КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
28 березня 2012 року № 2а-1429/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі
Київської області
провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, –
ВСТАНОВИВ:
26.03.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач вказав, що тільки 23.05.2011 року ОСОБА_1, отримавши лист Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року, дізналася, що суддею Київського окружного адміністративного суду Пановою Г.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2235/11/1070 за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 166 679 гривень. Про прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.05.2010 року відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 нічого не було відомо.
Також позивач зазначив, що під час проведення перевірки та складення акту ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю не займалася та перебувала на четвертому місяці вагітності і у зв’язку з поганим самопочуттям наприкінці квітня 2010 року переїхала до батьків до міста Житомира, а вся кореспонденція, яка надходила на адресу: АДРЕСА_1 або приймалася черговими гуртожитку, або взагалі не приймалася.
З огляду на вищевказане, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано та не зазначено.
Слід звернути увагу на те, що позивачка зверталася до Київського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом 23.06.2011 року.
25.06.2011 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-2957/11/1070 позовну заяву було залишено без розгляду у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду.
Вказану ухвалу було оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року апелянту було поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2011 року.
На момент розгляду матеріалів позовної заяви відомості про скасування чи залишення в силі ухвали Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-2957/11/1070 відсутні.
Згідно із частиною першою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановлено законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані матеріали, судом встановлено, що адміністративний позов було подано без додержання вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно вимог частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30.07.2010 року.
Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшено з одного року до шести місяців.
Крім того, стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України була доповнена частиною п'ятою, якою був передбачений спеціальний скорочений строк в один місяць для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
Зазначена норма підлягала застосуванню також і щодо податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами на підставі чинного до 01.01.2011 року Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, із моменту набрання чинності змінами до Кодексу адміністративного судочинства України, внесеними Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», до 01.01.2011 року строки для звернення особи з позовом про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень становили один місяць.
Водночас 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення»цього Кодексу).
Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Таким чином, із 01.01.2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів.
Вказані законодавчі зміни зумовили також зміни строків звернення до адміністративного суду для податкових органів щодо стягнення сум податкового боргу з платників податків.
При цьому змінювалися як тривалість строків звернення до адміністративного суду, так і моменти, з якими пов'язаний початок перебігу відповідних строків.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
Якщо право на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків у період до 30.07.2010 року строк звернення становив один рік, із 30.07.2010 року по 31.12.2010 року включно, то строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред'явлено позов, - до 01.01.2011 року чи після цієї дати) становить один місяць, безвідносно до того, що з 01.01.2011 року Податковим кодексом України збільшено тривалість строку звернення до суду для оскарження рішень контролюючих органів.
Натомість, якщо право на звернення до адміністративного суду виникло починаючи з 01.01.2011 року тривалість відповідного строку становить 1095 днів.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
До внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила обчислення процесуального строку.
Відповідно до частини першої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
З поданої до суду позовної заяви вбачається, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом 06.05.2010 року, однак як зазначено у позовній заяві, позивачка фактично підприємницької діяльності не здійснювала та перебувала на четвертому місяці вагітності. Так як вагітність проходила з ускладненнями її здоров’я, що могло негативно вплинути на здоров’я її майбутньої дитини, позивачка була змушена покинути гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, та переїхати до батьків у місто Житомир. Про даний факт позивачка повідомила службових осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, які проводили перевірку. При цьому, позивачка зазначила, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.05.2010 року № 0000651701/0 та № 0000641701/0 дізналася лише 23.05.2011 року.
Водночас, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а саме особистих підписів позивачки на акті перевірки та на оскаржуваних повідомленням –рішеннях, датованих 28.04.2010 року та 11.05.2010 року відповідно, твердження про те, що вона дізналася про порушення своїх прав лише 23.05.2011 року до уваги судом не беруться.
Адміністративний позов, як зазначалось вище, поданий 26.03.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані відносини виникли між позивачем та відповідачем ще у 2010 році.
Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, заява позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню з огляду на приписи частини четвертої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, а доводи позивача про пропущення строків звернення до суду до уваги судом не приймаються, так як не вважаються поважними і не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем пропущені передбачені на момент виникнення спірних правовідносин строки звернення до суду, поважність пропуску строку не вбачається, у зв’язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без розгляду.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вона ж ОСОБА_1) понесені нею судові витрати за подачу позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду в розмірі 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок згідно квитанції № 148 від 22.03.2012 року.
3. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими документами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Шевченко А.В.