УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 р.Справа № 2а-5225/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-5225/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" (надалі по тексту – позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000692302 від 04.05.20 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проведеною ДПІ у Московському районі м. Харкова перевіркою встановлено порушення ТОВ "Маркон" вимог п.п.7.2.3 п.7 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР ] 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження ПДВ, ТОВ "Маркон", що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 55719,00 грн., а саме квітні 2010р. у сумі 35095,00 грн., у травні 2010р. у сумі 20624,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі №2а-5225/11/2070 задоволено позовні вимоги.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду якою відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.
Представник позивача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Маркон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірок, наведеного у додатках № 3 до акта.
За результатами вказаної перевірки від 21.03.2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було складено відповідний акт перевірки № 717/23/21269522 з викладенням в ньому висновків щодо заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 55719 грн. ( а.с. 9-63).
На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення №0000622302 від 04.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 69648,75 грн., в тому числі: за основним платежем 55719,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13929,75 грн. (а.с.7).
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості прийнятого ДПІ Московському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 року №0000622302та необхідності його скасування з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. (чинний на момент виникнення правовідносин).
Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.
При цьому Закон України «Про податок на додану вартість не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товарів (послуг).
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку зі сплатою позивачем податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг) у нього виникло право на податковий кредит, що підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.
Отже, позивач має документально підтверджене право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивачу через відсутність декларування відповідних сум податкових зобов’язань його контрагентами, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов’язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов’язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов’язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов’язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов’язань його контрагентами.
Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення .
За таких обставин, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 195, п. 1 ч. 1 ст.198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-5225/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бершов Г.Є.
Судді(підпис)
(підпис)Русанова В.Б.
Присяжнюк О.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.
Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.