Справа №585/4906/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/691/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5

прокурора – ОСОБА_6

захисника – ОСОБА_7 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни, Сумської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно якої, останній просить скасувати вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Даним вироком затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_9 , обвинуваченим ОСОБА_8 , за участю захисника ОСОБА_7 від 27 листопада 2024 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200470000976 від 18 листопада 2024 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15-ч.4 ст.185 КК України.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України зі застосуванням ст.69 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання для відбуття покарання за цим вироком.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_8 зазначає про те, що судом першої інстанції йому не було роз`яснено зміст та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, включаючи юридичні наслідки затвердження цієї угоди судом. Таким чином, обвинувачений не отримав достатньої інформації про можливі наслідки призначення покарання.

Згідно з вироком суду першої інстанції, 18 листопада 2024 року близько 11 год. 55 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_2 , де свою підприємницьку діяльність здійснює ФОП « ОСОБА_10 », реалізуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, впевнившись, що за його діям ніхто не спостерігає, підійшов до стелажу із товаром, після чого перехилився до ящичку, який знаходився з іншої сторони стелажу в якому перебували грошові кошти в сумі 5000 грн., у подальшому забрав вказані грошові кошти та тримаючи їх у руці намагався залишити приміщення магазину, в цей момент до нього підійшла продавчиня магазину.

ОСОБА_8 , остерігаючись, що його дії будуть викритими кинув грошові кошти на стіл та намагався покинути приміщення магазину, не довівши свій злочинний умисел до кінця.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Про призначення даного провадження до апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 був повідомлений у передбачений законом спосіб, а саме, як шляхом направлення судової повістки за наявною в матеріалах кримінального провадження та зазначеною в апеляційній скарзі адресою, яка повернулась без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», так і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» про розгляд апеляційної скарги , із зазначенням часу, дати та місця судового засідання в суді апеляційної інстанції.

При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , враховуючи позицію прокурора та захисника, котрі не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутність останнього, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Пономарьов проти України» та «Трух проти України»).

У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 , знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває подана ним апеляційна скарга, в судове засідання за викликом не з`явився, ніяких клопотань чи заяв не надсилав, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року у відсутність останнього, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя не є порушеним, враховуючи, також, і те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища останнього.

Заслухавши доповідь головуючого – судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 , на підтримку поданої обвинуваченим апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , котра заперечувала щодо поданої апеляційної скарги, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог кримінального процесуального Закону України, судом першої інстанції дотримано.

Частинами 1, 2 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України, унормовано, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, визначених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Суд у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до положень глави 35 КПК України, які складають зміст засади диспозитивності, у випадку ініціювання сторонами вирішення правового спору між ними самостійно - через укладення угоди про визнання винуватості, дії суду обмежується відповідним бажанням сторін.

Колегією суддів встановлено, що 27 листопада 2024 року між прокурором ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , у присутності захисника ОСОБА_7 було укладено угоду про визнання винуватості, яка містить, зокрема, беззастережне визнання ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, за фактичних обставин, детально встановлених в угоді та оскаржуваному вироку, узгоджене покарання зі застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 01 рік, згода ОСОБА_8 на вказане покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки її невиконання. Зміст угоди та правильність, дійсність відображених у ній відомостей засвідчено підписами прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 (а.п.17-22).

Як убачається із запису перебігу судового провадження в суді першої інстанції, місцевий суд перед ухваленням вироку про затвердження наведеної вище угоди перевірив відповідність її змісту ст.472 КПК України та з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_8 , чи цілком останній розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він як обвинувачений має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно в порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України; зміст і характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_8 визнає себе винуватим; вид покарання та спосіб його виконання, а також правові заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Далі суд першої інстанції переконався у обвинуваченого, що укладення ним угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, судом першої інстанції в повному обсязі й належним чином виконано вимоги ч.ч.4, 6 та 7 ст.474 КПК України. Тому були наявними всі передбачені законом умови та процесуальні гарантії, які захищали здатність обвинуваченого ОСОБА_8 висловлювати свою справжню думку з приводу укладення й затвердження угоди.

При цьому, в судовому засіданні першої інстанції обвинувачений жодним чином не вказував на наявність сторонніх факторів, які би могли вплинути на його волевиявлення та здатність усвідомлення обставин провадження. Навпаки, із запису перебігу судового провадження в суді першої інстанції слідує, що ОСОБА_8 повністю визнав винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та висловив свою позицію щодо необхідності затвердити укладену ним з прокурором угоду про визнання винуватості, за відсутності обставин того, що він не розумів суті питань, його відповіді стосувалися їх змісту та були зрозумілі. Поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 не містила ознак, які би ставили під сумнів, що він не міг в повній мірі усвідомлювати свої права чи належним чином їх захистити. У ході розгляду цього питання обвинувачений був забезпечений захисником ОСОБА_7 , який обстоював викладену вище правову позицію, обрану обвинуваченим ОСОБА_8 .

Наслідком угоди про визнання винуватості, з огляду на приписи ст.394 КПК України, є те, що кримінальна справа вирішується шляхом застосування особливого порядку судового провадження, що становить по суті відмову від низки процесуальних прав. Водночас ані буква, ані дух ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод не заважають особі з власної волі відмовитися від цих гарантій (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Scoppola проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Уклавши зі стороною обвинувачення угоду про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_8 обрав альтернативний порядок судового провадження, згідно з яким розгляд кримінальної справи по суті в загальному порядку не повинен здійснюватись. При цьому, як установлено вище, рішення погодитися з угодою про визнання винуватості було прийнято обвинуваченим при повному розумінні фактів справи, правових наслідків та дійсно на добровільній основі з дотриманням процесуальних гарантій, у тому числі права на захист. Зміст угоди й справедливість того, яким чином її було досягнуто між сторонами, відповідають вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушень вимог частин 4, 6, 7 ст. 474 КПК України під час затвердження угоди про визнання винуватості за пред`явленим обвинуваченням.

Ураховуючи викладене вище, доводи та аргументи апеляційної скарги обвинуваченого не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року відносно ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на цей вирок – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                          ОСОБА_4