- відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України
- позивач: Янушев Едуард Миколайович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 357/6509/25
Провадження № 2-а/357/148/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Рижко Г. О. ,
при секретарі - Вангородській О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 24.04.2025 серії ЕНА 3 4571779 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі.
І. Стислий виклад позицій сторін.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з винесеною постановою не згоден, своєї вини не визнає. Факт порушення ним правил дорожнього руху, в якому його звинувачує відповідач, відсутній, сам проїзд перехрестя ні чим не зафіксований. Працівник патрульної поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи, постанова винесена з недотриманням вимог КУпАП, бо його вина не підтверджена доказами. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. На прохання позивача розглянути справу належним чином відповідач відповів відмовою, капрал поліції ОСОБА_2 відмовився навіть надавати для огляду матеріали відео фіксації порушення ПДР, що начебто вчинив позивач.
Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову. Зазначають, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», таким чином до матеріалів справи долучається відеозапис події, яка мала місце 24.04.2025. Отже, Інспектор, реалізуючи покладені на нього службові обов`язки, зокрема, щодо припинення порушень ПДР, за результатами вчиненого правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази та факт вчинення позивачем правопорушення, розглянув справу про адміністративне правопорушення, та виніс згідно норм чинного законодавства постанову, передбачену ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.05.2025 на 11:30 год., заяву про виклик свідків задоволено. Відповідачу роз`яснено право у строк впродовж десяти днів з дня отримання вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
16.05.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для направлення відзиву на позовну заяву.
16.05.2025 заяву відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 19.06.2025 на 14:30 год.
19.05.2025 в системі «Електронний суд» сформовано відзив, який зареєстровано і передано головуючому судді 20.05.2025. Одночасно з цим відзивом надійшов відео файл із записом, що став підставою для винесення постанови відносно ОСОБА_1 .
Позивач у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, заявлене клопотання про допит свідків просив відкликати, вказав, що відзив на позовну заяву отримав та ознайомився.
Представник відповідача – Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомив, проте скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось зважаючи на те, що в судове засідання учасники справи не з`явились.
Під час розгляду справи судом були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4571779 від 24.04.2025, ОСОБА_1 , 24.04.2025 о 12 год. 13 хв. 50 сек. в м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 116, керуючи т/з RSRMVD, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР – на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка ін. т/з на цій смузі та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680 грн (а.с. 7).
ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 17.11.2023 та дійсне до 17.11.2025 (а.с. 8).
На початку наданого відповідачем відеозапису 41cb6dde8c591042e6cf5c6be0c94082 портативного реєстратора патрульного поліцейського Лісовського А.О. вбачається, що працівники поліції починають спілкуватися із ОСОБА_1 та повідомляють, що причиною його зупинки стало порушення ним п. 17.1 ПДР України. Запис зроблено 24.04.2025, час початку запису: 12:15:02, кінець запису 12:21:36. В подальшому відбувається розгляд справи щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, який повністю зафіксовано на наданому відеозаписі, права особі роз`яснювались і поліцейські надавали можливість ними скористатись. Позивачу було оголошено розмір накладеного стягнення в виді штрафу 680 грн, роз`яснено порядок оскарження постанови. Оскаржувану постанову ОСОБА_1 підписав і копію документу отримав. Однак моменту самого порушення ОСОБА_1 п. 17.1 ПДР України відеозапис не містить.
V. Норми права, які застосував суд.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно пункту 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 17.1 ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
У відповідності до п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги та характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Дорожній знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів». Дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів.
Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Як констатував Верховний суд у своєму рішенні (справа №133/532/17 від 24.09.2020) за приписами Закону України «Про дорожній рух» дорожні знаки встановлюються відповідно до Правил дорожнього руху та повинні відповідати проекту та схемі організації дорожнього руху, які погоджені із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало недотримання позивачем вимог дорожнього знаку 5.11 та порушення вимог п. 17.1 ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 122 КУпАП.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього рух.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року в справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Під час розгляду справи факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення повністю спростовується зібраними у справі доказами. Зокрема, наданий стороною відповідача відеозапис не містить моменту порушення ОСОБА_1 п. 17.1 ПДР України, а лише підтверджує розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача. З самого початку відеозапису вбачається, що працівники поліції починають спілкуватись із ОСОБА_1 та повідомляють, що причиною його зупинки стало порушення ним п. 17.1 ПДР України. Однак моменту самого порушення позивачем п. 17.1 ПДР України, відеозапис не містить.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано. Єдиним доказом є сама оскаржувана постанова по справі, яка є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Зазначені правові позиції викладені у постановах № 524/5536/17 від 15.11.2018, №338/855/17 від 26.04.2018, № 338/1/17 від 26.04.2018 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Більше того, згідно норми прямої дії ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться саме на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 4571779 від 24.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вулиця Федора Ернста, будинок 3, місто Київ, 03048.
СуддяГ. О. Рижко
- Номер: 2-а/357/148/25
- Опис: про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 24.04.2025 серії ЕНА № 4571779 щодо Янушева Е.М. ч. 3 ст. 122 КУпАП
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 357/6509/25
- Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Рижко Г.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.05.2025
- Дата етапу: 05.05.2025
- Номер: 2-а/357/148/25
- Опис: про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 24.04.2025 серії ЕНА № 4571779 щодо Янушева Е.М. ч. 3 ст. 122 КУпАП
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 357/6509/25
- Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Рижко Г.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.05.2025
- Дата етапу: 07.05.2025
- Номер: 2-а/357/148/25
- Опис: про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 24.04.2025 серії ЕНА № 4571779 щодо Янушева Е.М. ч. 3 ст. 122 КУпАП
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 357/6509/25
- Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Рижко Г.О.
- Результати справи: заяву задоволено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.05.2025
- Дата етапу: 19.06.2025