АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 11/2690/ 85/2011
Категорія КК: ч. 1 ст. 115
Головуючий у першій інстанції Котович О.Л.
Доповідач Корнієнко Т.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді – Британчука В.В.,
суддів - Корнієнко Т.Ю., Жук О.В.,
за участю прокурора - Карпука Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Новоград - Волинський Житомирської обл., громадянку України, яка не працює, зареєстрована в АДРЕСА_2, проживала в АДРЕСА_1, раніше судима 02 листопада 2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 302 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 1 рік на підставі ст.75 КК України,
- засуджено за ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 02.11.2009 року і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків – 8 років позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, засуджена ОСОБА_2 вчинила закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_3 за наступних обставин.
09.03.2010 року приблизно о 14 год. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистої неприязні, з метою позбавлення життя нанесла ОСОБА_3 удар клинком ножа в груди, заподіявши небезпечне для життя тяжке тілесне ушкодження – проникаюче колото - різане поранення грудної клітини та серця з пошкодженням підшкірно - жирової клітковини, міжреберних м’язів, пристінкової плеври, серцевої сумки, правого шлуночка серця та крововиливом у ліву плевральну порожнину і серцеву сумку. Вчинені з прямим умислом усі дії, які ОСОБА_2 вважала необхідними для доведення злочину до кінця і які були безпосередньо спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_3, не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3 своєчасно була надана медична допомога.
В апеляції засуджена ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду змінити та пом’якшити призначене їй покарання, враховуючи її щире каяття та неправомірну поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню нею злочину.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Фактичні обставини справи і кваліфікація дій засудженої не оскаржені в апеляції, тому у відповідності до ст. 365 КК України висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення злочину не перевіряється.
Дії засудженої ОСОБА_2 за ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України кваліфіковані вірно.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, дані про особу засудженої, яка не працює, характеризується задовільно, наявність обставин, які обтяжують покарання – рецидив злочину і вчинення злочину в стані сп’яніння, та відсутність пом’якшуючих покарання обставин.
Судом в повній мірі досліджені взаємовідносини між підсудною і потерпілим, поведінка потерпілого, яка передувала скоєнню щодо нього злочину підсудною, і судом не встановлено протизаконного насильства або тяжкої образи на адресу ОСОБА_2 зі сторони потерпілого, які могли б викликати у неї стан сильного душевного хвилювання. Думка потерпілого про міру покарання, яке як він просив, не повинно бути суворим, також врахована судом при призначенні їй покарання.
Тобто при призначенні покарання суд врахував всі обставини справи, в тому числі ті, на які засуджена посилається в апеляції, і призначив їй покарання у близькому до мінімального розмірі, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України.
З урахуванням даних про особу засудженої ОСОБА_2, яка, маючи не зняту та непогашену судимість, вчинила новий особливо тяжкий злочин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства та прийняв справедливе рішення про призначення їй покарання у виді позбавлення волі, яке відповідає вимогам статті 65 КК України та є законним.
Каяття засудженої, на яке вона посилається в апеляції, не є безумовною підставою для пом’якшення їй покарання за наявності кількох обставин, що обтяжують покарання.
Оскільки ОСОБА_2 вчинила новий злочин в період іспитового строку за попереднім вироком, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднав невідбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 02.11.2009 року.
З огляду на викладене, призначене засудженій покарання не може бути визнано надто суворим, підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання колегія суддів не вбачає, а тому апеляція засудженої задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 – залишити без зміни , а апеляцію засудженої – без задоволення.
СУДДІ:
Британчук В.В. Корнієнко Т.Ю. Жук О.В.