КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2011 року 2а-10008/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання –Пономаренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»
до
за участіКиївської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві та Головного управління Державного казначейства України в Київській області
прокуратури Київської області
провизнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ Діана-Київ” звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці, Головного Управління Державного казначейства України в м. Києва та Головного управління Державного казначейства України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів та про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів, на думку позивача, порушують його права як платника податків та не відповідають вимогам закону з огляду на те, що митним органом незаконно прийняті рішення про визначення митної вартості товарів та неправомірно нараховані митні платежі. Неправомірні дії відповідача, на думку позивача, полягали в тому, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень не було враховано надані позивачем документи і помилково зроблено висновок про те, що позивач є представником іноземної фірми на території України і вони є взаємопов’язаними особами, також під час прийняття рішення не було застосовано метод № 1 визначення митної вартості товарів. Крім того, дії відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень протиправні тому, що посадові особи митниці при прийнятті рішень керувалися іншими вимогами, ніж ті, що містяться в Митному кодексі України та Постанові КМУ №1766.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Заперечення аргументував тим, що посадові особи Київської обласної митниці діяли в межах та у спосіб передбачений Конституцією України та чинним законодавством України. Крім того, у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. Витребовувані митним органом документи позивач не надав, що підтверджується записами на деклараціях митної вартості.
Представники Головного управління Державного казначейства України в м. Києві та Головного управління Державного казначейства України в Київській області, надали суду заперечення проти позовних вимог, в яких просили відмовити в задоволенні позову, в судове засідання не з'явились, звернулись до суду із завами про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.
На підставі статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України від Прокуратури Київської області до суду надійшло повідомлення про вступ прокурора в дану справу.
Прокурор підтримав заперечення відповідачів на позовну заяву та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору поставки №2 від 02.02.2000 року укладеного Позивачем з фірмою " KATEPAL OY." FIN-37501 LEMPAALA P.O. BOX 33 Фінляндія до митного оформлення згідно вантажних митних декларацій від 19.07.2010 № 125000024/0/158118, від 22.07.2010 №125000024/2010/158217, від 20.07.2010 №125000024/2010/158139, від 23.07.2010 №125000024/2010/158219, від 22.07.2010 №125000024/2010/158232, від 20.07.2010 №125000024/2010/158140, від 20.07.2010 №125000024/2010/158141, від 27.07.2010 №125000024/2010/158309, від 23.07.2010 №125000024/2010/158218, від 26.07.2010 №125000024/2010/158313, від 27.07.2010 №125000024/2010/158310, від 27.07.2010 №125000024/2010/158311, від 20.07.2010 №125000024/2010/158138, від 27.07.2010 №125000024/2010/158385, від 19.07.2010 №125000024/2010/158119, від 19.07.2010 №125000024/2010/158117, був заявлений в режимі імпорт - 40 товар «погонна бітумна плитка»при цьому надавши документи необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД. Документи для здійснення митного оформлення подавались особою уповноваженою на декларування ОСОБА_1
З метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів заявлених декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації” зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 (далі –Порядок № 314), а саме пункту 26 цього Порядку, посадовою особою відділу митного оформлення № 7 було направлені запити від 20.07.2010р. № 158118, від 23.07.2010р. № 158217, 21.07.2010р. №158139, 23.07.2010р. № 158219, від 23.07.2010р. № 158232, від 21.07.2010р. № 158140, від 21.07.2010р. №158141, від 27.07.2010р. № 158309, від 23.07.2010р. № 158218, від 27.07.2010р. №158313, від 27.07.2010р. № 158310, від 27.07.2010р. № 158311, від 21.07.2010р. № 158138, від 28.07.2010р. №125000024/2010/158385, від 20.07.2010р. № 158119, від 20.07.2010р. №158117, до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.
У зв’язку з відсутністю достатньої інформації для визначення рівня митної вартості, при розгляді запитів відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.
За результатами розгляду запитів, враховуючи приписи Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 (надалі - Порядок декларування митної вартості товарів), посадовою особою було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища поставленням підпису (т.1 а.с. 51-100).
Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотньому боці на деклараціях митної вартості ДМВ-1 від 19.07.2010 № 125000024/0/158118, від 22.07.2010 №125000024/2010/158217, від 20.07.2010 № 125000024/2010/158139, від 23.07.2010 №125000024/2010/158219, від 22.07.2010 №125000024/2010/158232, від 20.07.2010 №125000024/2010/158140, від 20.07.2010 № 125000024/2010/158141, від 27.07.2010 №125000024/2010/158309, від 23.07.2010 №125000024/2010/158218, від 26.07.2010 №125000024/2010/158313, від 27.07.2010 №125000024/2010/158310, від 27.07.2010 №125000024/2010/158311, від 20.07.2010 № 125000024/2010/158138, від 27.07.2010 №125000024/2010/158385, від 19.07.2010 № 125000024/2010/158119, від 19.07.2010 №125000024/2010/158117 та з ними ознайомлено особу уповноважену на декларування. Особа уповноважена на декларування ОСОБА_1 на всіх деклараціях митної вартості вчинив записи «додаткові документи на даний час надати не має можливості».
Визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України визначені у розділі ХІ Митного кодексу України (надалі –МК України).
Відповідно до статті 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
При цьому, положеннями статті 264 МК України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов’язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.
Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов’язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.
В силу положень статті 265 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товарів.
Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачено або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином корегувати заявлену митну вартість товарів.
Як зазначено відповідачем, під час здійснення контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, які переміщувалися ним через митний кордон України на підставі вантажних митних декларацій від 19.07.2010 №125000024/0/158118, від 22.07.2010 №125000024/2010/158217, від 20.07.2010 №125000024/2010/158139, від 23.07.2010 №125000024/2010/158219, від 22.07.2010 №125000024/2010/158232, від 20.07.2010 №125000024/2010/158140, від 20.07.2010 №125000024/2010/158141, від 27.07.2010 №125000024/2010/158309, від 23.07.2010 №125000024/2010/158218, від 26.07.2010 №125000024/2010/158313, від 27.07.2010 №125000024/2010/158310, від 27.07.2010 №125000024/2010/158311, від 20.07.2010 №125000024/2010/158138, від 27.07.2010 №125000024/2010/158385, від 19.07.2010 №125000024/2010/158119, від 19.07.2010 №125000024/2010/158117, а саме вартості товару –погонна бітумна плитка, є розбіжності, тому митниці необхідно було дослідити втирібувані нею додаткові документи, які позивач відмовився надати.
З наданих позивачем матеріалів справи вбачається, що позивач та інша сторона договору є взаємозалежними особами. Відповідний факт підтверджується з відомостями зазначеними у витягу з Інтернет сторінки позивача та його контрагента, сертифікатом офіційного дистриб’ютора KATEPAL, листом митної адміністрації Республіки Фінляндія та договором на транспортно-експидеційне обслуговування товарів, що подавався позивачем до відповідача 1 для здійснення митного оформлення товарів.
Також до матеріалів митного оформлення позивачем було надано сертифікат офіційного дистриб’ютора KATEPAL. У відповідному сертифікаті чітко зазначено зокрема, що Позивач уповноважений: на продаж продукції KATEPAL OY; надання гарантії на продукцію KATEPAL OY від імені і на умовах компанії KATEPAL OY; присвоєння дилерам статусу офіційного дилера продукції компанії KATEPAL OY / т.1 л.с.181/.
Дана обставина підтверджує, що Позивач і компанія KATEPAL OY є партнерами у спільній підприємницькій діяльності.
Отже, відповідно до ст. 267 МК України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб’ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов’язаними для цілей цього Кодексу. При продажу товарів між пов’язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними або майже в той же час:
1) вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 271 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 272 цього Кодексу.
Однак, позивачем було заявлено в деклараціях митної вартості, що сторони контракту не є взаємозалежними особами.
В свою чергу, факт взаємозалежності підтверджується сертифікатом офіційного дистриб’ютора KATEPAL, витягом з офіційної Інтернет сторінки KATEPAL та Інтернет сторінки Позивача.
Зважаючи на відповідне згідно п.9 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов’язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:
- бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу продавця;
- довідку про відсутність у покупця фінансових зобов’язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів;
- бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;
- довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Такі документи не були надані до митного оформлення під час подання вантажної митної декларації.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант, відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Такий запис було зроблено декларантом позивача на зазначених вище ВМД.
З огляду на положення частини другої статті 265 МК України, пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, Київської обласною митницею шляхом вчинення записів про необхідність подання документів на деклараціях митної вартості (зворотний бік) було витребувано зазначений перелік документів.
Відповідач зазначив, що особа уповноважена на декларування ОСОБА_1 не скористалася правом підтвердження заявленої митної вартості товарів та не надав витребувані документи, про що зробив відповідний напис на поданих ним ВМД.
З приводу твердження позивача, що ним було надано всі витребувані документи митному органу, суд звертає увагу, на те, що такі документи були надані лише частково, що позбавило митний орган можливості застосування методу 1 ст. 267 МК України.
Крім того, що висновок Торгівельно-промислової палати був ухвалений без врахування вимог щодо оцінки майнових прав та майна згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.
Згідно Національного стандарту № 1 має бути застосовано під час дослідження витратний, дохідний та порівняльні методи оцінки майна та майнових прав.
Отже, висновок Торгівельно-промислової палати не може бути застосований у зв’язку з недотриманням зазначених вимог законодавства.
Тому, суд приймає до уваги те, що такі документи (відомості про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов’язані між собою) не були надані позивачем до митного оформлення під час подання вантажної митної декларації і таким чином позивач не довів задекларовану митну вартість товару.
Також, відповідачем 1 було звернуто увагу суду на неточності, зазначені в товаросупровідних документах, а саме: до матеріалів митного оформлення Позивачем було надано лише договір на транспортно–експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом, однак позивачем не було надано договору на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів водним транспортом, оскільки поставка товарів здійснювалась як водним транспортом так і автомобільним.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»істотними умовами договору транспортного експедирування є зокрема розмір плати експедитору.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.
Враховуючи відповідні вимоги Закону України Позивач зобов'язаний був здійснити оплату за перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України на підставі документів (рахунків, накладних, тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 документами, які підтверджують транспортні витрати, які відповідно до МК України включаються до ціни товару, декларант зобов’язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
- або рахунок-фактуру від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;
- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
- або калькуляцію транспортних витрат.
Однак, до митного оформлення не було надано документи, що підтверджують вартість перевезення товарів водним транспортом. Таким чином, транспортні витрати, які включаються до митної вартості є сумнівними.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач не виконав вимогу у наданні в повному обсязі митному органу як обов’язкових так і додаткових документів та подав до митного органу неправдиві відомості щодо факту взаємозалежності осіб.
Щодо правомірності застосування митним органом резервного методу під час визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються статтями 266 –273 МК України.
Так із змісту частин 1-5 статті 266 МК України убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних ) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З огляду на те, що позивач не заперечував в судовому засіданні, що вимога митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів виконано не в повному обсязі, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (метод 1) згідно ст. 267 МК України.
У зв’язку з тим, що у митного органу була відсутня інформація митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в ціновій базі ДМСУ методи 2 та 3 не могли бути застосовані з об’єктивних обставин, так як за основу береться ціна товарів, експорт яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближена до нього (статті 268 –269 МК України).
Четвертий та п’ятий методи –методи визначення митної вартості товарів на основі додавання та віднімання вартості за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні не видається можливим.
При визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 МК України, в такому випадку митна вартість визначається за резервним методом.
Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Відповідно до статті 41 МК України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
З огляду на зазначені приписи митного законодавства, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов’язком декларанта.
Так, як на вимогу митного органу декларантом не було надано у повному обсязі додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган був позбавлений можливості застосувати метод за ціною договору щодо товарів ,які імпортуються.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, з метою запобігання заниження митної вартості товарів та, як наслідок, зменшення надходження платежів до Державного бюджету України відділом контролю митної вартості було прийнято законне рішення про здійснення коригування товарів за резервним методом згідно ст. 273 МК України та винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 22.07.2010 року №125000006/2010/911390/1, №125000006/2010/911391/1, №125000006/2010/911389/1, №125000006/2010/911394/1, №125000006/2010/911396/1, №125000006/2010/911398/1, №125000006/2010/911397/1, від 26.07.2010 №125000006/2010/911410/1, №125000006/2010/911411/1, №125000006/2010/911412/1, №125000006/2010/911413/1, від 28.07.2010 №125000006/2010/91433/1, №125000006/2010/911432/1, №125000006/2010/911431/1, №125000006/2010/911428/1, від 29.07.2010 №125000006/2010/911443/1.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач 1 прийняв спірні рішення про визначення митної вартості, імпортованого позивачем товару, в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень Київської обласної митниці, тому в даній частині позивачу слід відмовити в задоволенні позову.
Щодо вимог позивача заново визначити митну вартість суд звернув увагу на те, що відповідно до п. 3 ст. 1 МК України вільний обіг –розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний кордон України. Отже, митний орган зважаючи на відповідну норму у зв’язку з випуском товарів у вільний обіг не наділений законом повноваженнями заново визначати митну вартість товарів.
У ході судового розгляду справи суду не надано доказів про надання декларантом всіх документів, які додатково були витребувані митним органом, тобто не виконано вимоги митного законодавства, а відтак, не доведено протиправності дій митного органу та, як наслідок, неправомірності прийнятих ним рішень.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності. Кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на ту обставину, що вимоги митного органу декларантом виконані не були, суду не надано позивачем належних, допустимих та достатніх доказів, які б документально підтверджували можливість застосування митним органом іншого методу ніж шостий, та враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 МК України, суд дійшов висновку, що митний орган, як суб'єкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятих рішень, тому вимоги позивача про зобов’язання Київської обласної митниці застосувати митну вартість заявлену позивачем задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача щодо повернення Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві суму надмірно сплачених податків та зборів суд зазначає наступне.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
На виконання положень статті 50 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державним Казначейством України від 20.07.2007 № 611/147 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.09.2007 № 1095/14362 (далі-Порядок).
Згідно з пунктами 2, 5, 6. 7 даного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Митні органи за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи (далі - висновок), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, для виконання відповідним органам Державного казначейства України.
Дані висновки реєструються органами Державного казначейства України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.
На підставі отриманого висновку відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку, та здійснює повернення коштів з бюджету.
Органи Державного казначейства не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно до п. 3 ст. 50 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення покладено обов'язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України.
Органи Державного казначейства відповідно до ст.ст. 48, 50 Бюджетного кодексу України здійснюють контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів та ведення обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України.
Оскільки, висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від відповідача до ГУ ДКУ у м. Києві не надходило, та з урахуванням правомірної відмови відповідача застосувати заявлену позивачем у ВМД від 19.07.2010 №125000024/0/158118, від 22.07.2010 № 125000024/2010/158217, від 20.07.2010 №125000024/2010/158139, від 23.07.2010 №125000024/2010/158219, від 22.07.2010 №125000024/2010/158232, від 20.07.2010 №125000024/2010/158140, від 20.07.2010 №125000024/2010/158141, від 27.07.2010 №125000024/2010/158309, від 23.07.2010 №125000024/2010/158218, від 26.07.2010 №125000024/2010/158313, від 27.07.2010 №125000024/2010/158310, від 27.07.2010 №125000024/2010/158311, від 20.07.2010 №125000024/2010/158138, від 27.07.2010 №125000024/2010/158385, від 19.07.2010 №125000024/2010/158119, від 19.07.2010 №125000024/2010/158117 митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування органами Державного казначейства України сум надмірно сплачених податків та зборів відсутні, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість також слід відмовити.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 94, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 жовтня 2011 р.