ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" березня 2012 р. Справа № 5019/1783/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПрокопанич Г.К.
суддівЄвсікова О.О.,
Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача:ОСОБА_1 –за дов. від 20.03.2012р.
від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Імперія-К"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду
від 16.01.2012р.
у справі№ 5019/1783/11 господарського суду Рівненської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд"
доТовариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Імперія-К"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_2
простягнення заборгованості в сумі 50 651,75 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" (далі –позивач, ТОВ "КНТ") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю –фірми "Імперія-К" (далі –відповідач, ТзОВ фірма "Імперія-К") про стягнення заборгованості в сумі 50 651,75 грн., з яких: 40 414,16 грн. –основний борг, 2 124,72 грн. –пеня, 2 020,71 грн. –штраф, 4 797,76 грн. –проценти річних, 1 294,40 грн. –інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.10.2011р. (суддя Бережнюк В.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статей 11, 509, 530, 610, 612, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, з огляду на недоведення позивачем факту користування відповідачем смарт-картою № 276090735 за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. та факту порушення з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору від 28.12.2009р. № ск/р17 в частині здійснення оплати вартості отриманих за даною смарт-картою паливно-мастильних матеріалів за вказаний період.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. (головуючий суддя Грязнов В.В., судді Савченко Г.І., Мельник О.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2012р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 40 414,16 грн. заборгованості по розрахунках за отримане у лютому-березні пальне, 2 124,72 грн. пені за період 09.03.2011р. –26.07.2011р., 2 020,71 грн. штрафу, 1 294,40 грн. інфляційних втрат за березень-червень 2011р., 4 797,76 грн. тридцять п'ять процентів річних за користування коштами протягом 09.03.2011р. –26.07.2011р.
Скасовуючи рішення господарського суду Рівненської області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають встановленим обставинам справи.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 174, 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на неврахуванні апеляційним судом умов укладеного між сторонами договору від 28.12.2009р. № ск/р17, зокрема того, що обов'язок з оплати вартості паливно-мастильних матеріалів виникає у відповідача лише у випадку самостійного використання смарт-карти або передачі цієї карти третім особам за умови неподання заяви про її блокування. Натомість, судом першої інстанції, на думку скаржника, належним чином встановлено факт звернення відповідача з відповідною заявою до позивача про заблокування смарт-карти № 276090735, у зв'язку з чим ТзОВ фірма "Імперія-К" не несе зобов'язань з оплати паливно-мастильних матеріалів, які отримувались за вказаною смарт-картою за період лютий-березень 2011 року.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2009р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № ск/р17 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС (далі –договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України, з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.
28.12.2009р. сторонами підписано протокол до договору від 28.12.2009р. № ск/р17 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС, в якому було погоджено, що покупцем для отримання ПММ на АЗС використовуються смарт-карти з логотипом "WOG", які є власністю покупця, за №№ 976090735, 976090737, 976090739, 976090899, 976090900, 976091067, 976091068.
Згідно пункту 3.1 договору продавець постачає покупцю ПММ частинами на умовах ЕХW (Інкотермс 2000) франко –термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем (довіреною особою покупця) ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS-терміналу, або спеціальній відомості.
У відповідності до пункту 3.4 договору відпуск ПММ покупцю (довіреній особі) здійснюється на підставі пред'явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням POS-терміналу, при умові правильного введення PIN-коду смарт-карти. Відпуск здійснюється шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця (довіреної особи покупця) в кількості та асортименті, обраних покупцем (довіреною особою) самостійно в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на смарт-карті.
У відповідності до пункту 4.2 договору розрахунки за ПММ здійснюються покупцем в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця або внесення грошових коштів в касу продавця. При безготівковій формі розрахунків виконання покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця.
Згідно пункту 4.4 договору оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом семи календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною, встановленою на день відпуску ПММ.
Покупець зобов'язаний належно виконувати умови договору, в т.ч. вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих ПММ у відповідності до умов розділу 4 договору (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 договору).
Предметом спору у даній справі становить вимога про стягнення заборгованості з оплати вартості паливно-мастильних матеріалів за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р., отриманих за смарт-картою № 976090735, та нарахованих сум пені, штрафу, тридцяти п'яти процентів річних, інфляційних втрат.
Зобов’язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно пункту 3.5 договору, підтвердженням фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS-терміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання-передачі ПММ.
Відповідно до пункту 3.6 договору приймання-передача ПММ по кількості та асортименті здійснюється покупцем (довіреною особою покупця) на терміналі АЗС за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, згідно кількісних показників чека з POS-терміналу або спеціальної відомості, після чого претензії по кількості та асортименті ПММ продавцем не приймаються.
Пунктом 3.7 договору передбачено, що враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ протягом дії даного договору, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкова накладна формується продавцем один раз на місяць –останнім числом місяця. При цьому, по факту відпуску ПММ продавцем за відповідний період надається покупцю для підписання акт приймання-передачі та видаткова накладна. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність покупця за відповідний період. Вказані документи надаються покупцеві для підписання після 7 робочого числа місяця наступного за звітним.
У відповідності до підпункту 5.1.11 пункту 5.1 договору щомісячно не пізніше останнього числа місяця наступного за звітним покупець зобов'язаний повернути продавцю по одному примірнику підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання-передачі, видаткових накладних, або в той же строк надати мотивовані заперечення. Відповідальність за невчасне повернення актів приймання-передачі, видаткових накладних покладається на покупця.
Підпунктом 5.1.12 пункту 5.1 договору встановлено, що якщо покупець в строки, вказані в п. 5.1.11, не повернув підписані акти приймання-передачі та видаткові накладні та/або не надасть продавцеві свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення, акт приймання-передачі та видаткові накладні, підписані лише продавцем, по спливу цього строку вважається повністю погодженим обома сторонами.
Відповідно до пункту 11.2 договору у випадку виникнення спору щодо отримання покупцем ПММ, копія чека з POS-терміналу, спеціальна відомість (що має всі необхідні реквізити), надані продавцем на запит покупця є єдиним і достатнім доказом отримання ПММ в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в чеку з POS-терміналу, спеціальній відомості. Факт використання смарт-карти є переважаючим у будь-яких спірних випадках.
З урахуванням наведених положень договору від 28.12.2009р. № ск/р17, факт отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів за період лютий-березень 2011 року апеляційним господарським судом встановлений на підставі актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів, видаткових накладних від 28.02.2011р. № 14395 та від 31.03.2011р. № 19497, податкових накладних від 28.02.2011р. № 8297/015 та від 31.03.2011р. № 3692/015, фіскальних чеків та чеків з POS-терміналу.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов’язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. з використанням належних ТзОВ фірмі "Імперія-К" смарт-карт позивач відпустив, а відповідач прийняв паливно-мастильні матеріали на загальну суму 199 502,62 грн., які оплачені частково на суму 159 088,46 грн. Зокрема, у лютому 2011 року за смарт-картою № 276090735 відповідачем було отримано ПММ на загальну суму 32 962,19 грн., вартість яких оплачено в сумі 13 664,30 грн., неоплаченим залишилося пальне на суму 19 297,89 грн. Відпуск ПММ за смарт-картою № 276090735 в березні 2011 року здійснено на загальну суму 21 116,27 грн., вартість яких не оплачена відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що вказані обставини свідчать про виконання відповідачем зобов'язань за договором не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 40 414,16 грн.
Згідно з пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 9.2 договору, у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 4 даного договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь продавця штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 9.3 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочки згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правомірним висновком апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості по розрахунках за отримане у лютому-березні пальне в розмірі 40 414,16 грн., пені в сумі 2 124,72 грн., штрафу в розмірі 2 020,71 грн., інфляційних втрат в сумі 1 294,40 грн., тридцять п'ять процентів річних за користування коштами в сумі 4 797,76 грн.
Доводи відповідача стосовно того, що з моменту подання ТзОВ фірма "Премія-К" позивачу заяви про блокування смарт-карти № 276090735 відповідач не несе зобов'язань з оплати вартості паливно-мастильних матеріалів, що отримувались за вказаною картою, яка мала бути заблокована ТОВ "КНТ", обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 5.1.10 пункту 5.1 договору від 28.12.2009р. № ск/р17 передбачено, що покупець зобов'язаний у випадку крадіжки, втрати, знищення, пошкодження смарт-карти негайно в усній формі з подальшим письмовим підтвердженням повідомити про цей факт в операційний центр (ОЦ) продавця або на номер служби підтримки клієнтів (гаряча лінія) "WOG" з вказівкою номера викраденої, втраченої, знищеної, пошкодженої смарт-карти. Повідомлення може бути направлене в ОЦ продавця в робочі дні тільки з 9-00 по 18-00 або службі підтримки клієнтів (гаряча лінія) "WOG" цілодобово. Письмове підтвердження покупця повинно бути отримане продавцем протягом 48 годин з моменту отримання повідомлення, що було здійснено в усній формі.
Згідно підпункту 5.3.4 пункту 5.3 договору, у випадку одержання від покупця усного повідомлення про крадіжку, втрату, знищення, пошкодження смарт-карти (п. 5.1.10 даного договору) продавець зобов'язаний протягом 24 годин з моменту отримання такого повідомлення вжити заходи щодо блокування операцій по даній смарт-карті. Блокування смарт-карти здійснюється тільки в робочі дні.
Відповідно до підпункту 5.3.8 пункту 5.3 договору продавець зобов'язаний блокувати операції по смарт-карті (-ах) у випадках: крадіжки, втрати, знищення, пошкодження смарт-карт при умові виконання покупцем п. 5.1.10 даного договору; надання неправильного PIN-коду, після триразового неправильного введення PIN-коду смарт-карта блокується автоматично; закінчення добового (місячного) ліміту ПММ; отримання від покупця заяви про тимчасове блокування операцій по смарт-картам (п. 6.3 даного договору).
Таким чином, з наведених положень укладеного між сторонами договору вбачається, що у випадках крадіжки, втрати, знищення, пошкодження смарт-карти обов'язок продавця заблокувати операції по смарт-карті виникає тільки при умові виконання покупцем приписів підпункту 5.1.10 пункту 5.1 даного договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у порядку підпункту 5.1.10 пункту 5.1 договору не було повідомлено позивача належним чином про факт крадіжки, втрати, знищення, пошкодження смарт-карти № 276090735, що було б наслідком вжиття ТОВ "КНТ" заходів з блокування операцій по даній смарт-карті.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що при неможливості покупцем здійснювати вибірку ПММ чи з інших причин, покупець має право звернутися в ОЦ продавця з письмовою заявою про заблокування операцій смарт-карти. Термін блокування погоджується сторонами додатково в письмовій формі. При цьому після закінчення погодженого терміну, операції смарт-карти автоматично розблоковується ОЦ продавця.
З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин не вбачається, що сторонами в порядку пункту 6.3 договору було погоджено термін блокування операцій за смарт-картою № 276090735 згідно заяви відповідача від 01.02.2011р. № 007-01/02-11, яку отримав 01.02.2011р. ОСОБА_2, який є штатним працівником ТОВ "КНТ".
У відповідності до підпунктів 5.1.6, 5.1.9 пункту 5.1 договору саме покупець зобов'язується здійснювати контроль за використанням смарт-карт, забезпечити конфіденційність інформації про PIN-код смарт-карти та не розголошувати її стороннім особам, в іншому випадку продавець не несе відповідальності за несанкціоноване користування смарт-картою та отримані по такій смарт-карті ПММ.
Згідно пункту 9.5 договору продавець не несе відповідальності за використання третіми особами смарт-карт покупця у випадку, якщо він не був повідомлений покупцем про їхню втрату, крадіжку, знищення, пошкодження у відповідності до п. 5.1.10 даного договору.
Крім того, підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 договору закріплено право покупця на отримання інформації щодо операцій з використанням смарт-карт у формі щомісячного звіту, де відображається місце відпуску, час відпуску, кількість, марка, ціна та вартість відпущених ПММ. У випадку виявлення покупцем розбіжностей між операціями, вказаними у звіті і фактично проведеними (дані покупця), то не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним, покупець повинен письмово проінформувати про це продавця. У протилежному випадку звіт вважається прийнятим і подальші претензії не приймаються. Інформацію щодо операцій з використанням смарт-карт, покупець може отримати шляхом звернення в ОЦ продавця, а також ознайомитися з нею на веб-сайті продавця, отримавши попередньо у продавця логін та пароль.
Докази повідомлення відповідачем позивача у порядку та строки, встановлені підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 договору, про розбіжності між операціями по смарт-карті № 276090735, вказаними у звітах ТОВ "КНТ" за період лютий-березень 2011 року та даними ТзОВ фірми "Імперія-К", не були надані під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відповідач не може посилатися на вказані розбіжності в обґрунтування своїх заперечень.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплати вартості пального, що було отримано за смарт-картою № 276090735 протягом спірного періоду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
В свою чергу, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Імперія-К" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі № 5019/1783/11 –без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: О.О. Євсіков
О.В. Попікова