УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0604/1-168/2012
Стаття 345 ч.2, 395 КК
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Ткача С.О.
суддів: Слісарчука Я.А., Романова О.В.
з участю:
прокурора Сидоренка О.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного міста Житомира від 02 лютого 2012 року, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 06 березня 2006 року Богунським районним судом міста Житомира за ч. 2 ст. 186, 69 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт;
- 23 квітня 2007 року Богунським районним судом міста Житомира за ч. 2 ст. 186, 71, 72 КК України на 4 роки 10 днів позбавлення волі,
засудженого за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту; за ч. 2 ст. 345 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначене покарання 3 роки позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_1 винним і засудив за те, що він звільнившись з місць позбавлення волі та перебуваючи під адміністративним наглядом, яким йому були встановлені обмеження у вигляді заборони виходу з будинку за місцем постійного проживання в період часу з 22-00 до 6-00 години ранку наступного дня; заборона відвідування ресторанів, кафе, барів, відділів магазинів, де продають спиртні напої, з метою їх придбання; заборона виїзду за межі міста Житомира без дозволу органів міліції; заборона залишати своє місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду; обов’язку з’являтися для реєстрації 1-го, 2-го, 3-го, 4-го четверга кожного місяця в період часу з 19-00 до 20-00 години до органів міліції, достовірно знаючи про застосовані до нього обмеження, він у квітні 2011 року самовільно, без дозволу органів міліції, умисно залишив своє місце проживання та виїхав до міста Києва.
Крім того, ОСОБА_1 з квітня 2011 року по липень 2011 року не з’являвся на реєстрацію до пункту міліції Богунського РВ, чим також порушив правила адміністративного нагляду.
Близько 14 години 04 липня 2011 року ОСОБА_1 був доставлений до Богунського РВ дільничним інспектором. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у службовому кабінеті № 7 дільничних інспекторів районного відділу ОСОБА_1, знаючи що ОСОБА_2 є працівником правоохоронного органу, з метою перешкоджання виконання службових обов’язків, умисно наніс працівнику міліції удар головою в обличчя, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, без короткочасного розладу здоров’я.
В апеляційній скарзі засуджений не оскаржує доведеність вини та кваліфікацію дій, просить пом’якшити призначене покарання.
Мотивує тим, що він вину визнав, щиро кається. При постановленні вироку суд першої інстанції не повній мірі врахував його характеристики з місця роботи та незадовільний стан здоров’я.
Зазначає, що конфлікт з працівниками міліції відбувся не в кабінеті, а на вулиці. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, він неправильно сприйняв дії працівників міліції, які надягли на нього наручники.
Крім того, вирок суду носить обвинувальний характер і свідками даного злочину є заінтересовані особи - працівники міліції.
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою апеляцію в повному обсязі, заперечення прокурора проти апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляції виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 345, ст. 395 КК України, за обставин наведених у вироку, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, не оскаржуються апелянтом.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що він вину визнав і розкаявся у вчиненому не відповідає дійсності, оскільки під час досудового слідства та у судовому засіданні вину визнавав частково. Свої насильницькі дії щодо працівників міліції намагався пояснити неправильною поведінкою дільничних інспекторів міліції та власним алкогольним сп’янінням.
Не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи твердження засудженого про те, що конфлікт між ним працівниками міліції відбувся на вулиці, а не в службовому кабінеті.
Так, згідно з протоколом огляду місця події, схемою та фото-таблицею, поясненнями потерпілого ОСОБА_2, працівників міліції ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_1 засуджений почав чинити опір працівникам міліції на вулиці, а тілесні ушкодження дільничному ОСОБА_2 спричинив у службовому кабінеті ( а. с. 6 - 9, 10, 39-40, 42-43, 44-45, 50-52, 53-54, 55-57). Інші докази в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи відсутність пом’якшуючих обставин та велику громадську небезпеку вчинених ОСОБА_1 злочинів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
При його визначенні судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, вчинення злочину в стані сп’яніння та рецидив злочинів, негативну характеристику з місця проживання, попередні судимості, що свідчить про стійкість протиправної поведінки та не бажання до нормальної адаптації у суспільстві.
Тому, необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1, попередження вчинення ним нових злочинів, є покарання у виді позбавлення волі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що стан здоров’я погіршився і довготривале позбавлення волі вплине негативно на стан його здоров’я в подальшому, у даному випадку не можуть бути підставою для призначення більш м’якого покарання.
За наведених обставин, підстав для зміни вироку суду і пом’якшення призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2012 року щодо нього - без змін.
Судді апеляційного суду
Житомирської області: