УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/11093/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-1670/11093/11
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області
до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області
про скасування постанов,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов про накладення штрафу від 25.11.2011 року, про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.11.2011 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25.11.2011 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-1670/11093/11 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2011р, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, які надійшли до суду.
Ураховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача та представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, виходив з того, що справа предметно підсудна Кременчуцькому районному суду Полтавської області.
Відповідно ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Частиною першої статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Разом із тим, Законом України "Про виконавче провадження" встановлено порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач оскаржує постанови від 25 листопада 2011 року ВП № 27933382 Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про накладення штрафу, про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Постанови прийняті державним виконавцем у виконавчому провадженні, яке відкрито за виконавчим листом від 20.07.2011 виданим Кременчуцьким районним судом Полтавської області по справі № 2а-2313/11.
Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що виконання судового рішення є заключною стадією судочинства, в якій реалізується підтверджене судом право стягувача,
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти господарювання.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником е фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Відтак, колегія суддів відзначає, що позивач є стороною виконавчого провадження, оскільки на нього судовим рішенням покладено обов'язок вчинити певні дії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вказану справу належить розглядати в Кременчуцькому районному суді Полтавської області за приписами частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
При вирішенні конкуренції між положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.
Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України пунктом 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі № 4-зп (права про набуття чинності Конституцією України) дав наступне роз'яснення: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Таким чином, виходячи із висновків Конституційного Суду України викладених у рішенні від 03 жовтня 1997 року у справі № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних спірних правовідносин належить застосовувати Закон України "Про виконавче провадження", оскільки він був прийнятий пізніше Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що дана справа не підсудна Полтавському окружному адміністративному суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2011р. по справі № 2а-1670/11093/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Бершов Г.Є.
Судді(підпис)
(підпис)Русанова В.Б.
Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.