Справа № 314/4777/24

Провадження № 2/314/363/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2025                                                                м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді -                Свідунович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу № 314/4777/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлівський сількомунгосп» про стягнення невиплаченої при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки та матеріальної допомоги –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки та матеріальної допомоги. В обґрунтування позову зазначив, що він з 17.11.2022 по 09.08.2024 працював на різних посадах у Комунальному підприємстві «Павлівський сількомунгосп». 09.08.2024 його було звільнено за ст. 38 КЗпП України. У день звільнення йому були нараховані та виплачені заробітна плата за 6 відпрацьованих днів та компенсація за 2 дні невикористаної щорічної відпустки, про що його було повідомлено письмово. Разом з тим, розрахунки кількості невикористаних днів основної щорічної відпустки і, як наслідок, нарахування компенсації за них були зроблені невірно, а нарахування компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення взагалі не були зроблені і, як наслідок, не виплачені.

Так, при звільненні була нарахована компенсація за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки, фактично ж позивачем не використано 4 дні щорічної основної відпустки. Таким чином, відповідач додатково мав нарахувати компенсацію за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки у сумі 903,28 грн.

Крім того, на думку позивача, компенсації підлягають і невикористані ним дня щорічної додаткової відпустки за відпрацьований період з 17.11.2023 по 09.08.2024, надання якої передбачено ст. 8 Закону України «Про відпустки» та колективними договорами на 2023 та 2024 роки, які були укладені між КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу. Фактично позивачем не використано 5 днів щорічної додаткової відпустки, тобто відповідач додатково має нарахувати компенсацію за ці дні невикористаної щорічної додаткової відпустки у сумі 2582,20 грн.

Також позивач зазначає, що у квітні 2024 року йому надавалась щорічна основна відпустка. У заяві про її надання він висловив прохання про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Таким чином, вказана матеріальна допомога повинна була бути виплачена йому ще у квітні 2024 року при наданні щорічної основної відпустки, але у зв`язку з відсутністю на той період у КП «Павлівський сількомунгосп» достатніх коштів, допомога не була виплачена. Сама виплата перенесена на невизначений час. Отже, при звільненні йому не була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 13723,37 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача не нараховані та невиплачені при звільненні компенсацію за невикористані 2 дні щорічної основної відпустки у сумі 903,28 грн, компенсацію за невикористані 5 днів щорічної додаткової відпустки у сумі 2582,20 грн, а також матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 13723,37 грн з утримання з цих сум встановлених законодавством України податків і зборів.

Ухвалою суду від 25.10.2024 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників та на підставі ст. 84 ЦПК України витребувано від Комунального підприємства «Павлівський сількомунгосп»: належним чином завірену копію колективного договору на 2023 рік, укладеного між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу; належним чином завірену копію колективного договору на 2024 рік, укладеного між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу; належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 про надання щорічної основної відпустки за 2024 рік; належним чином завірену копію наказу про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2024 рік; інформацію про те, чи надавалась ОСОБА_1 у період з 17.11.2023 по 09.08.2024 щорічна додаткова відпустка, яка передбачена п. 5.1.2 та 5.2.2 колективного договору за 2024 рік. Сторонам надано строк для надання відзиву, пояснень, відповіді на відзив та заперечень.

Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Відповідач у наданий судом строк та станом на момент розгляду справи своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному порядку також подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило, відтак відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.11.2022 працював на різних посадах у Комунальному підприємстві «Павлівський сількомунгосп».

Наказом № 09-08-к від 09.08.2024 ОСОБА_1 звільнений з посади інженера КП «Павлівський сількомунгосп» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Вказані обставини підтверджуються відомостями з трудової книжки ОСОБА_2 та копією наказу № 09-08-к від 09.08.2024.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Так, відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 09.08.2024, позивачеві виплачено заробітну плату у сумі 2454,55 грн, премію у сумі 1350,00 грн, а також компенсацію невикористаної щорічної відпустки у сумі 903,28 грн.

Згідно відомості нарахування компенсації за невикористану відпустку станом на день звільнення ОСОБА_1 не використав 2 дні щорічної відпустки. У цій відомості наведені розрахунки компенсації за невикористані 2 дні відпустки з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача, яка складає 451,64 грн.

Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує, що в день звільнення та по день подання даного позову з ним не проведено остаточного розрахунку при звільненні, оскільки розрахунки кількості невикористаних днів основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 17.11.2023 по 09.08.2024 і, як наслідок, нарахування компенсації за них були зроблені невірно, а нарахування компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за відпрацьований період з 17.11.2023 по 09.08.2024 та нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення взагалі не були зроблені і, як наслідок, не виплачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до записів трудової книжки позивача на роботу до КП «Павлівський сількомунгосп» останній був прийнятий 17.11.2022.

Як зазначає позивач, за період з 17.11.2022 по 16.11.2023 всі дні щорічної основної відпустки ним були використані. Компенсації підлягають тільки невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 17.11.2023 по 09.08.2024.

Листом Міністерства економіки України від 26.02.2024 за № 4707-05/14491-09 надано роз`яснення щодо розрахунку компенсації за невикористані відпустки. Зокрема, у цьому листі зазначено, що загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, тобто, прив`язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник. Тривалість щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна розрахувати наступним чином. Визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за робочий рік. Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді. З урахуванням правил округлення визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації. Аналогічно окремо розраховуємо періоди з початку робочого року працівника до 31.12.2023 та з 01.01.2024 по день звільнення. Звертаємо увагу, що частиною шостою статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022, у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, статті 73 Кодексу законів про працю України, якою встановлено святкові і неробочі дні. У випадку, зазначеному у зверненні, для збереження загальної кількості днів невикористаної відпустки, які підлягають оплаті, рекомендуємо порівнювати за математичною більшістю/меншістю за першою, другою чи третьою цифрою після коми та коригувати число днів у визначених розрахункових періодах шляхом додавання чи зменшення днів в кожному з них після порівняння цифр. Тобто, якщо при підрахунку днів невикористаної відпустки в періоді до 31.12.2023 отримуємо, наприклад, число 7,41 календарних дня і в періоді після 31.12.2023 – 2,40 календарних дня, а загальна кількість становить 10 календарних днів, то округлюємо дні в періоді до 31.12.2023 до 8 календарних днів і в періоді після 31.12.2023 – до 2 календарних днів. Якщо при підрахунку днів невикористаної відпустки до 31.12.2023 отримуємо число 7,50 календарних дня і після 31.12.2023 – 2,51 календарних дня, а загальна кількість становить 10 днів, то округлюємо дні в періоді до 31.12.2023 до 7 календарних днів і в періоді після 31.12.2023 – до 3 календарних днів.

На підставі вказаних роз`яснень, позивачем наведений розрахунок кількості днів щорічної основної відпустки, на які він має право за відпрацьований період з 17.11.2023 по 09.08.2024, який складає 18 днів.

Так, за період з 17.11.2023 по 31.12.2023 розрахунок кількості днів щорічної відпустки здійснюється таким чином: 24 дні основної щорічної відпустки ділиться на 365 днів (24:365=0,0677534247), далі отриманий результат множиться на 45 днів (кількість відпрацьованих календарних днів) (0,0677534247х45=2,9589). Таким чином, за вказаний період позивач, з урахуванням правил округлення, набув право на 3 дні щорічної основної відпустки.

За період з 01.01.2024 по 09.08.2024 розрахунок кількості днів щорічної відпустки здійснюється таким чином: 24 дні основної щорічної відпустки ділиться на 366 днів (24:366=0,0655737705), далі отриманий результат множиться на 222 дні (кількість відпрацьованих календарних днів) (0,0655737705х222=14,557). Таким чином, за вказаний період позивач, з урахуванням правил округлення, набув право на 15 днів щорічної основної відпустки.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками, вважає їх вірними та такими, що підлягають застосуванню у даній справі, отже, ОСОБА_1 набув право на 18 днів щорічної основної відпустки, з яких, як зазначає позивач, ним було використано 14 днів основної щорічної відпустки у квітні 2024 року, тому за наведеними розрахунками компенсації підлягає 4 дні не використаної щорічної основної відпустки.

З огляду на вказане, а також, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 84 ЦПК України, зважаючи, що відповідачем не надано витребуваних судом документів, зокрема, належним чином завіреної копії заяви ОСОБА_1 про надання щорічної основної відпустки за 2024 рік, а також належним чином завіреної копії наказу про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2024 рік, суд визнає, що позивачем було використано тільки 14 з 18 належних йому днів щорічної основної відпустки.

Таким чином, суд вважає доведеним твердження позивача про те, що компенсації при звільненні підлягає 4 дні невикористаної щорічної основної відпустки, а, оскільки при звільнення, відповідачем фактично виплачено компенсацію тільки за 2 дні невикористаної щорічної відпустки, позивачу додатково підлягає нарахуванню компенсація за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки.

Згідно відомості нарахування компенсації за невикористану відпустку станом на день звільнення розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 451,64 грн, отже, за 2 дні невикористаної щорічної основної відпустки позивачу підлягає нарахуванню та виплаті компенсація у розмірі 903,28 грн (451,64 грн х 2 = 903,28 грн).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої при звільненні компенсації за невикористані 2 дні щорічної основної відпустки у сумі 903,28 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої при звільненні компенсації за невикористані 5 днів щорічної додаткової відпустки, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України закріплено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, вказаною нормою передбачено право працівника, який звільняється, на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» до щорічних відпусток належать: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Колективним договором на 2024 рік, укладеним між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» в особі директора Завгороднього Р.М. та представником трудового колективу в особі Лужанської І.В., затвердженим загальними зборами трудового колективу КП «Павлівський сількомунгосп» (протокол № 1 від 25.01.2024), урегульовані трудові та соціально-економічні відносини між адміністрацією та працівниками вказаного підприємства.

Зокрема, відповідно до п. 5.1.2. вказаного договору, в зв`язку з особливим характером праці, режимом робочого часу та неможливістю нормування часу трудового процесу для директора, головного бухгалтера, інженера, слюсаря з виготовлення і ремонту трубопроводів, машиніста екскаватора одноковшного, контролера-касира, контролера водопровідного господарства встановлено ненормований робочий день. Працівники виконують роботу понад встановлену тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов`язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7, на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв`язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Пунктом 5.2.2. вказаного договору встановлено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці – 7 календарних днів (відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки») встановлена на підприємстві для директора, головного бухгалтера, інженера, слюсаря з виготовлення і ремонту трубопроводів, машиніста екскаватора одноковшного, контролера-касира, контролера водопровідного господарства.

Позивач зазначає, що аналогічні положення містяться і у Колективному договорі на 2023 рік, укладеному між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу.

Відповідно до записів трудової книжки позивач з 27.12.2022 призначений на посаду інженера КП «Павлівський сількомунгосп», з якої і був звільнений 09.08.2024, що підтверджується наказом про припинення трудового договору № 09-08-к від 09.08.2024.

Таким чином, відповідно до умов Колективного договору на 2024 рік, ОСОБА_1 має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів, відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки».

Як зазначає позивач, за період з 17.11.2022 по 16.11.2023 всі дні щорічної додаткової відпустки ним були використані. Компенсації підлягають тільки невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 17.11.2023 по 09.08.2024.

З огляду на вказане, а також, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 84 ЦПК України, зважаючи, що відповідачем не надано витребуваних судом документів, зокрема, належним чином завіреної копії колективного договору на 2023 рік, укладеного між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу, належним чином завіреної копії колективного договору на 2024 рік, укладеного між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу, а також інформації про те, чи надавалась ОСОБА_1 у період з 17.11.2023 по 09.08.2024 щорічна додаткова відпустка, яка передбачена п. 5.1.2 та 5.2.2 колективного договору за 2024 рік, суд визнає, що позивач не використав належну йому, відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за період з 17.11.2023 по 09.08.2024.

Гарантована працівникам з ненормованим робочим днем щорічна додаткова відпустка, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» та п. 5.2.2. колективних договорів, належить до щорічних відпусток, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки».

Системно проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та обставини справи, які підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що при звільненні позивач, який відноситься до категорії працівників з ненормованим робочим днем, мав право на отримання грошової компенсації за не використану ним за період з 17.11.2023 по 09.08.2024 додаткову відпустку, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» та п. 5.2.2. колективних договорів.

Вказане свідчить на користь висновку, що при звільненні позивача відповідач протиправно не провів з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані період з 17.11.2023 по 09.08.2024 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» та п. 5.2.2. колективних договорів календарні.

На підставі роз`яснень, викладених у листі Міністерства економіки України від 26.02.2024 за № 4707-05/14491-09, позивачем наведений розрахунок кількості днів щорічної додаткової відпустки, на які він має право за відпрацьований період з 17.11.2023 по 09.08.2024, який складає 5 днів.

Так, за період з 17.11.2023 по 31.12.2023 розрахунок кількості днів щорічної додаткової відпустки здійснюється таким чином: 7 днів щорічної додаткової відпустки ділиться на 365 днів (7:365=0,0191780822), далі отриманий результат множиться на 45 днів (кількість відпрацьованих календарних днів) (0,0191780822х45=0,863). Таким чином, за вказаний період позивач, з урахуванням правил округлення, набув право на 1 день щорічної додаткової відпустки.

За період з 01.01.2024 по 09.08.2024 розрахунок кількості днів щорічної відпустки здійснюється таким чином: 7 днів щорічної додаткової відпустки ділиться на 366 днів (7:366=0,0191256831), далі отриманий результат множиться на 222 дні (кількість відпрацьованих календарних днів) (0,0191256831х222=4,245). Таким чином, за вказаний період позивач, з урахуванням правил округлення, набув право на 4 дні щорічної додаткової відпустки.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками, вважає їх вірними та такими, що підлягають застосуванню у даній справі, отже, ОСОБА_1 набув право на 5 днів щорічної додаткової відпустки, які, як зазначає позивач, ним не було використано, а відповідачем дане твердження не спростовано, витребувані документи, зокрема, інформація про те, чи надавалась ОСОБА_1 у період з 17.11.2023 по 09.08.2024 щорічна додаткова відпустка, яка передбачена п. 5.1.2 та 5.2.2 колективного договору за 2024 рік, не надана, тому за наведеними розрахунками компенсації підлягає 5 днів не використаної щорічної додаткової відпустки.

Згідно відомості нарахування компенсації за невикористану відпустку станом на день звільнення розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 451,64 грн, отже, за 5 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки позивачу підлягає нарахуванню та виплаті компенсація у розмірі 2258,20 грн (451,64 грн х 5 = 2258,20 грн).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої при звільненні компенсації за невикористані 5 днів щорічної додаткової відпустки підлягають частковому задоволенню, оскільки при обрахунку суми компенсації позивачем була допущена помилка, отже, стягненню з відповідача підлягає компенсація у сумі 2258,20 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься і у ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону у структуру заробітної плати входить:

- основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців ;

- додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій ;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 встановлено, що матеріальна допомога, яка має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом тощо), визначається як заохочувальні та компенсаційні виплати, які є складовою фонду заробітної плати.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення як складова частина заробітної плати, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, повинна бути виплачена в день звільнення, якщо вона не була виплачена до цього.

Відповідно до п. 6.1. Колективного договору на 2024 рік, укладеного між роботодавцем КП «Павлівський сількомунгосп» та представником трудового колективу, адміністрація зобов`язується надавати матеріальну допомогу працівникам підприємства на оздоровлення при наданні чергової відпустки в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати за 6 місяців попередніх місяцю надання відпустки.

Позивач зазначає, що щорічна основна відпустка тривалістю 14 днів надана йому у квітні 2024 року. У заяві про її надання він висловив прохання про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. Таким чином, вказана матеріальна допомога повинна була бути виплачена йому ще у квітні 2024 року при наданні щорічної основної відпустки, але у зв`язку з відсутністю на той період у КП «Павлівський сількомунгосп» достатніх коштів, допомога не була виплачена. Сама виплата перенесена на невизначений час.

Разом з тим, повідомлення КП «Павлівський сількомунгосп» про нараховані та виплачені суми при звільненні від 09.08.2024 не містить інформації про нараховану, але не виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення.

З огляду на вказане, а також, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 84 ЦПК України, зважаючи, що відповідачем не надано витребуваних судом документів, зокрема, належним чином завіреної копії заяви ОСОБА_1 про надання щорічної основної відпустки за 2024 рік. а також належним чином завіреної копії наказу про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2024 рік, суд визнає, що у квітні 2024 року позивачеві у зв`язку з наданням щорічної основної відпустки тривалістю 14 днів було нараховано але не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, не нараховано та не здійснено цієї виплати і при розрахунку в день звільнення.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 6.1. Колективного договору на 2024 рік, матеріальна допомога працівникам підприємства на оздоровлення при наданні чергової відпустки виплачується в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати за 6 місяців попередніх місяцю надання відпустки.

Оскільки відпустка ОСОБА_1 була надана в квітні 2024 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати за 6 місяців, які передують місяцю надання відпустки, повинен проводитися з жовтня 2023 року по березень 2024 року включно.

Згідно відомості нарахування компенсації за невикористану відпустку протягом жовтня 2023 року – березня 2024 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата на загальну суму 82340,20 грн (жовтень 2023 року – 13444,17 грн, листопад 2023 року – 13875,00 грн, грудень 2023 року – 13171,03 грн, січень 2024 року – 13950,00 грн, лютий 2024 року – 13950,00 грн, березень 2024 року – 13950,00 грн).

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за 6 місяців, які передували місяцю надання відпустки, складає 13723,37 грн (82340,20 грн : 6 місяців = 13723,37 грн).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 13723,37 грн підлягають задоволенню.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податків та зборів до бюджетів здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового Кодексу України.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст.171 Податкового Кодексу).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне в резолютивній частині рішення зазначити що компенсація за невикористані 2 дні щорічної основної відпустки у сумі 903,28 грн, компенсація за невикористані 5 днів щорічної додаткової відпустки у сумі 2258,20 грн, а також матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 13723,37 грн підлягають стягненню за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі до суду позовної заяви, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Павлівський сількомунгосп» (код ЄДРПОУ 32355564, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Павлівське, пров. Тихий, 8) про стягнення невиплаченої при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки та матеріальної допомоги – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Павлівський сількомунгосп» на користь ОСОБА_1 не нараховані та не виплачені при звільненні компенсацію за невикористані 2 дні щорічної основної відпустки у сумі 903,28 грн, компенсацію за невикористані 5 днів щорічної додаткової відпустки у сумі 2258,20 грн, а також матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 13723,37 грн, а всього на суму 16884,85 грн, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Павлівський сількомунгосп» (код ЄДРПОУ 32355564, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Павлівське, пров. Тихий, 8) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                                Наталія Миколаївна Свідунович

02.05.2025