КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2012 року 2а-6209/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання –Пшику Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Алас Фастів»
доФастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Алас Фастів»звернулось до суду з адміністративним позовом до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області в якому просить визнати протравними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011 № 0000272301, № 0000262301, №0000012200 та № 0000252301.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Зазначено, що відповідачем, в порушення п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не доведено, що ціни на оренду основних засобів позивача є нижчими за звичайні. Також позивач зазначає, що послуги «Лінднер Лоджістік ГмбХ»(Австрія) надані позивачу є транспортно-експедиторськими послугами. Суми сплачені позивачем зазначеному нерезиденту не є фрахтом у розумінні пп. 1.35.1 п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому у позивача не було підстав для утримання податку на прибуток із суми виплаченого фрахту.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували, стверджували, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог законодавства, є обґрунтованими та просили відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоленню.
Фастівською ОДПІ Київської області проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Алас Фастів»за період з 07.04.2008 по 31.03.2011.
За результатами перевірки було складено акт № 262/40/2301-35628696 від 22.07.2011.
Згідно з актом встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме –не включення до складу валових доходів, доходу отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни, чим було занижено валові доходи за перевірений період на загальну суму 4 463 392,00 грн. Також зазначено про порушення позивачем п. 4.2 ст. 4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, в частині продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаній особі із визначенням бази оподаткування виходячи з фактичної ціни операції, нижчої за звичайні ціни, що призвело до заниження податкового зобов’язання із податку на додану вартість на суму 423 462,00 грн. та до завищення залишку від’ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 664 310,00 грн. Крім того вказується про порушення Товариством п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо виплати доходів нерезиденту за надані послуги по перевезенню обладнання без оподаткування податком на прибуток суми фрахту за ставкою 6 % у джерела виплати, що призвело до не нарахування і несплати податку на прибуток в сумі 18 736,65 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011 № 0000272301 визначене податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 246 703,75 грн., з яких сума основного платежу –197 363 грн., штрафні (фінансові) санкції –49 340,75 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011 № 0000262301 визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 282 623,75 грн., з яких сума основного платежу –226 099,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –56 524,75 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011 № 0000012200 визначене податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 23 420,81 грн., з яких сума основного платежу –18 736,65 грн., та штрафні (фінансові) санкції –4 684,16 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2011 № 0000252301 визначене податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 394 810 грн., з яких сума основного платежу –1 115 848 грн., та штрафні (фінансові) санкції –278 962 грн.
Позивач звернувся до ДПА у Київській області із первинною скаргою на перелічені податкові повідомлення-рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 20.10.2011 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.
Як вбачається з акту перевірки нею встановлено, що позивач у перевіряємому періоді використовував у господарській діяльності такі основні засоби: подрібнювальна установка мобільна LT300 АФ-00000009; подрібнювальна установка мобільна LT110 АФ-0000006; гідромолот BR4511 АФ-00000008; гусенична мобільна установка для просіювання гірничої маси ST458 АФ-0000008; гусенична бурова установка АФ-00000007; гусеничний екскаватор VOLVO EC 460 BLC АФ-00000005; дробарка кар’єрна BARMAC B 7150 SE (RL) АФ-00000010; конвеєр стрічковий L=15 м АФ-00000011; конвеєр стрічковий L=25 м АФ-00000012; навантажувач колісний VOLVO L180E АФ-00000001; навантажувач колісний VOLVO L180E №2 АФ-00000002; самоскид з ламаною рамою VOLVO A40E АФ-00000003.
На підставі договору оперативного лізингу від 04.05.2009 № 1/05, укладеного між позивачем та ТОВ «Каменяр», вказані основні засоби передані ТОВ «Каменяр»у користування.
Додатковими угодами № 1 від 01.07.2009, № 2 від 01.08.2009, № 3 від 31.12.2009, № 4 від 01.03.2010, № 5 від 01.04.2010, № 9 від 01.12.2010, № 10 від 01.02.2011, № 11 від 01.03.2011 до договору оперативного лізингу була визначена орендна плата за користування вказаними основними засобами.
В акті зазначено, що позивач та ТОВ «Каменяр»є пов’язаними особами. При цьому з посиланням на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», умови статуту позивача, стверджується про необхідність визначення лізингових (орендних) платежів за користування машинам та обладнанням на основі відновлювальної вартості (собівартість) придбання за вирахуванням зносу (амортизації). Зазначено, що різниця між вартістю послуг по оренді основних засобів, пред’явлена до оплати ТОВ «Каменяр», і нарахованою позивачем сумою амортизації, склала 4 463 392,00 грн. Стверджується, що ця сума неправомірно не включена позивачем до складу валових доходів.
Таким чином відповідачем зроблений висновок про те, що рівень цін на послуги по оренді основних засобів, повинен відповідати рівню податкової амортизації, нарахованою на ці основні засоби. При цьому звичайна ціна орендних платежів є рівною нормі податкової амортизації.
Суд вважає, що даний висновок податкового органу не відповідає чинному законодавству України.
Виходячи з норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Згідно з пп. 1.20.1, 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 того ж Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг).
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
При визначенні рівня звичайних цін на оренду машин та обладнання відповідач діяв не у спосіб, визначений пп. 1.20.2 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При визначенні рівня звичайних цін на оренду основних засобів не була зібрана інформація про договори оренди (оперативного лізингу) з ідентичними (однорідними) машинами та обладнанням. Відповідачем також не доведена наявність на ринку операцій по наданню у користування аналогічних машин та обладнання.
Як передбачено пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності –однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Доводи відповідача про те, що здавання основних засобів в оренду за цінами нижчими за норми податкової амортизації суперечить статуту позивача та принципам здійснення господарської діяльності, визначеним у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», Господарському кодексі України також сприймаються судом критично.
Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою. Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить додаткових вимог з донарахування сум валових доходів або коригування (зменшення) валових витрат у разі продажу робіт (послу) за ціною, нижчою за норми податкової амортизації.
Здійснення орендних (лізингових) операцій між позивачем та ТОВ «Каменяр»відповідачем не заперечується. Відповідач не посилається на нікчемність правочинів, їх удаваність тощо.
Законодавством не встановлено, що сума амортизації, є визначальною для визначення розміру орендних платежів. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено.
Позивачем наданий та долучений до матеріалів справи Висновок експертного товарознавчого дослідження, виконаний ТОВ «Гарант Експерт Сервіс»яким визначено рівень ринкової вартості послуг по оренді відповідних основних засобів позивача. Згідно з висновками експертів ціни на оренду машин та обладнання позивача, встановлені ним у договорі із ТОВ «Каменяр»відповідають ринковим.
Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Згідно чинної на момент спірних правовідносин редакції п.189.1. ст.189 Податкового кодексу України, у разі постачання товарів/послуг пов'язаній з постачальником особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін.
Позаяк відповідачем не доведено те, що ціна договорів не відповідає рівню звичайної ціни, вважається, що така договірна ціна є звичайною ціною і відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно пп. 1.35.1 п. 1.35 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»фрахт –винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Згідно з п. 13.5 ст. 13 цього ж Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. Базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Особами, уповноваженими стягувати податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи.
Відповідно до пп. 1.35.3 ст. 1 цього Закону під терміном «базова ставка фрахту»розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
Ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору перевезення вантажу є доставка вантажу до місця призначення. Згідно ст. 912 ЦК України, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу.
За договором з «Лінднер Лоджістік ГмбХ»(Австрія) № 09003-AF від 17.04.2009 позивач замовив послуги з організації та виконання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню обладнання за вказаним маршрутом.
Порядок та правила здійснення експедиторської діяльності визначені у Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно якого транспортно-експедиторська послуга –це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Виплата позивачем доходу «Лінднер Лоджістік ГмбХ»за договором №09003-AF від 17.04.2009 є оплатою транспортно-експедиційних послуг, які за своєю природою є посередницькими послугами та не підпадають під визначення фрахту, а також під визначення доходів, що отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, перелік яких наведений у п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем своїх позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12.08.2011 № 0000272301, № 0000262301, № 0000012200 та № 0000252301.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 лютого 2012 р..