КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2012 року 2а-879/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Набок Ю.В.,
від позивача –Мацюк М.М.,
від відповідача –не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби
до Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгоп»
про стягнення податкової заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з позовом до Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгоп»про стягнення податкової заборгованості у сумі 192247,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів за період лютий 2009 року по січень 2012 року.
Оскільки вжиті позивачем заходи не призвели до погашення податкового боргу, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання на 14.03.2012.
У судовому засіданні 14.03.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.
У свою чергу, представник відповідача не заперечував проти адміністративного позову.
З метою витребування додаткових доказів, керуючись приписами частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд оголосив перерву до 26.03.2012.
У судове засідання 26.03.2012 з’явились представник прокуратури та представник позивача.
Уповноважені представник відповідача у судове засідання 26.03.2012 не з’явились.
Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки від 14.03.2012.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника прокуратури і представника позивача, дослідивши наявні докази і матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Державне підприємство «Ржищівський військовий лісгосп»є юридичною особою, яка зареєстрована 03.11.1993 Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області.
Як встановлено судом, у лютому 2009 року відповідач до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подав розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за 2008 рік, в якому самостійно визначив суму збору за звітний період у розмірі 58859,00 грн.
У лютому 2010 року відповідач до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подав розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за 2009 рік, в якому самостійно визначив суму збору за звітний період у розмірі 32785,00 грн.
У подальшому, у жовтні 2010 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подано розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за 9 місяців 2010 року, в якому самостійно визначено суму збору за звітний період у розмірі 21036,00 грн.
У січні 2010 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подано розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за 2010 рік, в якому самостійно визначено суму збору за звітний період у розмірі 21037,00 грн.
У травні 2011 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подано розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за І квартал 2011 року, в якому самостійно визначено суму збору за звітний період у розмірі 5536,00 грн.
Крім того, у листопаді 2011 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подано розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за ІІІ квартали 2011 року, в якому самостійно визначив суму збору за звітний період у розмірі 33984,00 грн.
У січні 2012 року відповідачем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області подано розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за півріччя 2011 року, в якому самостійно визначено суму збору за звітний період у розмірі 5536,00 грн., а також уточнюючий розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів за ІІІ квартали 2011 року, в якому відповідач самостійно визначив суму збору у розмірі 15739,00 грн. і суму штрафних санкцій у розмірі 472,17 грн.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, збір спеціальне використання лісових ресурсів відповідачем сплачено частково.
Так, згідно даних наданої позивачем сулу належним чином засвідченої копії зворотнього боку облікової картки платника, Державне підприємство «Ржищівський військовий лісгосп»самостійно сплачено кошти у розмірі 3600,00 грн. –23.09.2010, 9950,00 грн. –25.01.2011, 17650,00 грн. –30.08.2011, 20000,00 грн. –30.08.2011 та 1000,00 грн. –19.10.2011.
У зв’язку з порушенням строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області керуючись приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010 № 0024241503/0, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі у розмірі 10 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою у розмірі 371,34 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010 № 0024231503/0, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі у розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою у розмірі 1119,46 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010 № 0024221503/0, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою у розмірі 10871,85 грн.
Також, державною податковою інспекцією у Києво-Святошиснкьму районі київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 № 0025081503/0, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою у сумі 1800,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи копій повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № 0813203285230 і № 0813203333839.
Оскільки у відповідача був наявний податковий борг, позивач надіслав відповідачу першу податкову вимогу форми «Ю1»від 10.03.2009 № 1/392 та другу податкову вимогу форми «Ю2»від 27.04.2009 № 2/716. Вказані податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу 28.03.2009 та 22.05.2009, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи належним чином засвідчені копії повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № 157944 та № 1694621.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, який підялгав застосуванню до 01.01.2011, був Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).
Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобов’язання, що самостійно визначене платником податків в декларації (розрахунку), а також податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим з дня подання такої декларації (розрахунку), або у день, отримання платником податків податкового повідомлення.
Згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.3 та підпунктом 6.2. статті 6 вказаного Закону України від 21.12.2000 № 2181-III визначено, що коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків вимоги.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Підпунктом 329.1 статті 329 Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Відповідно до статті 330 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є:
деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;
деревина, заготовлена під час проведення заходів:
а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);
б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;
другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);
використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Згідно з пунктом 332.1 статті 332 Податкового кодексу України суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють органам державної податкової служби перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Пунктом 334.1 статті 334 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарі (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отриманих як позика (кредит), майна, випуску цінних паперів, з урахуванням особливостей визначених цією статтею, а також суми надмірну сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право податкового орану звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового богу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як було зазначено судом, суму зобов’язання зі сплати збору за спеціальне користування лісовими ресурсами визначено відповідачем самостійно шляхом подання розрахунків. Проте, у зв’язку зі сплатою збору визначного в розрахунках не в повному обсязі, а також несвоєчасною сплатою збору, відповідачу нараховано штрафні санкції, у зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи, податкове зобов’язання не було сплачено відповідачем у добровільному порядку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони —суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгоп» (код ЄДРПОУ 22990204) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 192247 (сто дев’яносто дві тисячі двісті сорок сім) грн. 34 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 березня 2012 р.