді заступника директора з комерційних, юридичних питань та економічної безпеки Обухівського ВКП з 1 квітня 2022 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 6 січня 2023 року відкрито провадження у цій справі. Розгляд справи ухвалено проводити

у порядку загального позовного провадження (а. с. 32).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона

в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку

до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки

про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 25, 27, від 13 грудня

2011 року).

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому

засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених

статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 369 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20 (провадження № 61-16503св21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, викладено висновок про те, що положення частини першоїстатті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Також такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16 (провадження № 14-222цс21) та

у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 203/4883/22 (провадження № 61-18338св23).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 лютого 2023 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 225, 226) і саме у такому порядку переглянута справа, що підтверджується змістом постанови апеляційного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до змісту частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У справі, яка переглядається судом касаційної інстанції, предметом позову є вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а також вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що узгоджується з висновком, викладеним

у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20

(провадження № 61-16503св21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції на викладене уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження.

Зазначене позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою

для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За наведених обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд ухвалив судове рішення

з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки судом касаційної інстанції встановлено таке порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду, інші доводи касаційної скарги суд не перевіряє.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік