ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 рокуСправа №160/10373/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді                                        Ніколайчук С.В. 

розглянув в   порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом    ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1А, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

09 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру оцінювання функціонального стану особи, в якій просить:

- визнати протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦО-9818 від 18.02.2025 Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної команди;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи повторно розглянути скаргу від 03.01.2025 (вх. № Т-1-1 -25) в очній формі, з проведенням додаткових медичних обстежень;

-          зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи постанови нове рішення, яким встановити відсоток втрати професійної працездатності з урахуванням захворювань та діагнозів за сукупністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що не погоджуючись з рішенням прийняттям МСЕК № 3 позивач звернувся  з заявою до КП «Регіональний медичний центр родинного  здоров`я» ДОР, проте відповіді не отримав, тому звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 14 квітня 2025 року   суд відкрив провадження у справі  в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 09 серпня 2021 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст.  124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України  суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання  ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6  ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином що підтверджується копією паспорта   НОМЕР_2 .

Позивач призваний до проходження військової служби, на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 призваний на військову службу під час мобілізації 22.12.2023, що підтверджується копією військового квитка  серії НОМЕР_3 .

В позовній заяві позивач зазначає, що за час проходження військової служби, мій стан здоров`я суттєво погіршився. Через постійне носіння бронежилета, іншої військової амуніції, та фізичні навантаження я почав відчувати фізичну біль в колінах, спині, шийному відділі хребта, у попереку та лівій нозі, швидку втому, часті головні болі, біль в серці, повишення тиску.

В проміжок часу з 27.02.2024 по 08.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» з діагнозом - цервікоторакалгія на фоні ОХЗ шийного відділу хребта, грижі С5-С6 та С6-С7 на 2,5мм, ОХЗ грудного відділу хребта, спондильоз, спондилоартроз, сколіоз, ОХЗ поперекового відділу хребта, грижі дисків L3- L4, L4,5 мм, L4- L5-6,5 мм, протрузії дисків L3-4-5-S1. Рецидивуюча течія, стадія нестійкої ремісії, легкий больовий синдром, без порушення статико-динамічної функції хребта, що підтверджується копією виписки із медичної карти  стаціонарного хворого № 2072/211.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.08.2024 в позивача наявні такі хвороби: хронічна вертеброгенна білатеральна люмбоішиалгія стадія затягнувшогося загострення з помірним больовим, м`язово-тонічним, на фоні остеохондрозу поперекового відділу хребта з протрузіями дисків L3 - S1, початкових ознак спондильоза, спондилоартроза, косто-вертебрального і ілеосакрального артроза. Порушення статико-динамічної функції хребта. Хронічна дискогенна радикулопатія L5 - S1 зліва, стаціонарний перебіг, стадія загострення, стійкого вираженого больового, м`язово-тонічного, корінцевого синдромів, на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта, грижі диска L5-S1, протрузії дисків L3-S1. Гіпертонічна хвороба II ст стадії. Ступінь АГ 2. Ступінь ризику - II (помірний). ІХС: кардіосклероз атеросклеротичний. Стенокардія напруження. І-ІІ ФК. СН 0. Астено-невротичний синдром. Викривлення носової перетинки. Ангіопатія судин сітківки по гіпертонічному типу. Копія виписки наявна в матеріалах справи.

Надалі позивач  пройшов військово-лікарську комісію для встановлення ступеня придатності до військової служби та довідкою від 287 с/НГУ Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» за наявності вище перелічених хвороб на підставі статті 23в, 396, 61 в, 64в та графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві встановлено: Придатний до військової служби у військових частинах  забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах , закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики , зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Відповідно до направлення від 25.09.2024 № 6/36/101-561 командир Військової частини НОМЕР_4 НГУ позивача  направлено на медичний огляд з метою проведення обстеження на предмет визначення наявності ознак інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від захворювань та травм отриманих в період проходження служби в Національній гвардії України.

Згідно із довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 031643 від 19.12.2024  позивачу встановлено 25 % (двадцять пять) втрати професійної працездатності.

Не погоджуючись з рішенням прийнятим МСЕК № 3, позивач 03.01.2025  звернувся із заявою до КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР, яку було зареєстровано за вх. № Т-1-1-25.

З відповіді КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» ДОР від 06.01.2025 вих. № 33 позивачу стало відомо, що справу з актом огляду МСЕК № 3 № 2907 від 19.12.2025 передано до ДУ ТМО МВС України по Дніпропетровській області для подальшого скерування до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до витягу з рішення  експертної команди з оцінювання  повсякденного функціонування  особи Центру оцінювання  функціонального стану особи  за результатами  розгляду скарги  на рішення експертної команди  з оцінювання  повсякденного функціонування  особи або рішення медико-соціальної експерної комісії від 18.02.2025, зокрема встановлено:

-          обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги - анатомо- функціональні порушення не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. Відповідає встановленню 25% втрати професійної працездатності, Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Попереднє рішення МСЕК вірне. Підстава: «Положення про медико- соціальну експертизу» і «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затверджені постановою Кабміна України № 1317 від 03.12.2009, «Інструкція про встановлення груп інвалідності» затверджена наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011.

Позивач не погоджується з рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону №875-ХІІ передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю (частина друга статті 6 Закону №875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності (абзац восьмий частини першої статті 1 Закону №2961-IV).

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (частина третя статті 7 Закону № 2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 17 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 10 Положення №1317 залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 17 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

У пункті 19 Положення №1317 закріплено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення №1317).

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

При цьому суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що у цій справі у суду відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК. Разом із тим, позивач не оскаржує процедуру прийняття відповідачем відповідного висновку (акту та довідки), а суд в рамках розгляду цієї справи не встановив порушення відповідачем процедури прийняття висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст.9,  72-77,  90,  132,  139,  246,  297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1А, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.В. Ніколайчук