КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2012 року місто Київ № 2а-786/12/1070
18.43
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: - Ющенко О.В.,
відповідача: - Котовський І.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке»
простягнення заборгованості, –
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке»про стягнення заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі по виплаті пільгових пенсій у сумі 2 598 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) гривень 95 копійок, в тому числі за грудень 2011 року –1305 (одну тисячу триста п’ять) гривень 02 копійки та січень 2012 року –1293 (одну тисячу двісті дев’яносто три) гривні 03 копійки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Посилаючись на частину 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року відкрито провадження у справі. 15.02.2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.02.2012 року.
29.02.2012 року у зв’язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 20.03.2012 року.
20.03.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача надав суду клопотання, яким підтвердив, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутній спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відсутнє рішення цих органів з такого спору. Також було надано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СТОВ «Прип’ять», правонаступником якого є відповідач та копію довідки, в якій зазначено про факт реорганізації підприємства.
Вищевказане клопотання та додаткові докази досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов з додатками, копію витягу з протоколу загальних зборів СТО «Рудницьке»№ 3 від 20.11.2003 року, що також було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
У зв’язку із отриманням додаткових доказів по справі в судовому засіданні 20.03.2012 року було оголошено перерву до 22.03.2012 року.
В призначений день та час до суду з’явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові доповнення до адміністративного позову з доказами на їх обґрунтування, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 00849468. Як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області.
З довідок СТОВ «Рудницьке»від 11.05.2010 року та 27 червня 2007 року, виданих громадянину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається наступне.
У зв’язку з приватизацією р-п «Прип’ятський»Баришівського району Київської області 09.12.1995 року був перейменований в КСП «Прип’ять»Баришівського району Київської області, відповідно до рішення загальних зборів згідно протоколу № 1 від 09.12.1995 року.
01.06.1998 року у зв’язку з реорганізацією КСП «Прип’ять»Баришівського району Київської області був перейменований в ТОВ «Прип’ять»Баришівського району Київської області згідно розпорядження № 16 від 01.06.1998 року.
07.03.2002 року у зв’язку з реорганізацією ТОВ «Прип’ять»Баришівського району Київської області перейменовано в СТОВ «Рудницьке»Баришівського району Київської області, відповідно до наказу № 2-к від 07.03.2002 року.
Щодо встановлення факту правонаступництва СТОВ «Рудницьке»зі СТОВ «Прип’ять»слід зазначити наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 року № 499), у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Так, у СТОВ «Рудницьке»залишився ідентифікаційний код СТОВ «Прип’ять», отже СТОВ «Рудницьке»є правонаступником.
Згідно наказу Фонду державного майна України від 18.12.2007 року № 1972 «Про забезпечення правонаступництва за зобов'язаннями державних підприємств та господарських товариств перед Пенсійним фондом України»у пункті 2.5 зазначено: «у разі перетворення державного підприємства або господарського товариства в інший суб'єкт господарювання, до новоствореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права та обов'язки, в тому числі щодо сплати недоїмки та відшкодування пільгових пенсій, державного підприємства або господарського товариства».
Також відповідно до листа Пенсійного фонду України «Щодо відшкодування фактичних витрат на доставку пенсій»№ 04/6525-04/17 від 23.10.2002 року: відповідно до пункту 7 статті 34 Закону України від 27.03.1991 року № 887-ХІІ «Про підприємства в Україні», при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства, а в разі його поділу - до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
Згідно з пунктом 7.2 розділу 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 року № 16-6 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 року за № 998/6189, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених втрат Пенсійного фонду України вносять правонаступники.
При призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, особисто були надані та підписані уточнюючі довідки, що дають право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, в яких зазначено, що 07.03.2002 року в зв'язку з реорганізацією ТОВ «Прип'ять»Баришівського району Київської області перейменовано в СТОВ «Рудницьке»Баришівського району Київської області, про що зазначалося вище. На основі наданих довідок і була призначена пенсія за Списком №2 вищезазначеним пенсіонерам.
Так як відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції, затвердженої постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Уразі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Реорганізація підприємства СТОВ «Прип'ять», як зазначив відповідач, здійснювалась шляхом поділу. У Господарському Кодексі України поняття поділ визначене як вид реорганізації підприємства, при якому всі майнові права та зобов'язання переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, утворених унаслідок поділу.
Згідно пунктом 9 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2011 року № 63, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 306/5497, - при поділі КСП на декілька юридичних осіб до кожної з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки КСП, що реорганізується.
Згідно пунктом 17 Порядку № 63, обсяг правонаступництва визначається за передавальним (розподільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника розподільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП. Згідно пункту 18 Порядку, до статутних фондів підприємств-правонаступників КСП передається майно лише в частині, вартість якої дорівнює сукупній вартості майнових паїв членів КСП –засновників такої юридичної особи-правонаступника.
Згідно Установчого договору СТОВ «Рудницьке», зареєстрованого Баришівською РДА Київської області 07.03.2002 року, відповідно до пункту 1.3 –Товариство створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прип’ять»села Рудницьке Баришівського району Київської області (банківські реквізити СТОВ «Прип’ять»: р/р № 26005819 в АППБ «
Аваль»м. Бровари, МФО 321615, код 00849468).
Зі Статуту СТОВ «Рудницьке», зареєстрованого Баришівською РДА Київської області у 2002 році, а саме з пункту 2.1 вбачається, що Товариство є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України і набув прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації і є правонаступником СТОВ «Прип’ять»в частині отриманого майна для розрахунку з кредиторами.
Так як згідно Статуту СТОВ «Рудницьке»є правонаступником СТОВ «Прип'ять»в частині отриманого майна для розрахунку з кредиторами, а Пенсійний фонд на той час входив до кредиторів СТОВ «Прип'ять», таким чином суд вважає, що СТОВ «Рудницьке»є правонаступником і в частині відшкодування пільгових пенсій.
З матеріалів справи встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2011 року в сумі 1 305, 02 гривень та січень 2012 року в сумі 1 293, 93 гривень, що в сукупності складає 2 598, 95 гривень.
Згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню за грудень 2011 року становить 1 305, 02 гривень.
Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню з 2012 року становить 1 293, 93 гривень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Страхові внески, згідно зі статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»–це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б»-«з»цієї статті. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України»від 17.02.2000 року порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 року, яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.
Відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (підпункти 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 року зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).
Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції, Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Абзац 5 пункту 2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, який з 01.01.2006 року стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «б»-«е»та «ж»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (пунктів 1, 2) Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.
Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Так, підприємство отримало від Управління Пенсійного фонду розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов’язковими для виконання, оскільки розрахунок відповідач не оскаржив, а тому він є обов'язковим для виконання, тобто підлягає сплаті в розмірі 2 598, 95 гривень.
Згідно з пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, загальна сума боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2011 року складає 1 305, 02 гривень та за січень 2012 року, складає 1 293, 93 гривень, що в сукупності становить 2 598, 95 гривень. На день розгляду справи вищевказана заборгованість відповідачем не погашена.
Доводи представника відповідача, що відповідач не є правонаступником СТОВ «Прип’ять»судом не приймаються до уваги, з огляду на їх спростування на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рудницьке» на користь управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі заборгованість по виплаті пільгових пенсій у сумі 2 598 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) гривень 95 копійок, в тому числі за грудень 2011 року – 1305 (одну тисячу триста п’ять) гривень 02 копійки та січень 2012 року – 1293 (одну тисячу двісті дев’яносто три) гривні 03 копійки.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 березня 2012 р.