КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року           № 2а-803/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення податкового боргу, –

 В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 12 207,  35 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з єдиного податку та з податку на додану вартість.

Відповідачу за адресою його місця проживання (09161, АДРЕСА_1), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи). Відповідно до поштового повідомлення, яке повернулося до суду, відповідач всі відправлені документи отримав 22.02.2012 року, що підтверджується підписом про одержання.

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до
Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

В силу частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Білоцерківської РДА Київської області 03.03.2009 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 № НОМЕР_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2.

27.12.2011 року Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. За результатами перевірки, працівниками податкового органу складено Акт № 4378 від 27.12.2011 року про результати проведення перевірки своєчасності сплати єдиного податку суб’єктів господарської діяльності.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення:

- абзац 6 пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Акт № 4378 від 27.12.2011 року був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом про одержання.

На підставі Акту перевірки № 4378 від 27.12.2011 року працівниками податкового органу були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Ш»від 29.12.2011 року № 0007800172 (291, 03 гривень) та № 0007810172 (103, 57 гривень).

Податкові повідомлення-рішення форми «Ш»від 29.12.2011 року № 0007800172 та № 0007810172 отримані відповідачем, що підтверджується його підписом.

Вищевказані рішення в адміністративному або судовому порядку оскаржені відповідачем не були, тому вважаються чинними.

26.07.2011 року Київською обласною митницею було проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт № н44/11/125000000/НОМЕР_2 невиїзної документальної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за вантажною митною декларацією № 125000006/2009/219027 від 12.05.2009 року.

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано порушення вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону та пункту 2.1 «б»Порядку справляння ПДВ під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006 року № 821, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по сплаті ПДВ на суму 5 195, 00 гривень.

Від підписання акту № н44/11/125000000/НОМЕР_2 від 26.07.2011 року відповідач відмовився, про що працівниками Київської обласної митниці був складений акт № 9 від 26.08.2011 року про відмову від підписання акту проведення перевірки стану дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства України з питань митної справи від 26.08.2011 року № н44/11/125000000/НОМЕР_2.

Вищевказаний акт було направлено відповідачу, що підтверджується супровідним листом від 29.08.2011 року № 16-45/15-6732.

На підставі акту № н44/11/125000000/НОМЕР_2 від 26.07.2011 року, Київською обласною митницею були виставлені податкові повідомлення-рішення Форми «Р»від 02.09.2011 року № 125 (5195, 00 гривень) та № 126 (1298, 75 гривень).

У зв’язку з тим, що відповідачем самостійно заборгованість перед Державним бюджетом України не сплачено, Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією в Київській області, з метою погашення податкової заборгованості, у відповідності до статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1037 від 24.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1432/18727, було виставлено відповідачу податкову вимогу № 228 від 26.08.2011 року на суму 161, 71 гривень.

Вищевказана податкова вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримана останнім 17.09.2011 року під підпис.

Таким чином, податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає 12 207, 35 гривень.

Отже, на день судового розгляду заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг –сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх   наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Згідно з пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України, несплата (неперерахування) фізичною особою –платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Згідно з підпунктом «б»пункту 2.1 Порядку справляння ПДВ під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006 року № 821, сума ПДВ обчислюється за такими формулами: на товари, що обкладаються тільки митом: С = (В + С ) х П / 100; пдв м.

Таким чином, згідно з довідкою Білоцерківської ОДПІ Київської області від 02.02.2012 року № 2111/10/24-007, за відповідачем станом на 02.02.2012 року рахується податковий борг в сумі 12 207, 35, в тому числі:

-          по єдиному податку –518, 60 гривень;

-          по ПДВ –11 688, 75 гривень.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані спеціалізовані державні  податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до  підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач неодноразово повідомлявся Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає 12 207, 35 гривень.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 09161, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) податковий борг перед бюджетом в сумі 12 207 (дванадцять тисяч двісті сім) гривень 35 копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                 Шевченко А.В.