ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 320/32135/23

адміністративне провадження № К/990/40180/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя Горобцова Я.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Грибан І.О., Костюк Л.О.) у справі № 320/32135/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВ

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.03.2005 по 28.01.2021 із застосуванням коефіцієнтів за 2005 рік - 3,84142; за 2006 рік - 1,36730; за 2007 рік - 1,29184; за 2008 рік - 1,29732; за 2009 рік - 1,33696; за 2010 рік - 1,05507; за 2011 рік - 1,17489; за 2012 рік - 1,17590; за 2013 рік - 1,14909; за 2014 рік - 1,07919; за 2015 рік - 1,06584; за 2016 рік - 1,20527; за 2017 рік - 1,23555; за 2018 рік - 1,37070; за 2019 рік - 1,24787; за 2020 рік - 1,18413, які встановлені рішенням суду по справі № 640/7168/20;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести розрахунок та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат з 01.03.2005 по 28.01.2021 із застосуванням коефіцієнтів за 2005 рік - 3,84142; за 2006 рік - 1,36730; за 2007 рік - 1,29184; за 2008 рік - 1,29732; за 2009 рік - 1,33696; за 2010 рік - 1,05507; за 2011 рік - 1,17489; за 2012 рік - 1,17590; за 2013 рік - 1,14909; за 2014 рік - 1,07919; за 2015 рік - 1,06584; за 2016 рік - 1,20527; за 2017 рік - 1,23555; за 2018 рік - 1,37070; за 2019 рік - 1,24787; за 2020 рік - 1,18413, які встановлені рішенням суду по справі № 640/7168/20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/32135/23.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року залишено без змін.

21 жовтня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило (копію ухвали доставлено до електронного кабінету 18 листопада 2024 року), що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду з тим самим предметом і підставами позову та до того самого відповідача.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наполягає на тому, що предмети позовів та підстави звернення до суду у справах № 640/7168/20 та № 320/32135/23 не є тотожними через те, що оскаржуються різні рішення відповідача; є розбіжність з якого часу робити перерахунок пенсії; в провадженні № 320/32135/23 є додаткова вимога про отримання компенсації за недотриману пенсію у зв`язку із не проведенням перерахунку з 01 березня 2005 року.

Також вважає недоречним покликання суду апеляційної інстанції на статтю 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), беручи до уваги, що рішення суду у справі № 640/7168/20 було виконано, проте з моменту набрання ним законної сили, оскільки у резолютивний частині рішення не було зазначено з якого часу здійснювати перерахунок.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Колегія суддів наголошує, що за приписами частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Своєю чергою, стаття 160 КАС України визначає обов`язок позивача зазначити предмет спору та зміст позовних вимог.

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

Так, позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Своєю чергою, основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Відповідно до усталеної судової практики, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Водночас підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 640/7168/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів за 2005 рік - 3,84142; за 2006 рік - 1,36730; за 2007 рік - 1,29184; за 2008 рік - 1,29732; за 2009 рік - 1,33696; за 2010 рік - 1,05507; за 2011 рік - 1,17489; за 2012 рік - 1,17590; за 2013 рік - 1,14909; за 2014 рік - 1,07919; за 2015 рік - 1,06584; за 2016 рік - 1,20527; за 2017 рік - 1,23555; за 2018 рік - 1,37070; за 2019 рік - 1,24787; за 2020 рік - 1,18413.

Судом першої інстанції зауважено про зазначення у мотивувальній частині вказаного рішення, що судом встановлено протиправність не здійснення відповідачем перерахунку пенсії за вислугу років позивача з 2005 року.

Тобто, в межах справи № 640/7168/20 вирішувалось питання щодо періоду перерахунку пенсії за минулий час.

27 травня 2021 року відповідач подав до суду першої інстанції звіт про повне виконання рішення суду, в якому зазначив, що управління здійснило перерахунок пенсії за вислугу років позивачу за вищезазначеними коефіцієнтами, але лише з дати набрання рішенням суду законної сили - 28 січня 2021 року.

Позивач також зазначив, що для відновлення порушеного права він звернувся до відповідача із заявою про належне виконання рішення суду, у той же час, відповідач у відповідь на заяву зазначив, що оскільки в рішенні не було зазначено дати, з якої необхідно провести перерахунок пенсії за вислугу років із застосуванням коефіцієнтів за 2005-2021, перерахунок проведено з 28 січня 2021 року (з дати набрання рішенням законної сили).

Вказуючи на порушення його права на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20, від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21, від 14 серпня 2023 року у справі № 480/279/21, від 08 вересня 2023 року у справі №640/21223/20 та від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 520/7983/21, аналізуючи положення статті 129-1 Конституції України у взаємозв`язку із статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Судом апеляційної інстанції слушно зауважено, що заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії. У той же час, питання щодо належного чи неналежного виконання судового рішення, має вирішуватися у передбаченому процесуальним законом порядку.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів констатує, що виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду у справі № 640/7168/20 на власний розсуд, без урахування правової оцінки та висновків суду щодо строків виплати пенсії за минулий період, не свідчить про виникнення нового спору між тотожними сторонами.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.

Наведені скаржником в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 320/32135/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

А.А. Єзеров